- •1. Об'єкт та предмет науки логіки
- •2. Поняття «логічної форми» мислення. Основні форми мислення
- •3. Взаємозв’язок мислення і мови
- •4. Поняття як форма мислення. Поняття. Слово. Термін.
- •5. Логічна структура поняття.
- •6. Види понять за змістом і обсягом.
- •7. Визначення поняття (дефініція). Структура визначення.
- •8. Види та способи визначення.
- •9. Правила визначення понять та логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •10. Відношення між поняттям за змістом та обсягом. Кола Ейлера.
- •11. Логічна операція обмеження.
- •12. Логічна операція узагальнення понять.
- •13. Логічна операція поділу поняття. Класифікація.
- •14. Правила поділу поняття і логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •15. Висловлювання як форма мислення.
- •16. Прості висловлювання, їх структура та види.
- •17. Атрибутивне висловлювання, його структура та види за кількістю та якістю.
- •18. Розподіленість термінів простого атрибутивного висловлювання.
- •19. Відношення між простим атрибутивним висловлюванням за «логічним квадратом»
- •20. Складні висловлювання. Види логічних зв'язок в складних висловлюваннях.
- •21. Визначення істинності складних висловлювань методом таблиць істинності.
- •22. Кон'юнкція: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •23. Диз'юнкція (строга і нестрога). Формальний вираз та її істинність.
- •24. Імплікація: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •25. Еквівалентність: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •26. Заперечення: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •27. Запитання, його структура та види.
- •28. Правила формулювання запит. Та логічні помилки при їх порушенні.
- •29. Закон тотожності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його поруш.
- •30. Закон несуперечності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •31. Закон виключення третього: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •32. Закон достатньої підстави: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •33. Умовивід як форма мислення. Структура умовиводу.
- •34. Поняття необхідного та імовірнісного висновку в умовиводах. Поняття імовірнісного умовиводу.
- •35. Умовиводи логіки предикатів: перетворення.
- •36. Умовиводи логіки предикатів: обернення.
- •37. Умовиводи логіки предикатів: протиставлення предикатові.
- •38. Умовиводи логіки висловлювань (правила побудови).
- •39. Умовно-категоричний силогізм.
- •40. Розділово-категоричний силогізм.
- •41. Умовно-розділовий силогізм.
- •42. Категоричний силогізм: визначення, структура, загальні правила, правила термінів та засновків.
- •43. Фігури та модуси категоричного силогізму.
- •44. Логічні помилки при побудові категоричного силогізму.
- •45. Скорочений, складний та складноскорочений категоричний силогізм.
- •46. Індукція: визначення терміну, правила побудови та її види.
- •47. Логічні помилки в індуктивних умовиводах.
- •48. Індуктивні методи встановлення причинного зв’язку.
- •49. Аналогія: правила побудови та різновиди.
- •50. Умови підвищення ймовірності висновків за індукцією та аналогією.
- •51. Доведення та спростування, їх структура та формальний вираз.
- •52. Факт як аргумент в змістовному доведенні. Вимоги логіки до фактів.
- •53. Види доведень.
- •54. Способи спростування.
- •55. Правила доведення та спростування і логічні помилки при їх порушенні. Правила щодо тези в доведенні.
- •56. Логічні помилки: «довід до людини» і «довід до публіки».
- •57. Логічні помилки: «підміна поняття» і «підміна тези».
- •58. Логічні помилки: «хибної підстави» і «коло в доведенні».
- •59. Суперечка, її структура та види.
- •60. Коректні і некоректні прийоми в суперечках.
- •61. Паралогізми і софізми.
- •62. Поняття «парадокс» в широкому і вузькому значенні. Причини виникнення парадоксів в пізнавальному процесі. Класифікація парадоксів.
1. Об'єкт та предмет науки логіки 3
2. Поняття «логічної форми» мислення. Основні форми мислення 3
3. Взаємозв’язок мислення і мови 3
4. Поняття як форма мислення. Поняття. Слово. Термін. 4
5. Логічна структура поняття. 4
6. Види понять за змістом і обсягом. 4
7. Визначення поняття (дефініція). Структура визначення. 5
8. Види та способи визначення. 5
9. Правила визначення понять та логічні помилки, які виникають при їх порушенні. 5
10. Відношення між поняттям за змістом та обсягом. Кола Ейлера. 6
11. Логічна операція обмеження. 6
12. Логічна операція узагальнення понять. 6
13. Логічна операція поділу поняття. Класифікація. 7
14. Правила поділу поняття і логічні помилки, які виникають при їх порушенні. 7
15. Висловлювання як форма мислення. 7
16. Прості висловлювання, їх структура та види. 7
17. Атрибутивне висловлювання, його структура та види за кількістю та якістю. 8
18. Розподіленість термінів простого атрибутивного висловлювання. 8
19. Відношення між простим атрибутивним висловлюванням за «логічним квадратом» 8
20. Складні висловлювання. Види логічних зв'язок в складних висловлюваннях. 9
21. Визначення істинності складних висловлювань методом таблиць істинності. 9
22. Кон'юнкція: визначення, формальний вираз та її істинність. 9
23. Диз'юнкція (строга і нестрога). Формальний вираз та її істинність. 10
24. Імплікація: визначення, формальний вираз та її істинність. 10
25. Еквівалентність: визначення, формальний вираз та її істинність. 10
26. Заперечення: визначення, формальний вираз та її істинність. 10
27. Запитання, його структура та види. 11
28. Правила формулювання запит. та логічні помилки при їх порушенні. 11
29. Закон тотожності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його поруш. 11
30. Закон несуперечності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні. 12
31. Закон виключення третього: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні. 12
32. Закон достатньої підстави: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні. 12
33. Умовивід як форма мислення. Структура умовиводу. 12
34. Поняття необхідного та імовірнісного висновку в умовиводах. Поняття імовірнісного умовиводу. 13
35. Умовиводи логіки предикатів: перетворення. 13
36. Умовиводи логіки предикатів: обернення. 13
37. Умовиводи логіки предикатів: протиставлення предикатові. 13
38. Умовиводи логіки висловлювань (правила побудови). 14
39. Умовно-категоричний силогізм. 14
40. Розділово-категоричний силогізм. 14
41. Умовно-розділовий силогізм. 14
42. Категоричний силогізм: визначення, структура, загальні правила, правила термінів та засновків. 15
43. Фігури та модуси категоричного силогізму. 16
44. Логічні помилки при побудові категоричного силогізму. 16
45. Скорочений, складний та складноскорочений категоричний силогізм. 17
46. Індукція: визначення терміну, правила побудови та її види. 17
47. Логічні помилки в індуктивних умовиводах. 18
48. Індуктивні методи встановлення причинного зв’язку. 18
49. Аналогія: правила побудови та різновиди. 18
50. Умови підвищення ймовірності висновків за індукцією та аналогією. 19
51. Доведення та спростування, їх структура та формальний вираз. 19
52. Факт як аргумент в змістовному доведенні. Вимоги логіки до фактів. 19
53. Види доведень. 19
54. Способи спростування. 20
55. Правила доведення та спростування і логічні помилки при їх порушенні. Правила щодо тези в доведенні. 20
56. Логічні помилки: «довід до людини» і «довід до публіки». 20
57. Логічні помилки: «підміна поняття» і «підміна тези». 21
58. Логічні помилки: «хибної підстави» і «коло в доведенні». 21
59. Суперечка, її структура та види. 21
60. Коректні і некоректні прийоми в суперечках. 21
61. Паралогізми і софізми. 22
62. Поняття «парадокс» в широкому і вузькому значенні. Причини виникнення парадоксів в пізнавальному процесі. Класифікація парадоксів. 22
1. Об'єкт та предмет науки логіки
При визначенні предмета науки логіки у логіко-філософській літературі беруть до уваги три аспекти: онтологічний (філософське вчення про буття), гносеологічний (пізнавальний) та формально-логічний. В онтологічному аспекті визначається об'єктивна основа науки логіки - об'єктивне існування предметів, явищ, процесів, між якими існують різноманітні взаємозв'язки, тобто те, що називають "логікою речей". У гносеологічному аспекті визначаються процес відображення "логіки речей", "логіки подій" у "логіці понять" і становлення системи понять, які охоплюють сутність об'єктивно існуючих речей, явищ і процесів. У формально-логічному аспекті визначаються необхідні взаємозв'язки між логічними формами мислення, які зумовлені не змістом мислення, а лише його структурою. Усі ці аспекти постають в єдності. Враховуючи цю єдність, можна дати таке визначення предмета науки логіки:
Логіка - це наука, яка вивчає закони і форми розумової діяльності людей, принципи і засоби побудови правильних суджень і міркувань про предмети і явища об'єктивного світу, методи формалізації знання як результату пізнавального процесу.
2. Поняття «логічної форми» мислення. Основні форми мислення
Основними компонентами логічної форми міркування є:
логічні терміни;
нелогічні терміни.
Логічна форма міркування - це його структура, яка виявляється в результаті абстрагування від значень нелогічних термінів.
Для того, щоб з'ясувати логічну форму міркування, необхідно:
відновити міркування у повному вигляді, тобто виявити усі його засновки і висновок;
з'ясувати логічні терміни, що входять до складу засновків та висновку міркування;
замінити прості висловлювання, що входять до складу засновків та висновку, на певні символи;
зобразити логічну форму міркування за допомогою відповідної схеми.
Основні форми мислення - поняття, судження, умо-висновки - вивчаються формальною логікою. Поняття - це думка про найбільш суттєві ознаки предметів чи явищ дійсності; судження - відображення зв'язків між предметами та явищами дійсності або їх властивостями; умовисновок - зв'язок між думками (поняттями, судженнями), внаслідок чого ми дістаємо нові судження.
3. Взаємозв’язок мислення і мови
Мислення – це специфічна розумова діяльність людини що здійснюється в певних соціокультурних умовах. Головні особливості мисл – суспільно-історичний характер, творча активність, узагальненість і опосередкованість відображення, нерозривний зв'язок з мовою. Ф-ції – пізнання предметів і явищ, прогнозування майбутнього, створення певних програм практичної і теоретичної діяльності, виріш практичних і теоретичних завдань і проблем, ф-ції аналізу, синтезу, тлумачення.
Мова - це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування мж людьми, засобом передічі думок, знання, інформ. Наука про знаки та мову як знакову систему – семіотика. Усі мови поділяють на штучні і природні.
Людина мислить за допомогою мови. Мова є засобом мислення, її репрезентантом. У процесі спілкування люди за допомогою мови виражають не тільки свої думки а й відчуття, настрої, бажання. Взаємозв’язок мислення і мови полягає у тому, що мислення впливає на мову і навпаки. Наука логіка вивчає мислення в єдності з мовою.