Суб’єктами права можуть бути:

1. Індивіди (фізичні особи), серед яких можна виділити наступні групи:

а) громадяни даної держави;

б) іноземці (громадяни інших держав);

в) біпатриди (особи, які мають громадянство двох, або більше держав);

г) апатриди (особи, які не мають громадянства будь-якої держави).

2. Організації та об’єднання:

а) державні (державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи);

б) громадські (організації, рухи, партії, органи громадської самодіяльності, їх підприємства, установи та посадові особи).

3. Соціальні спільності:

а) держава в цілому;

б) народ, нація;

в) адміністративно - територіальні одиниці, виборчі округи і т. п.;

г) трудові колективи.

Для більш повного розуміння теми слід розібратись у тому, якими ж соціально-юридичними властивостями наділяються суб’єкти права, а саме: правосуб'єктністю, тобто здатністю виступати суб’єктом права, яка складається з правоздатності (здатність особи мати права та обов’язки); дієздатності (здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки); деліктоздатності (здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєне правопорушення.

Характеризуючи об’єкт правовідносин, треба мати на увазі, що в юридичній науці виділяють дві позиції:

1. Теорії, автори яких визнають існування множинності об’єктів правовідносин (Александров, Новицький, Явич, Агарков). Це так звані плюралістичні теорії об’єкту (речі, цінності, дії, особисті нематеріальні блага, результати діяльності).

2. Теорія, автори якої відстоюють єдність об’єкту правовідносин (Братусь, Генкін, Нікіфоров та ін.) – це так звані моністичні теорії (тільки речі або тільки дії осіб).

Уявляється більш науково обґрунтованою точка зору, згідно з якою в якості об’єкту розглядаються:

по-перше, речі, цінності, майно;

по-друге, дії або бездіяльність;

по-третє, результати творчої бездіяльності людей;

по-четверте, особисті нематеріальні блага – духовні, моральні.

Таке розуміння об’єкту зв’язане з тим, що проблему об’єкта необхідно зв’язувати з розумінням правових відносин як єдності правової форми і змісту суспільних відносин.

Люди беруть участь у правовідносинах заради задоволення політичних, матеріальних, культурних або інших соціальних інтересів і потреб.

Вказана мета досягається за допомогою суб’єктивних прав, обов’язків і юридичних дій, направлених на їх здійснення, які призводять до результатів економічного, політичного, культурного, соціально-побутового значення (придбання речей, користування різними благами). Звідси й об’єктами правовідношень є різні матеріальні, духовні та інші соціальні блага, продукти творчої діяльності людей, які служать задоволенню особистих і суспільних інтересів і потреб.

Підводячи підсумок відносно видів об’єктів правовідносин, необхідно підкреслити, що об’єкти правовідносин - це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, які служать задоволенню інтересів та потреб громадян та їх організацій, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

З виникненням, зміною та припиненням правовідносин пов’язують вивчення такого правового явища, як юридичні факти. Саме з юридичними фактами норми права пов’язують настання правових наслідків. Для розуміння практичного значення існування юридичних фактів слід ознайомитись з визначенням цього терміну та навести всі відомі їх класифікації (за вольовою ознакою, в залежності від правових наслідків, від терміну діяльності, за характером дій, за галузевою ознакою, за ступенем визначення суб’єктів, за розподілом права та обов’язків, в залежності від кількості суб’єктів), а також навести приклади.

Зверніть увагу на те, що юридичні факти, як життєві обставини, містяться в гіпотезах правових норм, які в свою чергу є умовами використання диспозиції або санкцій. В реальному житті для виникнення правових відносин необхідна наявність декількох юридичних фактів. У цих випадках йдеться про складні юридичні факти або про юридичний склад. Наприклад, для отримання пенсії за віком (фінансові правовідносини між громадянином-пенсіонером та відділом соціального забезпечення) визначаємо декілька юридичних фактів: наявність стажу, досягнення відповідного віку, рішення компетентного органу держави, виділення відповідної суми грошей з бюджету, відкриття особистого рахунку в ощадній касі.