Четверте питання: Поняття компетенції нотаріальних органів

Термін «компетенція» походить від латинського «сотреіепііа», під яким розуміють коло повноважень, набуті знання, досвід, яке в свою чергу походить від «сотреіо» — відповідаю, підхожу.

Компетенція нотаріальних органів — коло повноважень но­таріальних органів відповідно до чинного законодавства. Слід заз­начити, що до повноважень нотаріуса входить не тільки вчинення певної нотаріальної дії, а й коло прав та обов'язків, наданих но­таріусу чи відповідній посадовій особі законом. Це може бути вит­ребування від підприємств, установ, організацій необхідних доку­ментів, встановлення особи громадянина і перевірка його дієздат­ності, встановлення дійсного волевиявлення сторін при посвід­ченні правочинів, за певних обставин — відкладання чи зупинен­ня вчинення нотаріальної дії, правові консультації тощо.

Таким чином, поняття компетенції нотаріальних органів є до­сить містким поняттям, що включає в себе коло нотаріальних дій, визначених п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріаль­них дій нотаріусами України, а також сукупність прав та обов'язків щодо вчинення таких дій.

Проте видзначимо, що законодавство про нотаріат не містить норм, що встановлюють загальні правила підвідомчості справ ок­ремим нотаріальним органам. У чинному Законі «Про нотаріат» прямо перелічуються нотаріальні дії, які в сукупності складають компетенцію нотаріальних органів. Нотаріальні органи мають право на вчинення лише тих дій, що віднесені цим законом до їх компетенції. Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє но­таріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона підлягає вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою осо­бою. Також треба зазначити, що в чинному Законі України «Про нотаріат» для переліку таких нотаріальних дій вживається по­няття «повноваження» (розділ II Закону).

Оскільки нотаріальну діяльність здійснює уповноважена дер­жавою особа, якій делеговані певні повноваження на вчинення но­таріальних дій, дотримання положень щодо компетенції гарантує насамперед належний захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримання принципів законності, об'єктивності та неупередженості при здійсненні таких повноважень.

Компетенцію нотаріальних органів можна поділити на два види:

·предметну компетенцію, яка є розмежуванням між но­таріальними органами кола нотаріальних дій. Нотаріальні дії в Україні вчиняються державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, консульськими установами, посадови­ми особами виконкомів, державними нотаріальними архівами та посадовими особами, вказаними в ст. 40 Закону України «Про но­таріат»;

·територіальну компетенцію, що пов'язана з розмежуван­ням нотаріальних дій з урахуванням території їх вчинення (но­таріальні округи).

Пя'те питання : Предметна компетенція нотаріальних органів та посадових осіб

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про нотаріат», у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:

·посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності, шлюбні договори та ін.);

·уживаються заходи щодо охорони спадкового майна;

·установлюється опіка над майном фізичної особи, яка виз­нана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебу­вання якої не відоме;

·видаються свідоцтва про право на спадщину;

·видаються свідоцтва про право власності на частку в спіль­ному майні подружжя;

·видаються свідоцтва проч посвідчення та про прийняття на зберігання секретних заповітів;

·видаються свідоцтва виконавцям заповіту;

·оголошуються секретні заповіти;

·видаються свідоцтва про придбання майна з публічних торгів (аукціонів);

·видаються дублікати документів, що зберігаються у спра­вах держнотконтори, приватного нотаріуса;

·накладається заборона відчуження житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, зе­мельної ділянки, іншого нерухомого та рухомого майна, майно­вих прав;

·засвідчується вірність копій (фотокопій) документів і випи­сок з них;

·засвідчується справжність підпису на документах;

·засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

·посвідчується факт, що фізична особа є живою;

·посвідчується факт перебування фізичної особи в певному місці;

·посвідчується тотожність фізичної особи з особою, зображе­ною на фотокартці;

·посвідчується час пред'явлення документів;

·передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізич­ним і юридичним особам;

·приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;

·вчиняються виконавчі написи;

·вчиняються протести векселів;

·пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;

·вчиняються морські протести;

·приймаються на зберігання документи;

·засвідчується справжність електронного цифрового підпису на документах (за наявності технічної можливості роботи з елект­ронними документами).

Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій, оскільки цей пе­релік не є вичерпним. Так, у міжнародних договорах про правову допомогу, укладених Україною, передбачається вчинення таких нотаріальних дій, що невідомі українському законодавству. Це, зокрема, розкривання та оголошення заповіту, складеного за фор­мою, передбаченою законодавством іноземної держави і поданого нотаріусові після смерті заповідача, а також забезпечення до­казів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав1.

Слід зазначити, що у вчиненні нотаріальних дій приватні і державні нотаріуси мають рівні права та однакові обов'язки; во­ни вчиняють нотаріальні дії від імені держави, і документи, скла­дені приватними нотаріусами, мають таку саму юридичну силу, як і документи, складені державним нотаріусом.

Приватний нотаріус має право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє всі інші но­таріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних конто­рах, за окремими винятками. Нова Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України знову звужує компетенцію приватних нотаріусів порівняно з державними нотаріусами, не­зважаючи на сучасну тенденцію до уніфікації компетенції дер­жавних та приватних нотаріальних органів. Так, згідно з п. З зазначеної Інструкції, приватні нотаріуси не мають права:

·видавати свідоцтва про право на спадщину;

·видавати свідоцтва про право власності на частку в спільно­му майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;

·вживати заходів до охорони спадкового майна;

·видавати свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання.

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах вида­ють дублікати документів і засвідчують вірність копій (фото­копій) і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів, а також скасовують заповіти, довіреності, розривають (припиняють дію) договорів довічного утримання, ренти, спадко­вих та інших договорів, знімають заборону відчуження.

У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, поса­дові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:

·вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

·накладають та знімають заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи ви­конавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії:

·посвідчують заповіти;

·посвідчують доручення;

·засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

— засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних,

міських Рад народних депутатів можуть вчиняти тільки ці дії, а також не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Слід зазначити, що цим посадовим особам надані повноважен­ня щодо вчинення найбільш поширених і водночас нескладних нотаріальних дій, які вони вчиняють за відсутності в певних місцевостях державних чи приватних нотаріусів. Тому віднесення саме таких дій до їхньої компетенції вважається виправданим і ефективним інструментом захисту прав та інтересів громадян. Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:

·посвідчують правочини (договори, заповіти, доручення то­що), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та зас­таву житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, га­ражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знахо­диться в Україні;

·вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

·видають свідоцтва про право на спадщину;

·видають свідоцтва про право власності на частку в спільно­му майні подружжя;

·засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

·засвідчують справжність підпису на документах;

·засвідчується справжність електронного цифрового підпису на електронних документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними документами);

·засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

·посвідчують факт, що громадянин є живим;

— посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці;

·посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

·посвідчують час пред'явлення документів;

·приймають у депозит грошові суми і цінні папери;

·вчиняють виконавчі написи;

·приймають на зберігання документи;

·вчиняють морські протести.

Той факт, що консульські установи діють на території інших держав, у деяких випадках обмежує їх компетенцію порівняно з компетенцією інших нотаріальних органів. Тому вони не мають права на вчинення деяких нотаріальних дій, а саме: посвідчення договорів про відчуження нерухомості, що знаходиться в Ук­раїні, накладання заборон на відчуження нерухомості тощо. Проте консульські установи України мають право вчиняти певні нотаріальні дії відносно іноземних громадян як у випадку, коли договори укладались на території України, так і коли договори укладались на території інших держав, якщо це випливає з міжнародних договорів і конвенцій, у яких бере участь наша держава.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, гло вчиняються консульськими установами України. Так, відпо­відно до Консульського статуту (ст. 44), консульські установи Ук­раїни мають право забезпечувати докази. Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дип­ломатичних представництвах та консульських установах Ук­раїни, на прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, консули мають право витребува­ти від установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення цих нотаріальних дій, складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії (фотокопії) документів та витягів з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій.

Також Консульський статут України та Положення про поря­док учинення нотаріальних дій у дипломатичних представницт­вах та консульських установах України передбачають такі особ­ливості, щодо вчинення нотаріальних дій:

·консул вживає заходів щодо охорони майна, яке залишило­ся після смерті громадянина України. Якщо ж залишене майно повністю або частково складається з предметів, що можуть зіпсу­ватися, а також через надмірну дорожнечу зберігання такого майна консул має право продати майно і надіслати вилучені гроші за належністю (ст. 36 Статуту);

·консул має право приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, які знаходяться в Україні (ст. 37 Статуту);

·консул може приймати на зберігання гроші, коштовності, пінні папери й документи, що належать громадянинові України, а в разі смерті особи, якій належало майно, здане на зберігання, вживає заходів щодо його охорони, а за необхідності може його реалізувати : вилучені гроші надіслати за належністю (ст. 38 Статуту);

·консул негайно передає до Міністерства закордонних справ -•"країни всі відомі йому дані про спадщину і можливих спад­коємців, якщо йому стане відомо про спадщину, котра відкрилася на користь громадян України, які проживають в Україні (ст. 51 Статуту);

·консул приймає від капітана морського судна заяву про за­гибель або пошкодження судна, а також на його прохання скла­дає акт про морський протест (ст. 79 Статуту);

·консул вживає заходів щодо збереження (забезпечення) речо-злгх доказів у разі аварії чи вимушеної посадки повітряного судна 1'їт. 85 Статуту), а також щодо засобів автомобільного, залізнично-Г-: транспорту і суден річкового флоту (ст. 88 Статуту).

З метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів гро­мадян законом передбачається право окремих посадових осіб посвідчувати заповіти та доручення, що прирівнюються до но­таріально посвідчених. Вчинення цих нотаріальних дій може бу­ти зумовлено їх терміновістю, відсутністю можливості звернутись до органів нотаріату або специфікою місцезнаходження особи, яка бажає вчинити таку нотаріальну дію (у місцях позбавлення волі, в експедиції чи в плаванні), за відсутності поблизу нотаріуса.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про нотаріат», до нотаріаль­но посвідчених документів прирівнюються:

·заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікар­нях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, ліку­вальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

·заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плава­ють під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

·заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арк­тичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені на­чальниками цих експедицій;

·заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхніми заступниками з медичної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-ліку­вальних закладів;

·заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-нав­чальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, — також заповіти та доручення робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослуж­бовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, об'єднань, установ і закладів;

·заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях поз­бавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

При цьому законодавство передбачає певні правила щодо посвідчення таких правочинів. Так, посадові особи, перелічені з цій статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику "освідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту Ук­раїни або консулові України в іноземному порту для наступного направлення їх у державний нотаріальний архів чи державну но­таріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання у відповідний державний но­таріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або якщо місце проживання за­повідача невідоме, заповіт направляється до державного но­таріального архіву м. Києва.

Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазна­ченими у цій статті, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених.