13.Політичні режими

Політичний режим — характерний тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави.

Політичні режими можна розрізнити за двома головними критеріями — джерелом влади та межами цієї влади.

За джерелом влади:

Демократичні режими — це така форма державно-політичного устрою суспільства, в якій народ виступає джерелом влади на принципах рівності, свободи і солідарності. Зовнішніми ознаками демократичного режиму є багатопартійність, наявність представницьких органів, формальне визнання народу джерелом влади, визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права і здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів тощо, переважне право більшості при прийнятті рішень, чітке регламентування політичних процедур та процесів.

Недемократичні режими — це така форма державно-політичного устрою суспільства, або спосіб правління, оснований на владі авторитету, політико-правовій нерівності соціальних груп та прошарків суспільства, використанні насильства.

За критерієм меж влади:

Ліберальні режими — це така організація політичної системи, в якій влада держави обмежена сферою невід'ємних прав і свобод особистості. Це режим, в якому досить розвинутим є громадянське суспільство, різні самодіяльні громадянські ініціативи, тобто організації, які незалежні від держави, гарантуються основні права та свободи громадян.

Тоталітарні режими — це така політична система, яка намагається — заради тієї чи іншої мети — повністю (тотально) контролювати все життя суспільства в цілому і кожної людини окремо. Поняття «тоталітарна держава» вперше було застосоване італійським диктатором Беніто Муссоліні, причому в позитивному контексті. Тоталітарні режими почали активно вивчатись після Другої світової війни через злочинні явища фашизму, нацизму та сталінізму

Іноді додатково до основних типів виділяють такі різновиди режимів як диктаторські, фашистські, екстремістські, парламентські, президентські, монархічні, республіканські, надзвичайного правління, абсолютистські і т.інше.

14.Сутність правової держави

Сутність правової держави полягає в першості права над владою, в обмеженні дії влади стояв над нею законом, безумовне підпорядкування влади, громадян і всіх суспільних суб'єктів чинному праву.

До основних ознак правової держави відносять такі:

Держава самообмежується себе законом, насамперед Конституцією, через яку не може переступити ніхто, в тому числі і сама держава;

Рівність усіх перед законом;

Відповідальність держави перед кожним громадянином, і навпаки. Людині повністю гарантуються права і свободи, захист від будь-якого свавілля влади;

Держава має стабільної Конституцією і системою законодавства. Стабільність законодавства - важлива умова здійснення права, поваги до закону з боку громадян. Якщо законодавство зазнає постійних і непрогнозованим змін, то до нього падає повагу як самих владних структур, так і громадян;

Обов'язкове верховенство Конституції і законів над усіма іншими правовими актами;

Наявність налагодженого механізму, здатного забезпечити виконання і захист прав, у тому числі наявність ефективної системи правоохоронних органів (суд, прокуратура, арбітраж тощо), що підкоряються лише закону;

Наявність громадянського суспільства, стійке правова свідомість громадян, їх повага до закону, визнання його верховенства з боку суспільства.

Виконання повною мірою настільки високих вимог не може сьогодні забезпечити жодна держава світу. Тому про правову державу можна говорити лише як про такий собі ідеалі, до досягнення якого слід прагнути.