- •1. Об'єкт та предмет науки логіки
- •2. Поняття «логічної форми» мислення. Основні форми мислення
- •3. Взаємозв’язок мислення і мови
- •4. Поняття як форма мислення. Поняття. Слово. Термін.
- •5. Логічна структура поняття.
- •6. Види понять за змістом і обсягом.
- •7. Визначення поняття (дефініція). Структура визначення.
- •8. Види та способи визначення.
- •9. Правила визначення понять та логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •10. Відношення між поняттям за змістом та обсягом. Кола Ейлера.
- •11. Логічна операція обмеження.
- •12. Логічна операція узагальнення понять.
- •13. Логічна операція поділу поняття. Класифікація.
- •14. Правила поділу поняття і логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •15. Висловлювання як форма мислення.
- •16. Прості висловлювання, їх структура та види.
- •17. Атрибутивне висловлювання, його структура та види за кількістю та якістю.
- •18. Розподіленість термінів простого атрибутивного висловлювання.
- •19. Відношення між простим атрибутивним висловлюванням за «логічним квадратом»
- •20. Складні висловлювання. Види логічних зв'язок в складних висловлюваннях.
- •21. Визначення істинності складних висловлювань методом таблиць істинності.
- •22. Кон'юнкція: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •23. Диз'юнкція (строга і нестрога). Формальний вираз та її істинність.
- •24. Імплікація: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •25. Еквівалентність: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •26. Заперечення: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •27. Запитання, його структура та види.
- •28. Правила формулювання запит. Та логічні помилки при їх порушенні.
- •29. Закон тотожності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його поруш.
- •30. Закон несуперечності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •31. Закон виключення третього: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •32. Закон достатньої підстави: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •33. Умовивід як форма мислення. Структура умовиводу.
- •34. Поняття необхідного та імовірнісного висновку в умовиводах. Поняття імовірнісного умовиводу.
- •35. Умовиводи логіки предикатів: перетворення.
- •36. Умовиводи логіки предикатів: обернення.
- •37. Умовиводи логіки предикатів: протиставлення предикатові.
- •38. Умовиводи логіки висловлювань (правила побудови).
- •39. Умовно-категоричний силогізм.
- •40. Розділово-категоричний силогізм.
- •41. Умовно-розділовий силогізм.
- •42. Категоричний силогізм: визначення, структура, загальні правила, правила термінів та засновків.
- •43. Фігури та модуси категоричного силогізму.
- •44. Логічні помилки при побудові категоричного силогізму.
- •45. Скорочений, складний та складноскорочений категоричний силогізм.
- •46. Індукція: визначення терміну, правила побудови та її види.
- •47. Логічні помилки в індуктивних умовиводах.
- •48. Індуктивні методи встановлення причинного зв’язку.
- •49. Аналогія: правила побудови та різновиди.
- •50. Умови підвищення ймовірності висновків за індукцією та аналогією.
- •51. Доведення та спростування, їх структура та формальний вираз.
- •52. Факт як аргумент в змістовному доведенні. Вимоги логіки до фактів.
- •53. Види доведень.
- •54. Способи спростування.
- •55. Правила доведення та спростування і логічні помилки при їх порушенні. Правила щодо тези в доведенні.
- •56. Логічні помилки: «довід до людини» і «довід до публіки».
- •57. Логічні помилки: «підміна поняття» і «підміна тези».
- •58. Логічні помилки: «хибної підстави» і «коло в доведенні».
- •59. Суперечка, її структура та види.
- •60. Коректні і некоректні прийоми в суперечках.
- •61. Паралогізми і софізми.
- •62. Поняття «парадокс» в широкому і вузькому значенні. Причини виникнення парадоксів в пізнавальному процесі. Класифікація парадоксів.
22. Кон'юнкція: визначення, формальний вираз та її істинність.
Кон’юнкція - складне висловлювання, що утворюється на основі сполучень «і» «а» «та». Істиність чи хибність конюктивного висловлювання визначається через істинність чи хибність простих висловлювань. Вона істина тоді коли істинні всі її члени.
Ці факти виражаються в таблиці істинності кон'юнкції таким чином:
№ А В А /\ В
1. і і і
2. і X X
3. X і X
4. X X X
23. Диз'юнкція (строга і нестрога). Формальний вираз та її істинність.
Дизюнкція – складне висловлювання що утворюється на основі сполучників «або» «чи». Дизюнцкія буває слабкою і сильною. Слаба дизюнкція є нестрогою, невиключаючою і вираж сполучниками «або» «чи» і познач знаком V. Вона істинна тоді, коли істинні дизюнкти А і В та істинний хоча б один із дизюнктів.
Табл істинності слабкої диз'юнкції:
№ A В А \/ В
1. і і і
2. і X і
3. X і і
4. X X X
Сильна диз. є виключаючою і виражається сполучником «або…, або…» «чи…, чи…» і познач знаком І. Вона є істинна тоді, коли є істинним один із дизюнктів. «Економіка вплаває на право прямо, безпосер або опосередковано»
Таблиця істинності сильної (строгої) диз'юнкції:
№ А В A \/ В
1 і і X
2. і X і
3. X 1 і
4. X X X
24. Імплікація: визначення, формальний вираз та її істинність.
Імплікація – складне висловлювання що утвор на основі сполучення «якщо…, то…». Особливість імплікації в тому, що вона утворюється шляхом зєднання тільки 2ох висловлювань. ЇЇ перша частина назив – антецедентом тобто основою, а друга – консеквентом, тобто наслідком. В імплікації антецедент передує консеквенту, якщо антец істинний, то консекв також. У певних висловлювань антицед і консекв можуть бути виражені явно і неявно. «Наслідком законності є встановлення в сусп житті правопорядку»
25. Еквівалентність: визначення, формальний вираз та її істинність.
Еквівалентність – подвійна емплікація тобто еквівалентність виражається виражається сполучником «якшо і тільки якщо…, то…» Еквівалентність істинна тоді, коли вихідні висловлювання що входять до неї мають однакове значення. «Поведінка людини є злочинною тоді і тільки тоді коли вона містить ознаки вказані в крим кодексі.
Ці факти в таблиці істинності еквіваленції виражаються таким чином:
№ A В А ↔ В
1. і і і
2. і X X
3. X і X
4. X X і
26. Заперечення: визначення, формальний вираз та її істинність.
Заперечення – складне висловлювання яке виражене за допомогою слів «ні» «неправда що…» «неправильно що…». Якщо вихідне висловл буде хибним, то його заперечне буде істинним. «Держава існувала незавжди. Неправильно що держ існувала завжди»
Ці факти виражаються в таблиці істинності заперечення таким чином:
№ ~A А
1. і X
2. X і
27. Запитання, його структура та види.
З логічної точки зору запитання – це висловлювання про те, що певний суб’єкт, користувач мовою хоче знати істинностне значення деякого висловлювання. Запитання склад з 2-ох частин – шуканої і основної. Шукана част виражається запитальними словами із знаком питання, а основна – у вигляді деякого неповного, невизначеного висловлювання. «На чому (шукана) заснована законність Укр(основна)».
Відповідь - це висловлювання, яке викликане запитанням і вже має значення істинності або хибності. Види запитань – коректно і некоректно поставлені; уточнюючі і доповнюючи; прості і складні; осмислені і неосмислені.
Види відповідей – істинні і хибні (визнач за гносеологічною характеристикою); прямі і непрямі (пряма – це висловл яке безпосередньо дає ствердж відповідь на шукану част запитання, непряма – це заперечення прямої відпов або несуперечливе висловл, з якого слідує істинність твердження.); короткі і великі (так, ні або речення); повні і неповні (визнач за обсягом інформації, яка міститься у відповіді)
