2.Зміст і сутність поняття «універсалізм». Універсальність і гомогенізація глобалізаційного процесу

Глобалізацію традиційно розглядають насамперед як тотальний науково-технічний прогрес, який за умови розвитку комунікацій, лібералізації торгівлі і вільно діючих економічних законів надає його учасникам можливість отримати максимальний прибуток, а також спричиняє зближення людей, стандартизацію життя. Такий процес є й універсальним. Він охоплює всі сфери життя, до того ж радикально їх змінюючи. Окрім економічного, технічного, політичного, соціального, він має і суто культурний вимір. Як відзначалося вище, трансформація національних культур, зміни в галузі освіти і науки є досить „тонкою і вразливою”, важливою складовою глобалізаційних процесів. До того ж трансформація культури не може відбуватися так швидко, як змінюються покоління машин чи комп’ютерів. Не випадково економічна і політична мапа світу нині значно вестернізується, змінюється, а культурна мапа характеризується ознаками консервативності, залишається майже незмінною.

Одне з багатьох понять глобалізації свого часу сформував Р. Робертсон, визначаючи її як низку процесів, які утворюють єдиний світ, маючи при цьому на увазі процеси політичні, економічні, соціальні. Переосмислення природи і сутності процесу зіткнення культур у межах національних кордонів, а то й поза ними, дає змогу зрозуміти глобалізацію і як загальне культурне явище. Складність їх формування, очевидно, в тому, що єдиного людського суспільства досі не існувало, тому ці процеси постійно мають ускладнення, проблеми, а їх вирішення не завжди буває успішним.

Відзначаючи універсальність глобалізаційного процесу (тобто його однотипність), слід підтримати позицію науковців, які звертають увагу на зміст і сутність даного поняття, оскільки трактування поняття „універсалізм” в останнє десятиліття ХХ ст. зазнало певних змін, викликаних динамікою самого культурно-історичного процесу. Універсалізм не є чимось загальним, притаманним багатьом предметам, процесам, явищам, це певна якість, яка характеризує багатогранність предмета чи явища. В такому ракурсі можна оцінити, наприклад, освіченість людини, яка опанувала певну кількість різних галузей знань. У такий спосіб також характеризується стан сучасної цивілізації, якого вона стрімко набуває в силу дифузії духовного досвіду різноманітних культур, різноманітних культурних запозичень і взаємовпливів.

Будь-яка культура цінна і багата настільки, наскільки різноманітна кількість її складових, і навпаки, чим менш диференційоване її культурне життя, тим однотипніша і відповідно простіша, примітивніша культура. Відкидаючи лінеарність у розвитку культури, постмодернізм утверджує одночасне існування неодночасного і різноманітного. Тенденціям нинішнього етапу глобалізації відповідає новий універсалізм, який не передбачає повного підкорення приватного й особливого загальному і цілому. Універсалізм нового типу здатен надавати ціннісного характеру ідеалам інших культур. Універсальність у контексті глобалізації тлумачиться як результат ускладнення міжцивілізаційних звязків. Вона означає рівність партнерів цивілізаційного розвитку, можливість ведення рівноправного діалогу. Саме в рамках такого розуміння універсалістського мислення можуть вирішуватися конкретні глобальні проблеми.

Гомогенізація (однорідність) культурного простору це не лише результат діяльності якоїсь певної держави чи інших якихось суспільних утворень. Це складний і повільний процес саморозвитку кожної культури, формування культурного розмаїття.