4.8. Графіки
До графіків (діаграм), рисунок 6, відносяться документи, що містять, в залежності від їх призначення, відповідні дані (параметри і величини) у вигляді графіків і діаграм. Графіки виконуються за правилами виконання креслень. Допускається використання чорної і кольорової туші. Правила виконання діаграм встановлені ГОСТ 2.319-81.
Рисунок 6
Графіки повинні бути з координатною сіткою. Відстань між сусідніми лініями сітки не менше 5 мм. Товщина ліній сітки дорівнює товщині ліній координатних осей, які викреслюються суцільними основними лініями без стрілок на кінцях.
Виконання графіків без сітки допускається, якщо на осях координат немає числових значень і вони пояснюють лише принципову картину зміни стану.
Числові значення масштабу шкал осей пишуть під графіком лише при наявності координатної сітки. Написи і числові значення на графіках слід виконувати креслярським інструментом у відповідності з ГОСТ 2.104-68 і ГОСТ 2.316-68.
Товщина ліній кривих повинна бути приблизно вдвічі більшою за товщину ліній координатної сітки (ГОСТ 2.303-68).
На одному листі допускається виконання декількох графіків із відповідними заголовками. В заголовках і в написах під графіком допускається застосовувати прямий креслярський шрифт.
4.9. Схеми
Види і типи схем та загальні вимоги до їх виконання встановлює ГОСТ 2.701-84. Графічне зображення схем за ГОСТ 2.794-74. Лінії, що застосовуються в позначенні схем – за ГОСТ 2.703-68. Умовні позначення, що застосовуються в схемах – за ГОСТ 2.794-74.
У залежності від видів елементів і зв'язків, що входять до складу виробу, схеми поділяють на наступні види, які позначаються буквами: електричні – Е, гідравлічні – Г, пневматичні – П, кінематичні – К, оптичні – Л, вакуумні – В, газові – Х, енергетичні – Р, розподілу виробу на складові частини – Є, комбіновані – С.
У залежності від основного призначення схеми підрозділяють на наступні типи, що позначаються цифрами: структурні – 1, функціональні – 2, принципові (повні – для електричних схем) – 3, з’єднань (монтажні – для електричних схем) – 4, підключення – 5, загальні – 6, розташування – 7, об'єднані – 0.
Приклади утворення схеми: схема комбінована принципова – СЗ; схема гідравлічна з’єднання та підключення – Г3О.
Найменування схеми визначається її видом і типом (наприклад, схема електрична принципова, схема гідравлічна принципова).
Схеми виконують на листах стандартного формату, без дотримання масштабу, а також без суворого дотримання дійсного розміщення складових частин виробу. При виконанні схем допускається: переносити елементи вгору або вниз від їх дійсного положення; повертати елементи в положення, найбільш зручні для зображення.
При виконанні схем необхідно дотримуватись наступних вимог:
- форми всіх знаків елементів різних систем виконують згідно стандартів ЄСКД;
умовні позначення елементів в принципових схемах розміщують так, щоб забезпечити можливість з’єднання цих елементів між собою найкоротшими лініями зв’язку і з мінімумом їх перетинів;
перелік елементів схеми розміщують над основним написом; відстань між переліком елементів і основним написом повинна бути не менше 12 мм; продовження переліку розміщують зліва від основного напису, повторюючи головку таблиці. Форма переліку – за ГОСТ 2.704-76.
Допускається на одному листі виконувати схеми двох чи трьох видів, що відносяться до одного виробу (установки).
Найменування такого об’єднаного документу визначається видом і типами схем, наприклад, схема електрична принципова і монтажна.
Для такого об’єднаного документу складається загальний перелік елементів.
Принципова схема визначає повний склад елементів і зв'язків між ними, і як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу (установки).
Принципові схеми є вихідною інформацією для розробки інших конструктивних документів, наприклад, схем з'єднання (монтажних) і креслень; вони використовуються для вивчення принципів роботи виробів (установок), а також при їхньому налагодженні, регулюванні, контролі і ремонті.
На принциповій схемі зображують елементи машин, механізмів, приладів у вигляді умовних позначень.
Умовні графічні позначення приведені в ГОСТ 2.721-74. Елементи, позначення яких не встановлені ГОСТ 2.721-74, необхідно накреслити спрощено в розмірах у яких вони виконані у відповідних стандартах або технічній документації. Допускається збільшувати розміри позначень окремих елементів, якщо необхідно підкреслити особливе призначення цих елементів. Умовні графічні позначення елементів на схемі варто розташовувати так, як вони розташовані в машині. Кожен елемент, що входить у машину, механізм або прилад зображений на схемі, повинен мати цифрове позиційне позначення, яке проставляють на схемі поруч з кутовими графічними позначеннями елементів по можливості з правої сторони або над ними. Порядкові номери повинні бути привласнені відповідно до послідовності розташування елементів на схемі, зчитуючи, як правило, зверху вниз у напрямку зліва направо. При необхідності допускається змінити послідовність присвоєння порядкових номерів, обумовлену розміщенням елементів у машині.
На принциповій схемі повинні бути однозначно визначені всі елементи, що входять до складу машини або механізму і зображені на схемі. Як правило, дані про елементи повинні бути записані в перелік елементів. При цьому зв'язок переліку з умовними графічними позначеннями елементів повинен здійснюватися через позиційні позначення. Перелік елементів оформляють у вигляді таблиці, яка заповнюється зверху вниз і розташовується над основним написом.
У графі «Поз. позначення» записують позиційне позначення елемента; у графі «Позначення» записують позначення основного конструкторського документа; у графі «Найменування» записують найменування елемента.
Елементи в перелік записують у порядку зростання номерів. Через визначені інтервали залишають декілька незаповнених рядків; при цьому нумерація заповнення рядків повинна бути безперервною (додаток 19).
Технологічна схема машини, процесу виконується за тими ж правилами, що і принципова схема. Відмінність її від принципової схеми полягає в тому, що на ній зображується робочий процес, виконуваний машиною. Робочий (технологічний) процес зображається так, щоб було зрозуміло напрямок руху оброблюваного матеріалу, порядок і призначення виконуваних операцій.
Конструктивна схема є вихідною інформацією для розробки креслень загальних видів машини і виконується, як правило, у тих випадках, коли машина комплектується в основному зі стандартизованих робочих органів, механізмів і деталей, наприклад, плуги, культиватори, сівалки і т.п.
Конструктивна схема машини, на відміну від принципової, виконується у масштабі і містить контури складових частин машини, її робочих органів, контури робочих елементів, кінематичні елементи в умовних і спрощених зображеннях із нанесенням основних розмірів.
На схемі проставляється позиційне позначення основних елементів машини, наводиться їхній перелік.
Кінематичні схеми (рисунок 7) повинні виконуватися за правилами ГОСТ 2.703-68, і у відповідності з розрахунком привода машини і вимогами ГОСТ 2.701-84.
Рисунок 7. Кінематична схема приводу стрічкового конвеєра
На кінематичній схемі машина повинна бути представлена сукупністю тієї частини кінематичних елементів і їхніх з'єднань, що піддавалася зміні в дипломному проекті. Передбачувані студентом кінематичні елементи в з’єднані повинні бути звязані з кінематичною схемою прототипу, яку зображають на кресленні як «обстановку».
Всі елементи на кінематичній схемі зображують умовними графічними позначеннями або спрощено зовнішніми обрисами.
На схемах зображують:
суцільними основними лініями товщиною 2S – вали, осі, шатуни, кривошипи і т.п.;
суцільними тонкими лініями товщиною S/2 – зубчасті колеса, черв'яки, зірочки, шківи і т.п.;
суцільними тонкими лініями товщиною S/3 – кінематичні зв'язки між сполучними ланками пари, що викреслюються роздільно.
Деталі, з'єднані з валом, зображують:
штриховою лінією – вільне з'єднання при обертанні;
штриховою тонкою лінією – рухливе з'єднання без обертання;
штриховою лінією і знаком «х» - глухе з'єднання.
На кінематичних схемах указують:
найменування кожної кінематичної групи елементів, враховуючи її основне функціональне призначення (наприклад, привод подачі), наносять на полиці – виноски, проведені від відповідної групи;
основні характеристики і параметри кінематичних елементів.
Кожному кінематичному елементові, зображеному на схемі, привласнюється порядковий номер, починаючи від джерела руху. Вали нумеруються римськими, а інші елементи арабськими цифрами. Порядковий номер проставляється на полиці лінії – виноски, а під полицею вказують основні характеристики (наприклад, для зубчастого колеса вказують кількість зубів).
Форма, розміри і приклад заповнення переліку кінематичної схеми наведені в додатку 20.
Гідравлічні і пневматичні схеми (рисунок 8 та 9) виконують відповідно до вимог ГОСТ 2.704-76. Умовні позначення для цих схем установлюють ГОСТ 2.780-96 - ГОСТ 2.786-96. Гідравлічна або пневматична схема може бути виконана в курсовому і дипломному проекті (роботі) як нова розробка до прототипу машини, або як доповнення. У першому випадку гідравлічна схема повинна включати всі необхідні елементи і пристрої гідроприводу (бак, насос, регулювальну і розподільну апаратуру і т.п.), а в другому тільки те, що підключається до розподільної апаратури прототипу (гідродвигун, гідроциліндр і т.п.).
Так як додаткова гідросхема повинна бути приєднана до основної гідросхеми прототипу, то останню зображують на кресленні як «обстановку». У цьому випадку виконується нумерація елементів і пристроїв тільки в додатковій гідросхемі.
Рисунок 8
1 – вентиль; 2 – фільтр-вологовідокремлювач; 3 – редукційний пневмоклапан;
4 – манометр; 5 – маслорозподільник; 6 – пневмоглушник; 7 – пневморозподільник; 8 – пневмоциліндр.
Елементи і пристрої нумерують по порядку, починаючи з одиниці, за напрямом потоку робочого струменя.
Елементи і пристрої, а також лінії зв'язку, яким привласнені номера, записують у перелік елементів, який оформляють у виляді таблиці.
При нанесенні номерів позицій на гідравлічній або пневматичній схемі спочатку привласнюють номера елементам схеми, а потім лініям зв'язку.
Електричні схеми показують зв'язок окремих приладів і елементів в електричних ланцюгах і пояснюють принцип їхньої роботи.
Рисунок 9 Схема клапанів:
а– з підведенням потоку керування розвантаженням; б – з електромагнітним керуванням розвантаження; 1 – основний клапан; 2 – допоміжний клапан; 3 – розподільник з електромагнітним керуванням; Р – підведення основного потоку; Рх – підведення потоку керування розвантаженням (при відсутності розвантаження підведення припиняється); Т – злив основного потоку.
Електричні схеми рекомендуються виконувати у відключеному положенні, а дані електричного зв'язку наносять тонкими суцільними лініями. Умовні графічні позначення для електричних схем установлені стандартами ЕСКД ГОСТ 2.721-74, ГОСТ 2.756-76.
Правила виконання електричних схем установлює ГОСТ 2.702-75.