53. Види доведень.

У логічній теорії доведення поділяють на прямі непрямі. Пряме – доведення в процесі якого теза логічно випливає з певних фргументів. Воно може бути побудоване у формі безпосереднього умовиводу, опосередкованого умовиводу. Непряме – доведення в якому безпосередньо доводять на тезу, а її заперечення – антитезу. За допомогою доведення встановлюють хибність антитези. Непряме доведення має 2 різновиди – доказ від супротивного і доказ методом виключення.

54. Способи спростування.

Спростувати можна тезу, аргументи, демонстрацію. Спростування якправило здійснюється в логічній формі критики. Критика – це раціональна характеристика обєкта на підставі аналізу його властивостей і відношень з іншими обєктами. Залежно від ступеня відповідності аналітичної характеристики обєкта, обєктивну (адекватну) і субєктивну (неадекв). Критика у процесі здійснення процедури доведення спрямована на зруйнування його складових частин: тези, аргументів, демонстрації. Критика тези – означає його спростування. Теза спростовується за допомогою аргументів. Критика аргументів – у процесі спростування аргументів треба довести, що дані аргументи є хибними. Критика демонстрації – спростування демонстрації можливе за допомогою виявлення логічної помилки в умовиводі.

55. Правила доведення та спростування і логічні помилки при їх порушенні. Правила щодо тези в доведенні.

Існують спец правила щодо тези, аргументів і демонстрації. Правила щодо тези – теза повинна бути сформульована чітко і визначено, вона повинна повинна залишатися незмінною, не повинна бути внутрішньо суперечливою, тезою не повинно бути висловлювання очевидне. Помилки при порушенні – 1) підміна тези, повна або часткоа 2) аргумент до людини 3) аргумент до публіки. Правила щодо аргументів – аргумент повинен бути істеним, доведеним незалежно від тези, достатнім для обгрунтування даної тези. Помилки – 1) помилка хибної підстави 2) недоведеної підстави 3) коло в доведенні 4) аргумент до незнання. Правила щодо демонстрації – оскільки доведення і спростування за своєю логічною формою є умовиводом, то в процесі доведення і спростування необхідно дотримуватися правил дедукції, індукції, аналогії. Основна помилка називається «не слідує…» «не випливає…» яка означає відсутність необхідного логічного звязку між аргументами і тезою.

56. Логічні помилки: «довід до людини» і «довід до публіки».

«Надмірне обгрунтування — це помилка, сутність якої полягає в тому, що людина непомітно для себе в азарті суперечки наводить хибні, необгрунтовані, суперечливі аргументи.

Аргументація чи критика в такому випадку завжди будуть непослідовними та надмірними. Слід пам'ятати, що кожний зайвий аргумент послаблює обгрунтування.

З правилами щодо аргументів пов'язані хитрощі, які досить часто зустрічаються в процесах аргументації/критики:

«аргумент до публіки». Замість обгрунтування тези, її істинності чи хибності об'єктивними аргументами, намагаються спертися на думку, почуття, настрій слухачів, які присутні підчас спору. Скориставшись таким аргументом, людина звертається вже не до свого партнера по суперечці, а до інших учасників або навіть до аудиторії, намагаючись при цьому перетягнути на свій бік якомога більше людей, апелюючи не до їхнього розуму, а передусім до їхніх почуттів;

«аргумент до людини». На підтримку власної позиції людина наводить підстави, які висуваються супротивною стороною в спорі, або такі, що випливають з прийнятих нею аргументів.

«Аргумент до людини» буде некоректним лише в тому випадку, коли той, хто його використовує, не поділяє точку зору супротивника, а лише робить вигляд, ніби приєднується до загальної платформи;