9. Поняття децентралізованих та централізованих фондів коштів

До централізованих фондів коштів належать кошти, які перебувають у розпорядженні держави (державний бюджет. Пенсійний фонд, фонди соціального страхування тощо) й органів місцевого самоврядування (місцеві бюджети) як суб'єктів публічно) влади та призначені для задоволення потреб держави або відповідного територіального утворення. Такі грошові фонди використовуються для фінансування видатків держави й органів місцевого самоврядування у процесі виконання ними своїх завдань і функцій для задоволення суспільних потреб.

До децентралізованих фондів коштів відносять грошові фонди підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які створюються в різних галузях народного господарства. Такі кошти не використовуються безпосередньо органами влади для фінансування державних і місцевих видатків, проте вони активно обертаються у фінансовій системі держави, за рахунок їх формуються фінансові ресурси держави й місцевого самоврядування.

Централізовані та децентралізовані фонди коштів становлять у сукупності фінансові ресурси усієї країни.

10. Поняття, предмет та метод фінансового права

Фінансове право – це публічна самостійна комплексна галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини щодо формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, здійснення фінансового контролю а також здійснення емісії національної валюти.

Предмет – суспільні відносини щодо формування, розподілу використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, здійснення фінансового контролю а також здійснення емісії національної валюти.

Методи:

Метод державно-владних приписів: є різновидом імперативного, який має свої особливості:

- завжди з однієї сторони присутня держава в особі органу державної влади, ОМС або іншого уповноваженого суб’єкта, який відносно другої сторони наділений владними повноваженнями(відсутня рівність сторін);

- інша сторона не має права оперативної самостійності

Метод рекомендації

Метод погодження

Деякі вчені виділяють метод субординації.

Імперативний метод фінансово-правового регулювання доповнюється й використанням способів рекомендацій, погоджень. Їх особливістю є похідний характер від основного імперативного методу в рамках реалізації, виконання владного веління. Погодження між суб’єктами фінансово-правових відносин можливі, але з приводу більш зручного, точного, своєчасного виконання імперативного обов’язку, тобто погоджується не сама природа обов’язку, а порядок, особливості його виконання. Рекомендації також доречні у фінансовому праві, однак вони або гарантуються, підкріплюються імперативними веліннями, або уточнюють їх.

Застосування імперативного методу не виключає використання рекомендацій, погоджень, наявності права вибору в поведінці підлеглого суб’єкта. Так, податкові органи можуть надати підприємствам податковий кредит (відстрочення платежу) на підставі спеціальної угоди. Крім того, часткова диспозитивність поведінки підлеглої сторони - платника податків - може виявлятися й у можливості податкового планування. Однак усі ці особливості в кінцевому результаті підпорядковані методу владних приписів.