- •Лекція 1. Призначення та показники якості води - основної сировини для виробництва безалкогольних напоїв План лекції
- •Лекція 2. Іонний склад та стабільність води План лекції
- •Лекція 3. Способи освітлення та незараженнязприродних вод План
- •Лекція 4. Способи пом’якшення води План лекції
- •Лекція 5. Опріснення і знесолення природних вод. Технологічні схеми пом’якшення і знезараження води. План лекції
- •Лекція 6. Асортимент, характеристика безалкогольних напоїв. Цукор і його замінники у виробництві бн План лекції
- •Підсолоджуючі речовини
- •Лекція 7. Допоміжна сировина для виробництва безалкогольних напоїв План лекції
- •Лекція 8-9. Технологія приготування цукрових сиропів План лекції
- •Вимоги до якості цукрового сиропу
- •Умови зберігання цукрового сиропу
- •Лекція 10. Технологія приготування колера та куажних сиропів План лекції
- •Технологія варіння колера
- •Лекція 11-12. Сатурація та розлив газованих напоїв Технологія штучно мінералізованих вод та сухих напоїв План лекції
- •Лекція 13. Технологія мінеральних вод План лекції
- •Лекція 14. Сировина та напівфабрикати у виробництвы квасу План лекції
- •Лекція 15. Технологія приготування квасного сусла, комбінованої закваски із чистих культур дріжджів та молочнокислих бактерій
- •Лекція 17. Технологія Зброджування квасного сусла. Технологічна схема виробництва квасу План лекції
- •Тривалість виробничого циклу
Підсолоджуючі речовини
Синтетичні |
Натуральні |
Сахарин Аспартам Сукралоза Цикламат Ацесульфам К |
Стевіозид Монелін Тауматин Гліцирізин Дигідрохалкон Міракулин |
Таблиця 2
Дисахариди |
Моносахариди |
Суміш цукрів |
Цукроспирти |
Сахароза Мальтоза Лактоза Целобіоза |
Глюкоза фруктоза Манноза Галактоза Ксилоза |
Інвертний цукор Крохмальна патока Глюкозодо-руктозидні сиропи |
Сорбіт Ксиліт Манніт Мальтид Лактид |
Цукри та цукристі речовини
Сорбіт-харчовий - шестиатомний спирт, продукт гідрування глюкози.а зовнішнім виглядом - тверді сірувато-білі плити; на смак -солодкий з приємним охолоджуючим присмаком. Сорбіт не має запаху, добре розчиняється у воді, погано - у спирті, за калорійністю рівноцінний цукру. Масова частка чистого сорбіту в
продукті у перерахунку на СР становить не < 99,0%, вміст вологи - не > 5%.
Ксиліт харчовий п'ятиатомний спирт – це кристали білого кольору з жовтуватим відтінком, солодкі на смак, без запаху, добре розчинні у воді, вміст вологи - не > 2 %. Ксиліт одержують з пентозанвмісної рослинної сировини: бавовняної лузги, кукурудзи. Вміст ксиліту не нормується.
Сахарин - імід ортосульфобензойної кислоти, або його натрієва сіль- кристалоза. Одержують з толуолу через ортотолуолсульфохлорид і ортотолуолсульфамід. Сахарин не засвоюється організмом людини і тому не має харчової цінності. За зовнішнім виглядом це білий або жовтуватий кристалічний порошок без запаху. Сахарин у 300-500 раз солодший від цукру. У холодній воді він розчиняється погано, а в гарячій - добре. Масова частка чистого сахарину у продукті 92%, золи у вигляді сульфатів - не > 0,2%. При високій концентрації сахарин має металічний післясмак, тому його використовують у поєднанні з цикламатом чи аспартамом. Допустима доза – 2 – 2,5мг/на кг маси тіла, або 0,5 – 0,15 мг/л напою.
Цикламати - солі натрію (рідше кальцію) циклогексилсульфанілової кислоти, у 30-40 раз солодшІ за сахарозу, без сторонніх присмаків, при високих концентраціях надають напоям гіркого післясмаку, у процесах обміну участі не беруть. Доза – 0,8мг/л готового напоюї. Для людей схильних до ожиріння, рекомендовано приймати у суміші х сахарином у співвідношенні 10:1.
Ацетосульфам калію (торгова назва Суннет) у 200 раз солодший за цукор, хімічно стійкий, не засвоюється організмом людини, з необмеженим терміном придатності, добре розчинний у воді. Добова норма – 15мг/1кг маси тіла.
Аспартам - (метиловий ефір L-аспарагіл- L –фенілаланін, Нутрасвіт) –дипептидний підсолоджувач, у 200раз солодший за цукор, поганорозчинний у воді, засвоюється організмом людини. Аспартам має чистий солодкий смак, підсилює фруктовий смак в цитрусових напоях. Рідко використовується індивідуально, часто у поєднанні з іншими підсолоджувачами та цукрами. Недоліки аспартаму – повільно гідролізується у водних розчинах та розкладається під дією тепла до до дикетопіперазину (стабільний при рН 3-5) з втратою солодкості. У нього несумісний смак з цикламатом і сахарином, добре поєднується з натурцукрами.
Сукралоза – низькокалорійний підсолоджувач (трихлоргалактосахароза), модифікована сахароза у 600раз солодша за цукор, стійка до дії високих температур, кислотності добре розчинна у воді. Доза – 0,15мг/на кг маси тіла на добу.
Неогеспірідин дигідрохалкон виготовляється зі шкірок цитрусових (севільських апельсинах), засвоюється організмом людини, в 330 раз солодший за цукор, викор. у комбінаціях з іншими підсолоджувачами у к-сті 0,2 – 1 мг/кг маси тіла. При високих концентраціях володіє ментоловим присмаком.
Суміші підсолоджувачів (Sweet – Up) – суміші з природним ароматичним екстрактом використовуються для усунення недоліків окремих підсолоджувачів. Змішуючи окремі підсолоджувачі безпосередньо на підприємстві, виробнику рідко вдається вибрати оптимальний склад композиції, тому купують на ринку готові свет-суміші. При змішуванні підсолоджувачів можливий синергитичний ефект як якісний так і кількісний.
Якісний синергизм полягає в покращенні смаку при використанні декількох підсолоджувачів (напр. Солодкість ацесульфаму калію відчувається відразу, але триває недовго, а аспартаму – навпаки, тому міняючи їх співвідношення у суміші добиваються мах напближення до смаку цукру), кількісний - це взаємне підсилення солодкості різних підсолоджувачів( напр. 320 мг суміші аспартаму та ацесульфаму рівна по солодкості 500мг кожного з підсолоджувачів.
Кількість підсолоджувача рзраховують за формулою: П = С + Кс (С – кількість цукру, яку заміняють, Кс – коефіцієнт солодкості.
При виборі підсолоджувача необхідно памятати що:
Коефіцієнти солодкості та дози підсолоджувачів – величини орієнтвні і в конкретних продуктах вимагають коректування;
Аспартам термолабільний, тому його не використовують у продуктах, які піддають термообробці;
Ацесульфам калію швидкорозчинний у воді, тому його бажано використовувати для сухих напоїв;
Солодкість підсолоджувача сильно залежить від рН;
Чим нища температура зберігання напою, тим довше буде його солодкість.
Таблиця 1
Характеристика підсолоджувачів
Індекс |
Назва |
Коефіцієнт солодкості (Кс) |
Розчинність у воді при 20 0С, г,дм3 |
рН |
ДДД мг на кг маси тіла* |
Е 950 |
Ацесульфам К |
200 |
270 |
3-7 |
15 |
Е 951 |
Аспартам |
200 |
> 10 |
3-5 |
40 |
Е 952 |
Цикламати |
30 |
200 |
3.5-8 |
11** |
Е 954 |
Сахарин |
500 |
660 |
3.3-9 |
5*** |
Е 955 |
Сукралоза |
600 |
120 |
3-7 |
15 |
Е 959 |
Неогесперидин |
1200 |
0.8-3.6 |
2-5 |
0.2-1 |
*- ДДЗ – допустима добова доза підсолоджувала без ризику для здоровя; ** - у перерахунку на цикламову кислоту; *** - у перерахунку на сахарин.
Усі синтетичні підсолоджувачі та замінники цукру трактують як харчові добавки – природні чи синтетичні речовини, які вводять у харчовий продукт.
Згідно вимог комісії обєднаного комітету експертів всі харчові добавки поділяють на добавки які: А-покращують органолептику продуктів (харчові барвники, ароматизатори); Б-мікробному та окиснювальному псуванню (консерванти, антиоксиданти); В- необхідні для прискорення техологічного процесу; Г-покращують якість прдуктів харчових.
Згідно вимог комітету класифікація добавок проводиться наступним чином: Е100-182 –барвники, Е200 і далі – консерванти, Е300 і далі – антиоксиданти, Е400 – стабілізатори консистенції, Е500 і далі- емульгатри, Е600 і далі – підсилювачі смаку та аромату, Е950 - Е 999 – підсолоджувачі.
