Норми права Норми моралі



Говорячи про співвідношення права і релігійних норм, то необхідно підкреслити, що в розвитку цивілізаційних процесів у світі релігійні догми відігравали і відіграють роль державного фактору, становлячись як неофіційною так і офіційною нормативною системою окремих державних утворень і цілих географічних районів, об'єднуючи між собою багато народів і країн, спонукаючи право виходити із пріоритету релігійних канонів.

Сучасні зв'язки права і релігії в державно-організованих суспільствах неоднозначні і залежать від відносин, які складаються між ними, котрі визначаються характером державно-політичного режиму, формою правління і історичними традиціями. Сучасній історії відомі факти формування нових держав і їх нормативних систем на релігійній основі. Прикладом може бути, зокрема, поділ Британської Індії в 1947р, на ісламську державу Пакистан і власне Індію, де основною релігією населення вже більше 2000 років залишається індуїзм. А на початку, 90-х років минулого століття світ став свідком розпаду Югославії на державу за релігійною ознакою, в яких більшість була католицького, мусульманського та православного населення. В 2002 році домігся незалежності від Індонезії Східний Тімор, населення якого більш ніж 400 років було під владою католицької Португалії і сприйняло християнство на відміну від мусульманської віри останніх індонезійців.

Таким чином правові системи держав здатні як повністю підчинити собі пануючої в суспільстві релігії так і носити, наприклад, відбиток ворожнього відношення до якихось відкритих проявів присутніх певній конфесії або ж релігійній діяльності взагалі.

Особливої уваги привертає питання про внутрішню побудову норми, яка складається з трьох елементів (гіпотеза, диспозиція, санкція). При цьому треба пам'ятати, що в статтях нормативно-правових актів норми права викладаються не в повному обсязі. Як правило, це в більшості випадків гіпотеза-санкція або гіпотеза-диспозиція. Для більш детального вивчення цієї проблеми доцільно взяти до розгляду конкретні статті нормативно-правових актів та розкласти їх по елементах, визначивши умови реалізації норми, потім саме правило поведінки суб'єкта та міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання правил. Слід звернути увагу на те, що можуть зустрітися й норми, які складаються лише з диспозиції. Це, наприклад, норми-принципи, норми - дефініції, норми-декларації, що властиво для загальних частин законодавчих актів, деяких положень Конституції.

Окремо варто розглянути і види структурних елементів норм права, що обумовлено специфікою регулювання різних сфер суспільного життя. При цьому необхідно наводити приклади із законодавства України.

Сутність окремо взятої правової норми полягає в тому, що вона закріплює лише типове правило, тобто таку модель, яка розрахована на невизначене коло ситуацій та відбиває у своїй конструкції найбільш загальні (типові) параметри поведінки. Наприклад, норма розрахована на всі випадки перевищення швидкості в межах населеного пункту незалежно від віку, статі, досвіду та характеру водія.

У зв'язку з тим, що норми права регулюють дуже широке коло суспільних відносин, які за своїми ознаками мають певну специфіку, норми класифікують за різними ознаками. Класифікація має важливе значення для розуміння сутності норми, виявлення сфер впливу, функціонального призначення, ролі у механізмі правового регулювання тощо. До кожного виду норм слід наводити приклади, що є обов'язковим для глибокого засвоєння теоретичного матеріалу.

Доречно також зазначити, що зовнішній вираз норми відрізняється від її внутрішньої побудови, тому за способом формального викладу у статтях нормативно-правових актів може не співпадати з нею. Так, наприклад, розрізняють такі види викладення норм права у статтях нормативно-правових актів: прямий, відсилочний та бланкетний, що залежить від комплексності фіксації у статті структурних елементів правової норми. Наприклад, таке формулювання у тексті правової норми, як "... порушення правил дорожнього руху... тягне за собою накладення штрафу у розмірі ...", вимагає від нас звернутися до вказаних у тексті правил (бланкетний спосіб), порушення яких є умовою застосування санкції. Якщо всі елементи норми містяться у статті - це прямий спосіб, а в разі необхідності звернення за відсутнім елементом до іншої статті цього ж нормативного акта - відсилочний.