Генеалогія симулякра.
І в структурі історичних епох, і в понятті „симулякра” не можна обійтися без впливу на Бодрійяра Р.Барта, на якого він часто посилається, передусім його працю „Міфології” (1957).
Навіть заголовок першої його книги Бодрійяра, „Система речей” (1968), відповідає книзі Барта - „Система моди” (1967). Найперше, що запозичає у нього Бодрійяр, – це розуміння міфу як „несправжність світу”. Так, певні семіотичні, чи символічні міфологічні знаки у Барта включаються і трансфомуються в післяміфологічні епохи. Ці знаки виступають своєрідними одиницями, мірами, символами хибності.
Бодрійяр замінює даний семіотично-міфологічний символ на філософсько-онтологічний термін „симулякр”. Він вперше з’являється саме в праці „Система речей”, але визначається і обгрунтовується в праці „Символічний обмін і смерть”.
Бодрійяр розкриває тріадичну схему стадій історичного розвитку:
1. Первісне суспільство (фактично докапіталістичне);
2. Стадія політичної економії (буржуазно-капіталістична цивілізація);
3. Сучасна, характеризується розмиванням і втратою традиційних цінностей (епоха симулякрів).
В праці „Символічний обмін” Бодрійяр говорить про три порядки симулякрів, які відповідають трьо періодам новоєвропейської цивілізації (від епохи Відродження):
-підробка (на грунті естетичного закону цінності, Відродження);
-виробництво (ринковий закон вартості, буржуазний);
-симуляція (структурний закон цінності, сучасність);
1. На першому історичному етапі характерним є імітація дорогих матеріалів, одягу;
-„Лепной ангел”
-Повар напенсії: цемент
-Мода
Еквівалент-природа. В мистецтві (копії).Мануфактура
Природний закон цінності
2. На другому – конвеєрне виробництво;
-автомат – еквівалент людини
-видимість єдності людини і автомата (праці і виробництва)
Ринковий закон цінності
-промисловий симулякр: серійність
-еквівалент –модель. Виробництво –за принципом відмінності від моделі.
3.На третьому – симуляція поступків, діяльності, цінностей. Тепер саме „тест і референдум є ідеальними формами симуляції, оскільки питання скриває відповідь”.
Темпоральність:
Сам спосіб існування сьогодні такий, тобто парадоксальний, власне екзистенційний, коли в темпоральному плані практикується штучне продовження життя.
Симуляцією охоплені різні сфери життя. Так, в сучасній економіці – комерційний кредит дозволяє придбати річ, не заробивши її (в плані темпоральності це означає „забігання вперед”). Аналогічно можна говорити про таку форму симуляції як, приміром, колекціонування, що в темпоральному плані є невідповідності речей їх історії.
Наука і філософія:
Цікаві інсинуації на предмет симуляції мають місце в науці і філософії (методології). „Кожна наука, раціональність, - наголошує Бодрійяр, - живе стільки, скільки продовжується даний розділ (між теорією і практикою)”. Відповідно діалектика лише формально узгоджує теорію і практику. Діалектика спрацьовувала на перших двох етапах – на рівні зв’язків з речами. На сучасному – квазідіалектичні процеси, логіка відмінностей, а діалектичне „зняття” є видимістю.
Соціальна сфера:
Симулякр у Бодрійяра „переріс” історію. Він створив „маси” (замість класів) і вони зупинили історичний процесс. „Маси” – мовчазна більшість, чорна дира, яка лише споживає соціальне. Вони тяжіють до фізичної та статистичної форми, одночасно не соціальної, надсоціальної і досконало соціальної. Вони не керовані політично, але створюють ілюзія влади, ілюзію бути владою. Маси неде і ніким не є і не можуть бути представлені. Їх не можна збити з шляху, бо вони нікуди не рухаються і нічим не зайняті. Вони споживають всю енергію і інформацію, розчиняючи при цьому все соціальне і все антисоціальне. Маси дають тавтологічні відповіді на всі питання, бо насправді мовчать, вони мовчазні, мов звірі. Наївно вважати, що маси є продуктом маніпуляцій засобів інформації. Вони самі є інформацією [''mass(age) is the message"]. Вони навіть перевершують СМІ.