Контрольні завдання для самоперевірки

1. Розкрити сутність поняття «фінансовий менеджмент».

2. Охарактеризуйте предмет, об’єкт і завдання курсу.

3. Розкрийте методологічні основи науки про фінансовий менеджмент.

4. Суб'єкти фінансового менеджменту та їх характеристика.

5. Принципи фінансового менеджменту.

6. Роль і напрямки фінансової стратегії в розвитку підприємства.

7. Прийняття стратегічних фінансових рішень.

8. Формування тактики фінансового менеджменту.

9. Залежність динамічності розвитку і прибутковості підприємства від джерел фінансування.

10. Взаємодія коротко і довгострокових аспектів фінансової політики підприємства.

Практичне заняття 1.2

Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках

План

1. Врахування фактору часу у фінансових розрахунках.

2. Нарахування простих і складних процентів. Майбутня вартість грошей і її зміст.

3. Розрахунок майбутньої вартості грошей з урахуванням ануїтетів.

4. Теперішня вартість грошей і її зміст. Поняття дисконтування. Розрахунок теперішньої вартості ануїтетів.

Література: [1] – [6]; [11]; [12].

Методичні рекомендації

Мета заняття: вивчення вартості грошей у часі, основних закономірностей, принципів, факторів їхньої зміни, використання процентного фактора у розрахункам майбутньої та теперішньої вартості грошей.

У результаті підготовки до практичного заняття 1.2 студент повинен знати:

– необхідність і значення визначення вартості грошей в часі;

сутність Ризику і його вплив на зміну вартості грошей.

– зміст компаундування та дисконтування;

– основні закономірності впливу інфляції на зміну вартості грошей на господарську практику;

– використання процентного фактора у розрахункам майбутньої та теперішньої вартості грошей;

– визначення чистого дисконтного доходу.

уміти:

– визначати майбутню та теперішню вартість грошей;

– розрізняти компаундування та дисконтування;

– характеризувати основні методи визначення вартості грошей у часі;

– виявляти найкращий спосіб вкладання грошей за допомогою ефективної ставки проценту;

– розраховувати майбутню вартість грошей з урахуванням ануїтетів;

– оцінювати вплив фактору часу в розрахунках вартості облігацій і акцій.

Вивчаючи тему, студент повинен знати, що прийняти рішення про правильне вкладання грошей фінансовому менеджеру допоможуть розроблені алгоритми визначення кількісних характеристик фінансових розрахунків, основний з яких є вартість грошей у часі. Визначити майбутню вартість сьогоднішніх грошей можна за допомогою нарахування простих і складних відсотків.

У процесі вивчення теми студенти повинні чітко розрізняти такі поняття: відсотками або процентними грошима називають суму доходів від надання грошей у борг у різних формах (відкриття депозитних рахунків, покупка облігацій і тощо). Збільшення суми боргу за рахунок приєднання нарахованих відсотків називається нарощенням або ростом первісної суми боргу. Відношення нарощеної суми до первісної суми боргу називається множником (коефіцієнтом) нарощення. Інтервал часу, за який нараховують відсотки, називають періодом нарахування. Процентна ставка являє собою виражене у відсотках відношення суми процентних грошей, які виплачуються за певний інтервал часу (частіше за рік), до величини первісної суми боргу.

Сутність нарахування простих відсотків полягає в тому, що вони нараховуються на основну суму боргу, а процентні гроші виплачуються або вилучаються іншим чином і у подальших розрахунках не приймають участь. Дохід приносить лише базова сума.

Відповідно до загальноприйнятої банківської практики термін у днях і розрахункова кількість днів у році при нарахуванні відсотків визначаються по-різному. У так званій німецькій практиці розрахунок числа днів ґрунтується на тривалості року в 360 днів і кожного місяця у 30 днів. При французькій практиці тривалість року приймається рівної 360 дням, а кількість днів у місяцях береться рівним їх фактичній календарній тривалості (28, 29, 30 і 31). При англійській практиці береться в році 365 днів і календарна тривалість місяців. При визначенні строку збереження внеску варто пам'ятати, що день внесення і зняття внеску вважається одним днем.

Вивчаючи цю тему, слід розуміти, що також доводиться вирішувати зворотну задачу, тобто визначати суму внеску при заданих значеннях суми внеску з відсотками або визначати нинішню вартість майбутніх доходів. Визначення нинішньої вартості майбутніх доходів називається дисконтуванням. Дисконтування використовується для приведення різночасних внесків до одного моменту часу й прийняття рішення щодо вибору найбільш вигідного вкладання коштів.

Слід розуміти, що доход банку може бути виражений у процентних грошах, а може бути представлений у вигляді дисконту. Дисконт — це доход, отриманий у виді знижки з ціни товару. Він являє собою різницю між розміром кредиту і видаваною сумою грошей.

Знання закономірностей руху грошей дозволяє вибрати оптимальний варіант розміщення капіталу на підставі компаундування, тобто процесу нарахування складних відсотків. Під складними відсотками розуміється таке нарахування процентних грошей, при якому відсотки нараховуються не тільки на первісну суму внеску, але і на вже нараховані відсотки. Це означає, що доход приноситиме не лише первісна сума внеску, але і процент від неї, який було нараховано в минулому періоді. При фіксованій номінальній процентній ставці, але з різною кількістю нарахувань у році, абсолютна нарощена сума буде значно відрізнятися. У той же час різними кредитними установами може бути запропоновано широкий діапазон характеристик депозитних внесків, цінних паперів. Прийняти рішення про інвестування коштів у той чи інший актив досить складно при непорівнянності основних показників вартості грошей. Для рішення даної проблеми використовується річна ефективна процентна ставка. Ефективною називається річна ставка простих чи складних відсотків, що дає однакове співвідношення між вкладеною сумою P і виданою сумою S, яка може бути отримана при будь-якій схемі виплат. Ефективна ставка використовується для порівняння вигідності різних способів вкладення коштів. Тому доцільно щоб уникнути розчарувань при інвестуванні або одержанні кредиту оцінювати і порівнювати саме ефективну ставку.

Під час вивчення цієї теми треба приділити увагу тому, що для реального життя підприємств характерне використання не разових платежів, а наявність послідовності грошових надходжень і виплат. Наприклад, виплата заборгованостей, внески при створенні цільових фондів, премії по страхуванню, виплати по облігаціях тощо. це являє собою потік платежів.

Послідовність періодичних платежів, здійснюваних через рівні проміжки часу і рівних по величині, називається рентою (аннуїтетом). Інтервал часу між двома послідовними платежами називається інтервалом ренти. Термін від початку першого періоду до кінця останнього називається терміном ренти. У залежності від того, платежі здійснюються на початку чи наприкінці періоду розрізняють звичайні ренти (постнумерандо) і вексельні ренти (пренумерандо). Для рент визначають поточну і нарощену суми. Поточним значенням ренти називається сума, еквівалентна множині всіх платежів у початковий момент часу. Нарощеним значенням ренти є сума всіх платежів наприкінці всього терміну ренти.

Закономірності і принципи руху капіталу втілюються в практику через врахування інфляції в грошово-кредитних розрахунках використовують наступні показники: рівень інфляції, індекс інфляції.