Контрольні завдання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття «раціональна структура капіталу».

2. Охарактеризуйте детально фінансову структуру капіталу підприємства.

3. Що розуміється під вартістю капіталу підприємства?

4. Обґрунтуйте причину, по якій вартість капіталу підприємства приймається як показник дисконту при оцінці ефективності капітальних вкладень.

5. Поясніть від яких факторів залежить вартість капіталу?

6. Яке співвідношення між вартістю капіталу і ризиком інвестицій?

7. Розкрийте механізм впливу структури капіталу на його вартість?

8. Розкрийте сутність цінової моделі капітальних активів?

9. Опишіть модель прибутку на акцію.

10. Опишіть модель премії за ризик.

11. Яка з моделей оцінки вартості капіталу найбільш прийнятна для умов України?

12. У чому сутність моделі оцінки вартості капіталу, притягнутого за допомогою випуску привілейованих акцій? .

13. Опишіть моделі оцінки вартості позикового капіталу.

14. У чому сутність властивості податкової економії при використанні позикового капіталу?

15. Дайте визначення ефективної вартості позикового капіталу.

16. Запишіть формулу для визначення зваженої середньої вартості капіталу.

Практичне заняття 2.2

Управління інвестиціями

План

1. Поняття та види інвестицій.

2. Управління реальними інвестиціями.

3. Оцінювання ефективності капіталовкладень (реальних інвестицій).

4. Управління фінансовими інвестиціями.

Література: [1]; [3]; [5]; [7]; [8]; [9].

Методичні рекомендації

Мета заняття: вивчення сутності інвестицій та методів їхньої оцінки; класифікацію, особливості розміщення та джерела, підходи до оцінки інвестиційних проектів, управління фінансовим капіталом.

У результаті підготовки до практичного заняття 2.2 студент повинен знати:

– сутність і структуру інвестицій;

– класифікацію видів інвестиційних ресурсів;

– підходи до оцінювання інвестиційних проектів;

– технологію прийняття інвестиційного рішення;

– основні напрями оптимізації інвестицій;

уміти:

– аналізувати реальні інвестиції;

– оцінювати ефективності інвестиційних проектів;

– розрізняти та розраховувати показники ефективності реальних інвестиційних проектів;

– визначати вартість та прибутковість цінних паперів;

– оптимізувати портфель цінних паперів за критеріями доходності та ризику;

– розраховувати вплив інфляції на прийняття фінансових рішень.

Підготувавшись до практичного заняття 2.2, студент повинен знати, що інвестиції являють собою усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Залежно від об’єкта вкладання коштів розрізняють реальні та фінансові інвестиції. Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу в різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називаються виробничими інвестиціями або капітальними вкладеннями. Фінансові інвестиції – це вкладення капіталу для придбання різних цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або процентів.

За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі та непрямі інвестиції. Прямі інвестиції – це вкладення коштів у певні об’єкти інвестування безпосередньо інвестором, без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній та фондів).

Непрямі інвестиції – це вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об’єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску та розміщення своїх цінних паперів об’єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від них доход посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів.

За терміном інвестування розрізняють коротко- та довгострокові інвестиції. За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють приватні , державні, іноземні та спільні інвестиції. Приватними інвестиціями називаються інвестиції, що здійснюються громадянами та підприємствами недержавної форми власності. Державними називаються інвестиції, які здійснюються державою в особі уряду та державних підприємств. Іноземними інвестиціями називаються усі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестування на території України. Спільні інвестиції здійснюються інвестиційними фондами та компаніями. Джерелом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами та компаніями.

За регіональною ознакою розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції. Внутрішні інвестиції – це вкладення інвесторами капіталу всередині країни, зовнішні – за її межами.

Студент повинен знати, що ухвалення управлінського рішення, зокрема інвестиційного, припускає облік майбутнього. Воно може бути визначеним, тобто передбачуваним і невизначеної, тобто характеризуватися імовірністю одержання того чи іншого результату.

Під час вивчення цієї теми слід звернути увагу на те, що вартість будь-якого фінансового активу: акції, облігації, фізичного активу (будівлі, обладнання) та ін. визначається як поточне значення потоку платежів, пов’язаних із цим активом. У випадку облігації потік являє собою звичайну ренту, що складається з виплат купонних відсотків та повернення номінальної вартості. Поточна вартість облігації, таким чином, дорівнює поточному значенню такої ренти.

Вивчаючи цю тему, студент повинен звернути увагу на те, що формування інвестиційного портфеля здійснюється в декілька етапів: формулювання цілей його створення і визначення їх пріоритетності (зокрема, регулярне здобуття дивідендів або зростання вартості активів), завдання рівнів риску, вибір фінансової компанії (при прийнятті рішення можна використовувати ряд критеріїв: репутація фірми, її доступність, види запропонованих портфелів, їхня прибутковість, види використовуваних інвестиційних інструментів.

Загальний ризик портфеля складається з двох частин: диверсифікований (несистематичний) ризик, тобто який може бути знижено за рахунок диверсифікації; не диверсифікований (систематичний) ризик, тобто такий, який не можна зменшити шляхом зміни структури портфеля.