Міністерство освіти і науки України

Національна академія внутрішніх справ України

Слюсаренко О.Л.

Теорія

держави і права

Навчально-методичний посібник

Київ - 2005

Передмова

Запропонований навчальний посібник є комплексним документом, що впроваджує основні напрямки та обсяги навчальної роботи студентів, курсантів, слухачів з курсу теорії держави і права для підготовки до державного іспиту, а також для тих, хто вперше вивчає однойменний курс, а також готується до вступу у вищі юридичні навчальні заклади.

Здобуття вищої юридичної освіти традиційно починається з вивчення теорії держави і права – ключової юридичної науки, яка є базовою для вивчення інших юридичних дисциплін. Предметом теорії держави і права є складна і багатоперспективна державно-правова дійсність, загальні і специфічні об’єктивні закономірності її розвитку.

Вивчаючи курс загальної теорії держави і права, необхідно врахувати її фундаментальний характер і визначальне значення. У системі юридичних наук теорія держави і права виконує функцію здобуття, поновлення і поглиблення знань про основні закономірності державно-правового середовища, систематизації та збагачення юридичної науки в цілому, а також відповідає за зв’язки юридичної науки з іншими суспільними науками.

Положення теорії держави і права використовується галузевими і іншими юридичними науками як вихідні. Отже, одним з найважливіших завдань теорії держави і права є надання юридичній науці єдності, методологічної цілісності.

Теорія держави і права вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ, глибинну сутність права і держави, взаємообумовлений характер їхніх зв’язків, зв’язок держави і права з різними суспільними явищами і процесами. Держава розглядається з точки зору її правового оформлення, а право – у контексті його державного забезпечення, надання йому загальної обов’язковості.

Закономірності розвитку та функціонування держави і права розглядаються у тісному зв’язку із загальними законами розвитку суспільства. Адже теорія держави і права належить до суспільних наук, а виникнення та розвиток держави і права є соціально обумовленим. Ця наука, вивчає багатосторонню та складну взаємодію держави і права з суспільством, роль та місце держави і права в суспільстві, а також зворотній вплив суспільства на державно-правову дійсність.

Матеріалипосібника передбачають ознайомлення з державознавчими і правознавчими концепціями, які містяться у працях вітчизняних та зарубіжних авторів, а також широке використання даних інших наук (філософії, політології, історії та ін.). Провідними ідеологічними засадами у вивченні державно-правової сфери є ідеї пріоритетності прав та свобод людини і громадянина, правової соціальної держави, панування права і верховенства правового закону, демократії, законності.

Вбачаючи проблему складання державного іспиту і теоретичних ускладнень, корисним буде ознайомитись з деякими методичними рекомендаціями з окремих тем курсу. Методичні рекомендації надаються до окремих тем, які вважаються найбільш складними для самостійного опрацювання і їх використання допоможе значною мірою в процесі підготовки до державного та поточного іспиту, а також будуть корисними для всіх, хто вивчає питання теорії держави і права.

У ході підготовки навчального посібника були використані наукові праці відомих вчених: С.С. Алексеева, О.Ф. Граніна, С.Д. Гусарєва, А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, В.О. Котюка, В.М. Кудрявцева, О.Г. Мурашина, П.П. Недбайла, В.С. Нерсесянца, В.В. Оксамитного, А.Ю. Олійника, О.Ф. Скакун, О.Д. Тихомирова, В.С. Шилінгова.

Тема 1. Предмет, метод і функції теорії держави та права

Вивчення курсу теорії держави та права потрібно розпочати зі з’ясування її предмету, завдань, методу та функцій.

Теорію держави та права можна розглядати як систему загальнотеоретичних знань про державно-правову дійсність, що відображується в свідомості людини і як юридична наука вивчає виникнення, розвиток, функціонування, призначення і сутність держави і права.

Необхідно звернути увагу на те, що предмет загальної теорії держави і права складає, практично, вся система юридичних наук, але теорія держави і права досліджує державно-правові явища, враховуючи загальне і спеціальне, що їх характеризує.

Таким чином, предметом вивчення теорії держави і права є загальні і специфічні закономірності виникнення , розвитку, функціонування державно-правової надбудови суспільства.

Особливої уваги потребує питання, про різницю між поняттями предмету і об’єкту теорії держави і права.

Об’єкт – це те, що ще буде підлягати науковому вивченню за допомогою пізнавальних засобів і прийомів певної науки. В загальному вигляді ми можемо сказати, що об’єкт науки – це те, що ми про нього знаємо до його наукового вивчення (стосовно теорії держави і права – сфера державно-правового функціонування суспільства, самі держава і право), а предмет – визначає межі, в яких вивчається об'єкт.

Окремим питанням даної теми є методологічні аспекти державно-правових досліджень. Значення методології не обмежуються тільки вивченням загальної теорії держави і права, чи інших юридичних наук, вона необхідна і для практичної діяльності.

Методологія теорії держави і права – це застосування обумовленої матеріалістичною діалектикою сукупність теоретичних принципів, логічних прийомів і спеціальних способів дослідження державно-правових явищ.

Метод теорії держави і права – це вихідна, базова категорія методології.

Метод теорії держави і права – це сукупність прийомів, способів, операцій дослідження та практичного засвоєння дійсності, за допомогою яких пізнаються державно-правові явища у процесі виникнення, розвитку, функціонування.

У теорії держави і права розрізняють філософський, спеціально-науковий та частково-науковий методологічні рівні. Кожен рівень включає в себе відповідну групу методів, що використовуються теорією держави і права для пізнання її предмета.

Філософський (світоглядний) рівень методології, до якого належить матеріалістична діалектика, принципи якої виступають методологічною основою пізнання державно-правових явищ. В умовах ідеологічного плюралізму сприйнятнішою є позиція німецьких вчених, які використовують у своїх працях різні методології: об’єктивізм, елементи марксизму, суб’єктивізм та ін.

Частково-науковий рівень методології — система методів, властивих саме теорії держави і права. До них, наприклад, відно­сять юридичний метод, де використовуються правила пізнання держави і права за допомогою юридичних засобів (аналіз струк­тури права, тлумачення юридичних норм та ін.).

Спеціально-науковий рівень методології — система методів, притаманних юридичній науці. До них належать:

• загальносоціологічний, що характеризується при вивченні і дослідженні предмета застосуванням методів матеріалістичної діалектики;

• конкретно-соціологічний — спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу держави і права на соціальні явища;

• статистичний — застосовує при дослідженні й вивченні кіль­кісні аспекти змін у державно-правовому житті і узагальнює ці ре­зультати для наукових і практичних цілей;

• формально-логічний — досліджує і вивчає державно-правові явища за допомогою основних законів формальної логіки;

• метод аналізу — вивчає юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифікацію та взаємозв'язок з іншими явища­ми суспільного життя;

• історичний — досліджує і вивчає державно-правові явища в їх історичному розвитку;

• системно-функціональний метод досліджує і вивчає держа­ву і право за допомогою системно-функціонального підходу;

• кількісного і якісного аналізу — досліджує і вивчає кількість державно-правових явищ, що дає можливість конкретизувати властивості інших явищ суспільного життя;

• порівняльний — дає змогу досліджувати і вивчати держав­но-правові явища, порівнюючи їх і визначаючи їх тотожність чи відмінність.

Розкриваючи питання про функції теорії держави і права слід звернути увагу на те, що:

функції теорії держави і права — це основні напрями науково-пізнавального і навчального призначення, що характеризують її сутність, зміст, соціальне призначення, завдання і мету в систе­мі юридичних наук.

Вони характеризуються такими ознаками: а) напрями нау­ково-пізнавального і навчального призначення; 6) в них проявля­ється сутність і зміст теорії держави і права; в)визначають соці­альне призначення теорії держави і права в системі юридичних наук; г)характеризують завдання і мету теорії держави і права як юридичної науки.

Розрізняють наступні функції:

Політична функція — це розробка принципів перетворення держави і права, їх установ та інститутів на основі пізнання об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, а також піз­нання перспективних шляхів розвитку держави і права, держав­ного апарату, національної правової системи та законодавства.

Ідеологічна функція полягає у світоглядному призначенні нау­ки, діалектико-матеріалістичному тлумаченні державно-право­вих явищ.

Методологічна функція — базується на тому загальному поло­женні, що метод - це теорія, яка звернена до практики дослі­дження.

Інтерпретаційна функція — пізнання державно-правової дій­сності.

Евристична функція — відкриття нових закономірностей, що виникають у процесі розвитку предмета дослідження, зокрема держави і права.

Прогностична функція — визначає тенденції розвитку явищ, які вивчають відповідно до об'єктивних законів їх розвитку.

Онтологічна (констатуюча) функція — пізнання державно-правових явищ, їх окремих інститутів, установ такими, якими во­ни є.

Системоутворювальна функція підкреслює важливість ролі і значення теорії держави і права у системі юридичних наук, побу­дови теорії держави і права як певної системи знань.

Практично-організаторська функція — орієнтує правоохорон­ні органи та інших суб'єктів юридичної діяльності щодо сучасних теоретичних знань у сфері правознавства і має безпосередній ви­хід на практику.

Інформаційна функція — інформує суб'єктів інформаційних відносин про явища державно-правової дійсності у певній країні та у світі.

Комунікативна функція — вирішує питання передачі нових знань із сфери загальнотеоретичних наук юридичним і навпаки та ін.

Для більш глибокого пізнання науки теорії держави і права необхідно підкреслити значення вивчення курсу теорії держави і права для підготовки юристів, яке полягає у наступному:

Підготовка фахівців-юристів для державних органів, органів місцевого самоврядування, різних структур громадянського сус­пільства здійснюється на підставі нормативних програм, затвер­джених Кабінетом Міністрів України. Саме на теорію держави і права як загально-методологічну юридичну дисципліну поклада­ються важливі завдання з формування у майбутніх юристів пев­них знань і умінь нормотворчого, правореалізаційного і право­охоронного характеру. Звідси слід виводити основні риси, що підкреслюють важливе значення цієї юридичної науки і навчаль­ної дисципліни.

Основні риси, що підкреслюють значення вивчення теорії дер­жави і права для юристів. До них відносять те, що теорія держа­ви і права:

• на основі узагальнення досвіду державно-правового будівництва у конкретних країнах світу формулює науково обґрунтовані рекомендації про шляхи подальшого вдосконалення діяль­ності правоохоронних та інших органів усіх гілок влади;

• озброює працівників названих органів науково обґрунтованими формами і методами роботи в нормотворчій діяльності, при здійсненні систематизації чинного законодавства, у процесі правореалізаційної діяльності, в узагальненні юридичної практики, у проведенні профілактичної, оперативно-розшукової, виховної ро­боти та інших практичних діях;

• виступає як загальнотеоретична юридична наука і дисцип­ліна, що повинна знайомити студентів навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України з вихідними поняттями ін­ших юридичних дисциплін;

• дає знання про загальні поняття, ознаки, структуру, зміст, суб'єкти, об'єкти, підстави класифікації, групи, прийоми юридич­ної техніки, тлумачення правових норм, методи наукових дослі­джень та інші характеристики державно-правових явищ, потрібних юристам у їх повсякденнійправоохороннійіправозастосовній діяльності;

• вивчає діяльність правоохоронних державних та недержавних організацій та розробляє загальні висновки й практичні рекомен­дації щодо вдосконалення законодавства і практики його застосування у їх діяльності;

• сприяє політичному і правовому вихованню населення і фа­хівців-юристів для формування у них високої професійної право­свідомості і правової культури, стимулювання активної правомірної поведінки;

виробляє науково обґрунтовані механізми реалізації прав людини і громадянина, методику правового виховання населення і озброює працівників юридичних закладів цими та іншими засо­бами забезпечення правопорядку, зміцнення законності і дис­ципліни.