Контрольні завдання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте склад і структуру активів підприємства

2. Наведіть зміст і задачі управління оборотними активами.

3. Назвіть узагальнюючі показники оцінки активів підприємства.

4. Вкажіть етапи та підходи до управління грошовими коштами.

5. Дайте характеристику методам визначення потреби в запасах сировини, матеріалів і готової продукції.

6. Розкрийте сутність управління виробничими запасами та запасами готової продукції.

7. Назвіть і охарактеризуйте основні етапи управління необоротними активами.

8. Визначте показники та критерії оцінки ефективності управління активами.

Модуль 2

УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ТА ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

Практичне заняття 2.1

Вартість і оптимізація структури капіталу

План

1. Сутність та джерела капіталу підприємства, їхня вартість.

2. Визначення ефекту фінансового лівериджу (важеля).

3. Розрахунок середньозваженої ціни капіталу.

4. Вибір умов залучення кредиту. Розрахунок грант-елемента.

Література: [2] – [9]; [11]; [12].

Методичні рекомендації

Мета заняття: вивчення сутності і структури капіталу підприємства, фінансового важіля; опанування методів визначення потреби і оцінки вартості капіталу; сутності ефекту фінансового важеля та його складових.

У результаті підготовки до практичного заняття 2.1 студент повинен знати:

– визначення поняття «капітал», «структура капіталу», «фінансовий важіль»;

– основні фактори, які впливають на формування фінансової структури капіталу;

– методи визначення потреби і оцінки вартості капіталу;

– методи оптимізації структури капіталу;

– основні проблеми вибору джерел фінансування підприємств;

уміти:

– аналізувати вартість джерел фінансування діяльності підприємства;

– розраховувати раціональну структуру підприємства;

– визначати ефект фінансового важіля та його складових.

Підготувавшись до практичного заняття 2.1, студент повинен знати, що При функціонуванні підприємство має потребу у фінансових ресурсах, що фінансувати свою діяльність. Фінансові ресурси підприємства — це грошові кошти, що знаходяться в його розпорядженні. Вони можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, об’єктів невиробничої сфери, створення резервів. Та частина фінансових ресурсів, яка направляється на розвиток виробничо-комерційного процесу, являє собою капітал у його грошовій формі. Таким чином, фінансовий капітал — це частина фінансових ресурсів підприємств, за допомогою якої підприємство створює додану вартість.

Фінансові ресурси підприємства утворюються за рахунок цілого ряду джерел. Серед них є власні, позикові і тимчасово притягнуті. Джерелами фінансових ресурсів є : прибуток, амортизаційні відрахування, засоби від продажу цінних паперів, пайові й інші внески юридичних і фізичних осіб, кредити, кошти від реалізації страхового поліса і т. ін. Складові власного капіталу відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс”, затвердженого наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.99

Капітал — необхідний чинник виробництва, і, як і інші, має вартість. Він складається з декількох джерел, але всі вони є платними. Вартість складових може бути визначена. Так, ціна позикового капіталу зумовлюється відсотковою ставкою, статутного капіталу — розміром дивідендів, прибутку — ставкою податку на прибуток. Загальна сума коштів, яку необхідно виплатити за користування фінансовими ресурсами, називається ціною капіталу. Основним завданням фінансового менеджера при управлінні фінансовою діяльністю — формування раціональної структури капіталу. Воно формулюється так: знайти таке співвідношення між позиковими і власними засобами, при якому вартість акції підприємства буде найвищою. Прийняття рішення щодо переважного фінансування власними або позиковими коштами спирається на визначення переваг і недоліків щодо інтересів учасників.

Зв’язок між визначенням потрібної структури джерел коштів, з одного боку, і розробкою розумної дивідендної політики, з іншого, полягає в тому, що досягнення достатньої чистої рентабельності власних засобів і рівня дивіденду залежить від структури джерел фінансування; у свою чергу можливості підприємства по формуванню тієї або іншої структури капіталу залежать від чистої рентабельності власного капіталу і норми розподілу прибутку на дивіденди. При високій чистій рентабельності власні кошти можна залишати більше нерозподіленого прибутку на розвиток (нарощування власних коштів). Фінансова структура показує структуру всього пасиву балансу підприємства. Структура капіталу вказує на структуру довгострокового фінансування: акції звичайні, акції привілейовані; облігації; кредити і т.д. Вибір фінансової структури складається з: вибору співвідношення між власним і позиковим капіталом; визначення питомої ваги кожного з джерел у загальній сумі пасиву підприємства.

Під час вивчення цієї теми слід звернути увагу на те, що Ефект фінансового важеля — це збільшення рентабельності власного капіталу, одержуване завдяки використанню кредиту, незважаючи на його платність. Першою складовою ефекту фінансового важеля є диференціал — різниця між економічною рентабельністю активів і середньою розрахунковою ставкою відсотку по позикових коштах. Вона розраховується тому, що підприємство може залучати кілька кредитів по різних процентних ставках. Тому для розрахунку ефекту фінансового важеля використовується середня величина, яку називають середньою розрахунковою ставкою відсотку (СРСВ).

Вивчаючи тему, студент повинен знати, що Фінансовий важіль (фінансовий леверідж) відноситься до використання позик в структурі капіталу. Чим більший борг використовує підприємство, тим вище її фінансовий леверідж. Наявність ефекту фінансового важеля підвищує рентабельність власного капіталу, тобто суми акцій, випущених підприємством. Фінансовий важіль створює два взаємовиключні процеси: з одного боку він веде до підвищення доходу на акцію, який, в свою чергу, — до більш високої ціни на акції, а з іншого — до підвищення ступеню ризику, що веде до зниження ціни на акції. Фінансовий важіль має силу, з якою він впливає на дохід на 1 акцію. СВФВ можна визначити як зміна чистого прибутку (ЧП) на кожну звичайну акцію (у %), породжуване даною зміною НРЕІ (у %).

При прийнятті рішення про фінансування підприємства, можливо припустити, що є таке значення НРЕІ, при якому чистий прибуток на 1 акцію буде однаковим для різних варіантів. Його ще називають граничним значенням НРЕІ. При такій структурі однаково вигідно користуватися як позиковими коштами, так і власними. Тобто можна сказати, що в цій точці: ефект фінансового важелю дорівнює нулю, бо ЕР=СРСП; рентабельність власного капіталу однакова для двох варіантів. Тому слід зазначити, що визначення раціональної структури капіталу можна здійснити двома способами: зробити порівняльний аналіз чистої рентабельності ВК і ЧП на 1 акцію при різних варіантах структури пасивів; розрахувати граничне значення НРЕІ.