2.1.2. Сутність та види спільного підприємництва

В даний час виникає велике число форм, що забезпечують діяльність на зарубіжних ринках без вивозу капіталу, які ґрунтуються на використанні договірних відносин. Основні форми кооперації: ліцензійне виробництво; управління за контрактом і підрядне виробництво.

Ліцензійне виробництво полягає у тому, що вітчизняний оферент передає зарубіжному виробнику (ліцензіату) права використовувати ноу-хау на продукт і виготовляти цей продукт на умовах оплати певного ліцензійного збору або винагороди.

Ліцензійні контракти встановлюють вид прав на користування, експлуатацію і отримання доходу, а також період, на який вони передаються.

Головною перевагою ліцензійного виробництва є те, що крім ноу-хау за кордон не вивозяться ніякі матеріальні цінності. При цьому підприємство позбавляється від необхідності прояву власної активності.

Своєрідною формою ліцензування може служити франчайзинг.

На батьківщині франчайзингу, в США, його визначають як контрактну систему управління і розподілу товарів і послуг компанії через розгалужену або обмежену мережу дистриб’юторів. За умов контракту франчайзер гарантує право і ліцензію отримувачу франчайзи продавати на ринку товари або послуги, а також використовувати торгову марку і модель бізнесу, розроблену франчайзером. Отримувач франчайзи, у свою чергу, зобов’язується дотримуватись принципів функціонування підприємства і забезпечувати процвітання.

Інша форма спільного підприємництва - управління за контрактом. Фірма експортує не товар, а управлінські послуги. Угода на здійснення комплексу робіт у області менеджменту обмежена в часі, зрештою зарубіжні фахівці будуть замінені місцевими.

Третя форма спільного підприємництва - виробництво за контрактом полягає в тому, що закордонне підприємство приймає на себе зобов’язання виготовляти на власних виробничих потужностях продукцію, придбання якої гарантується вітчизняною фірмою договором на тривалий період. Використання її має сенс при дефіциті власних потужностей і наявності великих перешкод для експорту у відповідну країну або його високої вартості, а також в умовах, коли виробництво в чужій країні дешевше завдяки низьким матеріальним витратам і невисокому рівню заробітної платні.

2.1.3. Пряме інвестування

Особливе місце серед способів виходу підприємства на зовнішній ринок належить прямому інвестуванню або трансферту капіталу.

Прямі інвестиції можуть здійснюватися підприємством самостійно або ж спільно з господарськими суб’єктами країни, в яку ввозиться капітал. У такому випадку йдеться про створення спільного підприємства. Це важлива форма міжнародного економічного співробітництва. яка підіймається до рівня взаємодії систем власності різних країн.

Економічна суть спільного підприємства передбачається спільне володіння партнерами капіталом, спільне управління і спільний розділ прибутків, ризиків і збитків.

Змішані товариства можуть виникати трьома способами:

• покупка акцій вже існуючої компанії;

• покупка активів діючої фірми;

• створення нового товариства.

При самостійному вкладенні капіталу за кордоном фірма приймає підприємство під свою повну відповідальність.

Виділяють дві основні форми трансферту капіталу за кордон: зборочне виробництво або виробництво продукту повного циклу.

Зборочне виробництво в зарубіжних філіалах характеризується трансфертом капіталу, засобів виробництва, персоналу і ноу-хау в країну, що приймає з метою заснування і експлуатації власних виробництв для здійснення монтажу кінцевого продукту з одиничних вузлів і деталей. Отже, зарубіжні підприємства з технологічної точки зору є організацією виробничого процесу на його останній фазі.

Організація зборочних робіт за кордоном доцільна у випадках, коли в цільовій країні є обмеження для зарубіжних експортерів.

Рішення щодо організації виробництва початкового продукту за кордоном ухвалюється за умови зниження витрат виробництва; наявності можливостей використовування пільг для іноземного капіталу і переходу до організації виробництва продукту в цілому; наближенні до місця розташування фірм - покупців продукції, для яких одночасно можна виконувати замовлення по доставці товарів.

Великий вибір чинників, які визначають економічне значення створення власного зборочного виробництва за кордоном, пов’язаний з витратами. Перш за все це стосується прямих витрат: заробітної платні, сировини, допоміжним матеріалам, матеріалам виробничого призначення, поставкам комплектуючих деталей від фірми країни присутності і сусідніх держав. Враховується, що тарифи і інші збори на ввезення у відповідні країни деталей і комплектуючих для зборки нижче, ніж на експорт готових виробів. Беруться до уваги також аспекти, пов’язані з комунікаціями із споживачами в країні присутності і прикордонних державах, ремонтом, сервісом, гарантійним обслуговуванням, транспортом, податками, страхуваннями, фінансуванням і ін. сферами.