Треба ґрунтовно розібратися у

стадіях правозастосування:

1) аналіз фактичних об­ставин юридичної справи або встановлення юридично значущих фактів (визначення часу, способу, місця дії, розміру збитків, психічне відношення суб'єктів до ско­єного та інше);

2) вибір, аналіз та тлумачення правової норми (на цій стадії відбувається вибір правової норми або юридична кваліфікація — оцінка конкретної життєвої ситуації з боку права. Потім робиться аналіз відносно справжності правової норми, вивчається та роз'яснюється її зміст);

3) винесення рішення (ця стадія передбачає прийняття суб'єктом правозастосування індивідуально-конкретного рішення про взаємні права та обов'язки тих осіб, які зможуть або мусять реалізувати норму права. Таке рі­шення повинно мати свій зовнішній вираз в усній або письмовій формі, яка є найбільш поширеною. Письмо­ва форма передбачає видання правозастосовчого акту, де знаходить своє закріплення прийняття компетентним органом рішення).

Правозастосовчий акт - індивідуально-конкретний, державно-владний припис, винесений відповідним орга­ном в результаті вирішення юридичної справи. Елементи правозастосовчого акту: вступна частина, констатуюча частина, мотивувальна частина, резолютивна часина. Деякі акти органів державного управління мають скла­датися лише з однієї резолютивної частини (наприклад, резолюція директора заводу на заяві робітника про на­дання матеріальної допомоги).

Види правозастосовчих актів: за суб'єктами видан­ня —акти органів державної влади і органів управлін­ня, судові акти, акти контрольно-наглядових органів та громадських організацій; за способом організації су­спільних відносин, які підлягають регулюванню — регулятивні та правоохоронні; за формою зовнішнього виразу - усні, конклюдентні та письмові.

Традиційною проблемою є відмежування нормативно-правових актів від індивідуально-конкретних приписів, які також дуже широко використовуються у регулюванні відносин між людьми. Наприклад, є значна різниця між наказами міністра про створення нової структури в системі міністерства та про затвердження правил внутрішнього розпорядку. До правозастосовчих актів також відносимо: вироки суду, постанови слідчого, резолюції стосовно надання матеріальної допомоги тощо.

Можливі складнощі при висвітленні питання щодо прогалин у праві і про шляхи їх подолання.

Для подолання прогалин у праві компетентним державним органом слід прийняти необхідну правову норму чи групу норм.

За необхідності невідкладного вирішення справи у разі відсутності правової норми, що регулюють конкретну життєву ситуацію, можна застосувати аналогію закону чи аналогію права.

Слід підкреслити, що:

Прогалина в праві - це відсутність необхідних для регулювання суспільних відносин правових норм або їх неповнота.

Аналогія закону - вирішення справи (при наявності прогалини у законодавстві) на підставі правової норми, що регулює найбільш подібні суспільні відносини в межах однієї галузі.

Аналогія права - вирішення справи (за наявності прогалини у законодавстві і відсутності "аналогічної" правової норми) на основі принципів відповідної галузі права або права в цілому.