Міністерство Освіти і науки України Національний Університет «Львівська Політехніка»

Реферат

на тему:

Mоделі технології виготовлення виробів електронної промисловості.

Виконав:

ст. гр. ОЕП-31

Сопало Хосуе І.

Прийняв:

Зінько Р.В.

Львів-2016

Так як обробка повинна бути проведена по всій поверхні, то джерело енергії повинен переміщатися, причому кінематика його руху визначається формою оброблюваної поверхні. Необхідно відзначити, що при механічній обробці для енергетичного впливу на поверхню деталі використовуються кінематичні руху, що повідомляються інструменту і деталі. Відповідно до закону механіки про рівність сил дії і протидії при впровадженні інструменту в оброблювану поверхню виникає система сил, що діють на деталь і інструмент і характеризують динаміку процесу. Згідно з тим же законом для врівноваження системи зовнішніх сил і збереження постійного відносного положення інструменту і деталі при обробці необхідна система статичних сил, визначається статичними характеристиками методу виготовлення деталі. З цього випливає, що в методі виготовлення деталі між елементами існують енергетичні узгоджують прямі і зворотні зв'язки, різні за своєю потужністю.

Аналіз зв'язків, існуючих між характеристиками методу виготовлення деталі, а також між останніми і елементами системи «технологічна операція», підсистемою якої є «Метод виготовлення деталі», дозволяє виявити значну відмінність в потужності двох вищевказаних варіантів зв'язків. Так, наприклад, спосіб впливу завжди однозначно визначає характеристики інструменту, і, в свою чергу, інструмент завжди є носієм будь-якого способу впливу. Елементи технологічної операції, виконують контроль розміру деталі пов'язані з інструментом тільки через його знос, тобто через його властивість. Якщо здійснюється метод обробки, то при досягненні певної величини зносу інструменту в разі виходу розміру деталі по поле допуску проводиться його зміна або переналагодження. Даний зв'язок не постійна, а періодична. Таким чином, можна зробити висновок, що потужність зв'язку між елементами системи «Метод виготовлення деталі» «спосіб впливу» - «інструмент» більше потужності зв'язку характеристики методу виготовлення деталі (інструменту) з елементами іншої системи (елементи, які контролюють розмір деталі і т. д.), яка в цьому випадку є зовнішнім середовищем для системи «Метод виготовлення деталі».

1

Організація

Організація - як властивість системи характеризується зниженням ентропії (ступеня невизначеності) системи H (S) в порівнянні з ентропією системоформирующих факторів H (F), що визначають можливість створення системи. До системоформуючими факторів H (F) відносяться: число елементів системи «n», число сістемозначних властивостей елемента «a», число істотних зв'язків елемента «γ», число сістемозначних властивостей зв'язків «В», число квантів простору «l» і часу «t », в яких може існувати елемент, зв'язок і їх властивості.

У зв'язку з цим можна сформулювати загальні принципи побудови методу виготовлення деталі як системи з урахуванням оптимальної величини ентропії. При цьому необхідно враховувати, що ентропія або ступінь невизначеності поведінки технічної системи прямо пов'язана з таким показником як її надійність, а також значною мірою впливає на ефективність управління системою. Так, зі збільшенням кількості елементів системи при рівній надійності кожного з них, її загальна надійність знижується. Це ж можна сказати і про кількість зв'язків між елементами. На ефективність управління системою також впливає кількість сістемозначних властивостей системи, її елементів і їх зв'язків, тому що при поліпшенні одного з властивостей елемента досить часто погіршуються одне або кілька інших його властивостей. Це призводить до багатокритеріальної задачі оптимізації, яка повинна вирішуватися за допомогою принципу Парето.

Стосовно методу виготовлення деталі як до технічної системі принцип Парето можна трансформувати в такий спосіб. Якщо у системи, елементу або зв'язку є кілька властивостей, важливо виявити їх основні додаткові властивості. Причому при побудові методу виготовлення деталі необхідно забезпечувати екстремум головної функції 35 (властивості) при мінімумі негативного впливу додаткових властивостей на що досягається якість і техніко-економічні показники.

2

Завдання прийняття рішення з урахуванням безлічі наявних критеріїв формально зводиться до визначення оператору «φ», який кожному вектору.

^q а  ^_ ^q1 а ^{, q}2 а  ^{,..., q}nа  ^_^,

де: q = q₁, q₂, … q_n сукупність критеріїв, що відображають безліч властивостей системи або елемента; ставить у відповідність дійсне число

E = φ(q) = φ(q₁, q₂, … q_n),

яке визначає ступінь перевагу прийнятого рішення. Оператор «φ» приймають за інтегральний (узагальнений) критерій, який дозволяє впорядкувати безліч рішень за ступенем переваги. Стосовно методів механічної обробки слід зазначити, що при реалізації чорнової обробки, як правило, основним критерієм є продуктивність обробки, і пов'язане з нею основне (машинне) час t_о, а параметри якості (точність, шорсткість, ступінь і глибина уп- рочненія і так далі) виступають як критерії допоміжні. При чисто-виття формотворною обробці основним критерієм є точність або величина поля допуску «Т», при чистової оздоблювальної - шорсткість поверхні деталі R_a, а при упрочняюще-чистової обробки – ступінь  або глибина зміцнення h поверхневого шару.

З даних приватних критеріїв можна різними методами сформувати узагальнений критерій. При реалізації найбільш простого з таких методів завдання прийняття рішення по векторному критерію ефективності зводиться до задачі зі скалярним критерієм q_k, причому всі інші критерії переводяться в розряд обмежень:

E  q_k ; q _j  q ^_j^{0 } ; i  1, 2,..., L; q _j  q ^_j^0; i  L  1, 2,..., n; i  k ,

д е: q_i⁽⁰⁾ = (q₁⁽⁰⁾, q₂⁽⁰,… q_n⁽⁰⁾) - вектор, що визначає допустимі значення за всіма критеріями. Це дозволяє задачу прийняття оптимального рішення сформулювати у вигляді задачі математичного програмування:

при обмеженнях

3

q_i(a) ≥ q_i⁽⁰⁾; i = 1, 2,…, l; q_i(a) ≤ q_i⁽⁰⁾; i = 1, 2,…, n; n ≠ k.

Залежно від варіантів функцій q_i(a), q_ki(a) і безлічі «А» для вибору оптимальної альтернативи розрізняють методи лінійного, нелінійного і динамічного програмування. Дані методи вирішення оптимальних задач досить опрацьовані і викладені в літературі з дослідження операцій. Гідність такого підходу - простота формування інтегрального критерію. Недолік - неможливість обліку значень допоміжних критеріїв, якщо вони не задовольняють системі обмежень. Іншим найбільш прийнятним методом побудови інтегрального критерію є об'єднання відповідно до теорії корисності часткових критеріїв q_i. Дане об'єднання, як правило, здійснюється на основі адитивної перетворення:

5.   q₁ , q₂ ,...q_n   b_i q_i

i1ⁿ

Для методу виготовлення деталі, з урахуванням вищевказаних приватних критеріїв продуктивності і якості, можна записати:

E  b₁t₀  b₂T  b₃ R_a  b₄  b₅ h.

При цьому, під час вирішення завдання синтезу методу виготовлення деталі як системи, значення коефіцієнтів «b_i» визначають цінність того чи іншого критерію «q_i». Визначення значення даних коефіцієнтів може ви- водитися безпосередньо технологом, вирішальним завдання синтезу, або на основі результатів опитування групи з «m»експертів (фахівців в даній області, що відображають їхню думку про цінність i-го критерію через набір чисел «С_ij».

Коефіцієнти після масштабування для кожного числа - визначаються наступним чином:

4

Якщо компетентність експертів в групі передбачається однаковою, то остаточні значення коефіцієнтів «b_i» визначаються виразом:

b_i  ¹ ^m b_ij

^m j 1

Основними методами формування чисел «C_ij», що відображають думку j-го експерта про цінності i-го критерію є метод ранжування (метод безпосередньої оцінки і метод послідовних переваг). Для розглянутого випадку можна застосовувати метод ранжування, що передбачає лінійну залежність між рангом і відносної цінністю критерію, і визначає порівняно високу достовірність оцінки. Відповідно до даного методу всі критерії наявного ряду нумеруються. Ранг критерію визначається його номером, причому найбільш важливим критеріям присвоюється нижчий ранг. Обчислення коефіцієнтів «C_ij» при популярності рангів «r_ij» здійснюється по залежності:

r 1

С_ij 1 ^ij _n

Після визначення коефіцієнтів «b_i» лінійної форми інтегрального критерію, приватні критерії «q_i», мають різну розмірність, призводять до безрозмірного вигляду. Для цього, повинні бути задані діапазони змін кожного критерію «q_i»: q_ih < q_i ≤ q_i^B.Тоді масштабуючі перетворення будуть мати такий вигляд:

где q_i^H, q_i ^ВУ відповідно відносне, нижню і верхню значення критерію «q_i». Область придатних альтернатив для прийняття рішення після проведення масштабування є n - мірний одиничний куб,

5

при цьому 0  q_i^отн  1; i 1, 2,..., n. Остаточно, інтегральний критерій запишеться в наступному вигляді:

Використовуючи вищевказані методи, можна здійснювати синтез методу обробки з урахуванням оптимальності всієї системи «Метод виготовлення деталі», її елементів (характеристик) і їх властивостей. Крім цього, з точки зору зниження ентропії необхідно прагнути до обґрунтованого зменшення кількості елементів системи, їх зв'язків і властивостей. Через виникнення організації в системі властивості її елементів трансформуються у функції, пов'язані з інтеграційними якостями системи. При цьому під функцією розуміється дія, поведінка, діяльність певного об'єкта.