46. Індукція: визначення терміну, правила побудови та її види.

Індукція це ймовірний, правдоподібний висновок. В більш широкому значенні під індукцією розуміють умовивід в якому думка рухається від одиничного до часткового і навпаки. Індукцію поділяють на повну (індуктивний умовивід коли висновок про який-небудь клас предметів чи явищ уцілому здобувають на підставі переліку всіх елементів даного класу) і неповну (індуктивний умовивід, коли загальний висновок про будь-який клас предметів чи явищ вцілому здобувають на підставі частини фактів аба елементів цього класу).

ізновиди неповної: Популярна – індукція через простий перелікоднотипних предметів, явищ, ситуацій за відсутності суперечливих випадків. Статистична – індуктичний умовивід, коли висновок про будь-який клас предметів і явищ здобувають на підставі інформації про частоту розподілу певної властивості чи ознаки для даного класу. Наукова – коли висновок про цілий клас явищ, однорідних предметів одержують на підставі знання необхідних і суттєвих ознак.

47. Логічні помилки в індуктивних умовиводах.

До помилок, зв'язаним з індукцією, відносяться насамперед поспішні узагальнення (fallacia fictae universalitatis).

Помилка post hoc ergo propter hoc (“після цього значить через це”) називається також помилкою): nоn causa pro causa (“від того, що не є причиною, до причини”).

Якщо хто-небудь помітив, що після якої-небудь події виникає яка-небудь дія, то він вважає першу подію причиною, хоча в дійсності, може бути, є події, від яких дана подія знаходиться в більшій залежності і яка власне є справжньою причиною даної дії.

Фактично логічні помилки в індуктивних умовиводах, як і в інших міркуваннях, є недотримання основних законів логіки.

Серед доведення чи спростування також можуть бути припущені помилки в індуктивних умовиводах. Ось деякі з них:

1. Хибність основ (аргументів) – основна помилка, яка полягає у тому, що у якості аргументів беруться не істинні, а хибні судження, які видають або намагаються видати за істинні.

2. “Передбачення аргументів” – теза спирається на недоведені аргументи, які можуть бути істинними і тоді теза може бути істинною.

3. “Хибне коло” – теза доводиться аргументами, а істинність аргументів базується на цій же тезі.

4. Уявне слідування – людина поєднує непоєднувані аргументи словами “значить”, “слідує”, “отже”.

5. Аргумент приймається безумовно істинним – він може бути істинним лише з урахуванням певного часу, відношення, місця – він ніколи не є істинним безумовно.

48. Індуктивні методи встановлення причинного зв’язку.

Застосування методів элиминативной індукції пов'язане з певним огрубінням реальних взаємозв'язків між явищами, яке виражається в наступних припущеннях. Одна з обставин вважається самостійною і входить у взаємодію з іншими. Виділені обставини розглядаються як повний їх перелік, і є думка, що дослідник реалізував інші обставини. Зазначені припущення у поєднанні з основними властивостями причинного зв'язку становлять методологічну основу висновків элиминативнои індукції, визначаючи специфіку логічного прямування при застосуванні методів встановлення причинних зв'язків. Вагомий внесок у розвиток методів элиминативной індукції внесений природознавцями і філософами: Ф. Бэконом, Дж. Гер-шелем, Дж.С. Миллем. Методи наукової індукції Сучасна логіка описує п'ять методів встановлення причинних зв'язків: (1) метод подібності, (2) метод відмінності, (3) з'єднаний метод й відмінності, (4) метод супутніх змін, (5) метод залишків.