11. Система фінансового права

Система фінансового права — це об'єктивно обумовлена внутрішня організація фінансового права, що полягає в єдності й узгодженості фінансово-правових норм та їх згрупуванні у фінансово-правові інститути й підгалузі.

Основними структурними елементами системи фінансового права є:

1) фінансово-правова норма як базовий структурний елемент;

2) фінансово-правовий інститут як сукупність фінансово-правових норм, які регулюють певну групу однорідних фінансово-правових відносин. Інститути фінансового права можна класифікувати:

- за функціональною роллю: регулятивні (наприклад, Інститут місцевих податків і зборів) та охоронні (наприклад, інститут фінансової відповідальності);

- за змістом: матеріальні (наприклад, інститут бюджетного устрою) та процесуальні (наприклад, Інститут бюджетного процесу):

3) підгалузь фінансового права як об'єднання інститутів фінансового права, що регулюють окремий вид фінансових правовідносин (наприклад, бюджетне право).

Фінансове право складається із Загальної та Особливої частин.

Загальна частина включає такі норми, які є спільними для всіх фінансово-правових відносин і становлять підґрунтя для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування. Норми Загальної частини визначають:

- поняття та зміст фінансів і фінансової системи;

- поняття фінансової діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, її завдання, принципи, форми й методи здійснення;

- правовий статус суб'єктів фінансової діяльності:

- предмет і метод фінансового права, його поняття, систему й джерела;

- правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм:

- правові основи фінансового контролю.

Особлива частина фінансового права складається з норм, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування, різні ланки фінансової системи, зокрема суспільні відносини в галузі:

- державного й місцевого бюджетів;

- спеціальних цільових фондів коштів:

- державних і місцевих доходів:

- державного й муніципального кредиту;

- обов'язкового державного страхування;

- державних і місцевих видатків;

- грошового обігу й розрахунків;

- банківського кредитування (щодо задоволення публічного інтересу);

- валютного регулювання;

- фінансів суб'єктів господарювання тощо.

Отже, норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в його Особливій частині .

12. Місце фінансового права в системі права України

Рух коштів регулюється комплексом правових галузей, що входять до системи права. Природно, що кожна галузь визначає свій аспект регулювання, відмежовуючи групу однорідних відносин, до яких застосовується специфічний галузевий метод регулювання. Фінансове право, беручи участь у цьому регулюванні, згідно зі своїм предметом і методом не виключає встановлення стійких зв’язків з іншими галузями права, які у тому чи іншому ступені стосуються об’єкта фінансово-правового регулювання. Явище, що потребує всебічного правового регулювання, передбачає сполучення двох суперечливих процесів. З одного боку, необхідно розкласти це явище на складові, які і повинні знаходитись у сфері уваги окремих галузей права, що регулюють конкретну сторону про­блеми своїми специфічними методами. З другого боку, важливо об’єднати окремі режими правового регулювання в єдиний процес, визначити і погодити межі зіткнення окремих галузей. Наприклад, факт одержання заробітної плати фізичною особою передбачає виникнення чи реалізацію трудових правовідносин, податкових (пов’язаних зі сплатою прибуткового податку), цивільних (наприклад, при погашенні кредитів чи відсотків на них безпосередньо із зарплати) тощо. Саме тому дуже важливо визначити місце фінансового права в системі права.

Регулювання відносин, пов’язаних з рухом публічних грошових фондів, передбачає певний фінансово-правовий аспект цього процесу. Він визначається низкою обставин:

- фінансово-правові відносини спрямовані на мобілізацію публічних грошових фондів;

- зібрані кошти спрямовуються на забезпечення функцій і завдань держави, органів місцевого самоврядування;

- йдеться про визначеність умов виникнення, зміни та припинення грошових відносин;

- обумовлюється функціями державних органів у сфері фінансової діяльності.

Особливості, своєрідність та зміст фінансового права найповніше розкриваються при зіставленні і відмежуванні його від інших галузей права. Фінансові правовідносини, що передбачають як обов’язкового суб’єкта державу, пов’язані з багатьма сторонами її функціонування. Конституційне право, що має базове значення для всіх правових галузей та інститутів, відіграє таку саму роль і щодо фінансового права. Так, Конституція України встановлює пріоритет міжнародних договорів над нормами національного законодавства. Принципове значення для формування і функціонування всієї системи фінансового законодавства має також норма Конституції, відповідно до якої закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції. Крім того, деякі норми конституційного права одночасно містять основні засади фінансового права. Так, ст. 67 Конституції України містить положення, відповідно до якого громадянин зобов’язаний сплачувати законно встановлені податки і збори. Ця ж стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, що забороняє необгрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом надання податковим нормам зворотної сили.

Взаємодія фінансового права й адміністративного права виявляється у встановленні відповідальності за порушення фінансового законодавства. Охоронна функція фінансового права зумовлена тим, що адміністративна відповідальність забезпечує виконання платниками податків їх обов’язків. Наприклад, відповідальність за порушення податкового законодавства містить разом з фінансовими й систему адміністративних санкцій. При цьому застосування адміністративних санкцій за фінансові правопорушення також неможливе без використання категорій фінансового права.

Особливий інтерес становлять співвідношення фінансового і цивільного права. Хоча фінансове право є публічною галуззю, між ним і цивільним правом існує найтісніший зв’язок. Фінансове і цивільне право пов’язані настільки тісно, що дають підстави одним дослідникам бачити у фінансовому праві додаток до цивільного права, а іншим - стверджувати, що цивільне право повинне бути підпорядковане фінансовому праву. Однак подібне тлумачення взаємозв’язку фінансового і цивільного права здатне лише відвести від сутності справи. Фінансове право охоплює регулювання господарських процесів, як і цивільне, але в зовсім інших аспектах, іншими методами. Такі категорії цивільного права, як дохід, майно, споживання (витрата), видатки та ін., використовуються у фінансовому праві, де вони формуються та інституціоналізуються.

До майнових відносин, які засновані на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, у тому числі до фінансових і адміністративних відносин, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не передбачено законодавством. Таким чином, за загальним правилом норми цивільного права не застосову­ються до бюджетних, податкових відносин. Таке розмежування є надзвичайно важливим, оскільки фінансові відносини також тісно пов’язані з майном. Однак не слід забувати і про можливі винятки, коли ті чи інші положення цивільного законодавства застосовуються у сфері фінансового регулювання.

Саме цивільне право регулює відносини, реалізація яких передбачає досягнення певних господарських результатів. Після одержання таких результатів вступає в дію фінансове право, яке визначає розміри і порядок сплати відповідних платежів, санкції за ухиляння від сплати податків, зборів тощо. Таким чином, фінансове право нібито підключається до відносин, що регулюються цивільним правом. У багатьох випадках фінансове право прямо посилається на цивільно-правові інститути (власність, відкриття спадщини, дарування) та поняття (договір купівлі-продажу, передавання права власності).

Низка комплексних категорій характерна для фінансового і трудового права. Наприклад, особливості оподаткування пенсій чи дія специфічного механізму відрахувань до Пенсійного фонду України дуже схожі з податковими важелями, хоча і визначаються предметом трудового права.

Зв’язок фінансового і кримінального права має подвійну природу. З одного боку, деякі норми кримінального права спрямовані на захист об’єктів, що є об’єктами фінансово-правового регулювання, а з другого - кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій фінансового права та норм фінансового законодавства.

Досить широко використовується НПА міжнародного права, що регулюють фінансову діяльність. Так, договори (конвенції, угоди) про усунення подвійного оподаткування пов’язують Україну з багатьма державами (Великою Британією, Польщею та ін.). Особливістю подібних зв’язків фінансового і міжнародного права є вища юридична чинність міжнародних договорів порівняно із вітчизняними законами.