- •1. Об'єкт та предмет науки логіки
- •2. Поняття «логічної форми» мислення. Основні форми мислення
- •3. Взаємозв’язок мислення і мови
- •4. Поняття як форма мислення. Поняття. Слово. Термін.
- •5. Логічна структура поняття.
- •6. Види понять за змістом і обсягом.
- •7. Визначення поняття (дефініція). Структура визначення.
- •8. Види та способи визначення.
- •9. Правила визначення понять та логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •10. Відношення між поняттям за змістом та обсягом. Кола Ейлера.
- •11. Логічна операція обмеження.
- •12. Логічна операція узагальнення понять.
- •13. Логічна операція поділу поняття. Класифікація.
- •14. Правила поділу поняття і логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •15. Висловлювання як форма мислення.
- •16. Прості висловлювання, їх структура та види.
- •17. Атрибутивне висловлювання, його структура та види за кількістю та якістю.
- •18. Розподіленість термінів простого атрибутивного висловлювання.
- •19. Відношення між простим атрибутивним висловлюванням за «логічним квадратом»
- •20. Складні висловлювання. Види логічних зв'язок в складних висловлюваннях.
- •21. Визначення істинності складних висловлювань методом таблиць істинності.
- •22. Кон'юнкція: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •23. Диз'юнкція (строга і нестрога). Формальний вираз та її істинність.
- •24. Імплікація: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •25. Еквівалентність: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •26. Заперечення: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •27. Запитання, його структура та види.
- •28. Правила формулювання запит. Та логічні помилки при їх порушенні.
- •29. Закон тотожності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його поруш.
- •30. Закон несуперечності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •31. Закон виключення третього: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •32. Закон достатньої підстави: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •33. Умовивід як форма мислення. Структура умовиводу.
- •34. Поняття необхідного та імовірнісного висновку в умовиводах. Поняття імовірнісного умовиводу.
- •35. Умовиводи логіки предикатів: перетворення.
- •36. Умовиводи логіки предикатів: обернення.
- •37. Умовиводи логіки предикатів: протиставлення предикатові.
- •38. Умовиводи логіки висловлювань (правила побудови).
- •39. Умовно-категоричний силогізм.
- •40. Розділово-категоричний силогізм.
- •41. Умовно-розділовий силогізм.
- •42. Категоричний силогізм: визначення, структура, загальні правила, правила термінів та засновків.
- •43. Фігури та модуси категоричного силогізму.
- •44. Логічні помилки при побудові категоричного силогізму.
- •45. Скорочений, складний та складноскорочений категоричний силогізм.
- •46. Індукція: визначення терміну, правила побудови та її види.
- •47. Логічні помилки в індуктивних умовиводах.
- •48. Індуктивні методи встановлення причинного зв’язку.
- •49. Аналогія: правила побудови та різновиди.
- •50. Умови підвищення ймовірності висновків за індукцією та аналогією.
- •51. Доведення та спростування, їх структура та формальний вираз.
- •52. Факт як аргумент в змістовному доведенні. Вимоги логіки до фактів.
- •53. Види доведень.
- •54. Способи спростування.
- •55. Правила доведення та спростування і логічні помилки при їх порушенні. Правила щодо тези в доведенні.
- •56. Логічні помилки: «довід до людини» і «довід до публіки».
- •57. Логічні помилки: «підміна поняття» і «підміна тези».
- •58. Логічні помилки: «хибної підстави» і «коло в доведенні».
- •59. Суперечка, її структура та види.
- •60. Коректні і некоректні прийоми в суперечках.
- •61. Паралогізми і софізми.
- •62. Поняття «парадокс» в широкому і вузькому значенні. Причини виникнення парадоксів в пізнавальному процесі. Класифікація парадоксів.
7. Визначення поняття (дефініція). Структура визначення.
Визначення (дефініція) – це логічна операція, що дає змогу розкрити зміст поняття, відрізнити одне поняття від іншого, уточнити значення того чи іншого терміну. Розкрити зміст поняття означає виділити суттєві, необхідні специфічні ознаки предмета чи явища. У визначені розрізняють визначуване (те що підлягає визначенню (дефініендум)) і визначуюче поняття (за допомогою якого визначається дефініендум (дефініенс)).
Об'єктивною основою визначеності понять є чітко визначене місце речей у системі матеріального світу, їх реальна виокремленість і діалектичний взаємозв'язок з предметним світом.
У науці вдаються до різних видів визначення понять, характер і структура яких залежать передусім від обраної основи поділу визначень. Так, залежно від того, розкривається у визначенні зміст поняття чи з'ясовується ім'я, яким це поняття (і відповідний денотат) позначається, розрізняють реальні та номінальні визначення
8. Види та способи визначення.
Існує 2 вида визначення понять
номінальне - розкривають значення того чи іншого терміну, найменування, не пояснюючи суті самого предмета
реальне - розкриває істотні ознаки предмета чи явища, які відображаються в понятті, їх змісті.
За способом визначення понять дифініції можуть бути: явними і неявними.
Явні - Dfd=Dfn - визначуване поняття є рівне у відомому відношенні визначаючому його поняттю. Розрізняють такі види названих визначень: атрибутивно-реляційні, генетичні та операційні.
Неявні - визначення, в якому відсутні чітко окреслені ліва та права частини визначення (дефінієндум, ідефінієнс), які в явних визначеннях перебувають у відношенні тотожності. Включає контекстуальне, семантичне, теоритичне визначення
9. Правила визначення понять та логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
Перше правило – визначення повинно бути співмірним, тобто визначуване і визначаюче поняття повинні бути рівними за своїми обсягами. Порушення цього приводить до лог. помилок– надто широке визначення (тоді, коли при визначені певного поняття вказують найближчий рід, але не вказують видову відмінність) чи надто вузьке визначення (виникає коли у визначені певного поняття вказується лише певна видова відмінність предметів чи явищ).
Друге правило – визначення не повинні визначати самих себе. Порушення цього прав призводить до тавтології (напр «правопорушення це порушення права»).
Третє правило – не можна визначити поняття через такі поняття, ознаки яких невідомі і тому вони самі потребують визначення. Порушення приводить до помилки – визнання невідомого через невідоме.
Четверте правило – не можна давати заперечних визначень (напр «норма права – це не моральнанорма»). Пяте правило – визначення повинне бути точним, чітким, однозначним («злочинець- це людина яка переступила закон»)
10. Відношення між поняттям за змістом та обсягом. Кола Ейлера.
Усі поняття можна порівнювати одне з іншим у якомусь відношенні й, відповідно, їх можна поділити на порівняні (це ті поняття у змісті яких є деякі загальні ознаки) і непорівняні (непорівнюються). Порівняні поділяються в свою чергу на сумісні (обсяги яких частково або повністю збігаються) і несумісні (обсяги яких не містить спільних елементів).
Відношення між обсягами понять у традиційній логіці графічно зображується колами Ейлера. Відношення рівнозначності – між поняттями які мають один і той же зміст. Відношення перехрещення – мають деяку загальну (спільну) частину своїх обсягів. Відношення підпорядкування – обсяг першого з яких повністю входить в обсяг другого. Віднош співпідпорядкованості, протилежності, суперечності.