Гіперреальність

Симулякр формує середовище прозорості, в якому нічого не може бути скрито. Все стає надвидимим, на буває форму надлишку реальності. Це є гіперреальність. Відбувається мікродеталізація об’єктів, речі надто правдиві до непристойності. В гіперреальності панує нова непристойність. Це прагнення все вивести на чисту воду є зростанням непристойності. Порнографія замінила сексуальність, насильство замінене террором, інформація заперечила знання. Немає більше жодної діалектики, є рух до межі і за межу – смерті. Двійник – такий досконалий протез, симулякр тіла. В абсурдній логіці реальності логіка аббівалентного шизосуб’єкта – атомі мовчазливої більшості масс – спосіб приватного життя нагадує життя в скафандрі-машині, щоби хоч якось залишатися на орбіті.

Смерть суб’єкта. Ми існуємо як адресати, креативна гра суб’єкта-деміурга вже зіграна. „Банальна стратегія” контролю раціонального суб’єкта над об’єком, згідно Бодрійяра, більше неможлива. В нашому розпорядженні лише „фатальна стратегія” переходу на сторону об’єкта, входження в ГРУ за його правилами. Метафізичний „принцип Добра” анулюється. „Фатальна стратегія” функціонує за „принципом Зла”, який виключає роль суб’єкта і всі його атрибути – причинність, час, цілераціональність тощо.

Постмодерний світ, який вимагає слідувати фатальній стратегії „прозорості Зла”, Бодрійяр характеризує як стан „після оргії”. Оргія завершилась, все відбулося, всі сили – політичні, сексуальні, критичні, виробничі та ін. – вивільнені, утопії „реалізовані”. Залишається лише симулювати оргіастичні судороги, „творити” ідеали, цінності (демократії, прогрессу, багатства), вдаючи, що цього ще не було. Цінності більше неможливо ідентифікувати. Культура стала транскультурою, політика – трансполітикою, сексуальність – транссексуальністю, економіка – трансекономікою. Все піддалося „радикальному розбещенню”, погрузло в пеклі виробництва, в „пекло того ж самого”. Світ культури Заходу – напівживий і гігантський мутант. Ім’я і повне втілення цього мутанта, на думку Бодрійяра, - Америка.

Реальність – сюрреальність - гіперреальність

Виникає питання: що є субстратом на рівні гіперреальності – третього рівня симулякрів?

-Відірваність від реальності.

Метафізика коду:

-Підсвідоме (задає зразки)

-генетичний код.ДНК. Бінарність. Структуральність.Моекулярна трансцендентність. Єдина світова еволюція. Експансія протии особистості.Система контролю.

Виникає проблема індетермінованості.

Чи є альтернатива симулякрам третього порядку? Тут розмірковування з приводу пошуків такого виходу призводять Бодрійяра до висновку, що „на більш високому рівні може бути лише смерть” (праця „Символічний обмін і смерть”). А така логіка еволюції симуляції дає ще одну темпоральність – есхатолічну. „Наш Апокаліпсис, - говорить Бодрійяр, - не реальний, а віртуальний. І він не в майбутньому, а вже тепер. Це позбавляє нас майбутньої катастрофи…Ми вільні від Страшного Суду”. Відповідно, згідно Бодрійяра, стан постмодерну – постапокаліптичний стан.

Звідси проблема смерті як сутності, субстрату, еквіваленту третього рівня симулякрів.