Тема 9. Трубовідний транспорт

Питання

1. Історія розвитку трубовідного транспорту

2. Організаційна структура і управління трубопровідним транспортом;

3. Технічне оснащення трубопровідного транспорту. Види трубопроводів;

4. Техніко-економічні особливості трубопровідного транспорту.

9.1 Історія розвитку трубовідного транспорту

Трубовід як засіб переміщення рідин відомий з давніх часів (Римський водовід).

Наразі трубовідний транспорт широко застосовується для переміщення різних продуктів виробництва як рідких, так твердих (у невеликих кількостях). Газоводи є єдиноможливим видом транспорту для передачі в масових кількостях газу на далекі відстані.

Уважається, що перший нафтовід довжиною 6,5км був побудований у 1865 р. у США. У Росії перший нафтовід був споруджений у 1872 р., за яким перекачувалася нафта на відстань 10км із Балаханських промислів на Бакинський завод (діаметр труби був 100мм). У 1907 р. – керосоновід Баку-Батумі 883км (діаметр 200мм). Що стосується газової промисловості, то в царській Росії взагалі її не було, природний газ не видобувався. У Петербурзі був тільки один невеликий завод, що обробляв газ, уже привезений з Англії. Газ був проведений тільки у 3000 квартир.

До Великої Вітчизняної Війни була побудована низка нафтоводів: Грозний – Туапсе (644км), Баку – Батумі (823км) -– друга гілка, Армавір – Трудова (880км), Гур'єв – Орськ (709км), Ішимбая – Уфа (168км), Махачкала – Грозний – загальною протяжністю понад 3000км.

У період ВВВ були побудовані нафтоводи Астрахань – Саратов (9650 км) і Оха (о. Сахалін) – Софійська (390 км), який надалі був прокладений до Комсомольська-на-Амурі ще на 255 км.

Після війни у зв'язку з інтенсивним розвитком нафтовидобувної й газодобувної промисловості побудовані нафтовидобувні заводи в різних районах країни. На цей період припадає початок формування сучасної великомасштабної трубовідної мережі у СНД. Необхідно було пов'язати трубоводами Західний Сибір, Урал, промисли Каспії з центральними районами країн з Західної Європи.

Найбільш великими об'єктами будівництва виявилися Транссибірський

нафтовід

Туймази (у Татарії) – Омськ

– Іркутськ

–

протяжність

3700 км,

нафтовід

"Дружба" Альметьевск (у Татарії) –

Модирь (у Білорусії) з

відгалуженням

на Брест –

Варшаву

–

Шведт (у

НДР ) і на

Ужгород

–

Братислава –

Будапешт,

загальна

протяженність

–

5116 км,

із

них

по

СНД – 3 тис. км, за Чехославакії – 836 км, Польщі – 675 км, Угорщини – 123 км, Німеччини – 27 км.

У створенні газовідної мережі основне значення мали будівництво й уведення в дію магістральних газоводів Саратов – Москва (788 км); Ставрополь

– Москва (1264 км); Бухара – Урал (понад 2 тис. км).

У 1967 р. уведено в дію перший експортний газопровід "Дружба" (із Західної України до Західної Словаччини й далі по УРСР на 540 км).

За останні роки здано в експлуатацію низку нафтовозів, найбільш протяжний із яких Уфа – Омськ – Іркутськ у 4000 км із великим діаметром труб. Транспортування нафти трубоводом обходиться в 5-6 разів дешевше, ніж залізницею Газопровід Уренгой – Помари – Ужгород протяжністю 4451 км.