4.5 Оформлення специфікацій

Специфікація – це текстовий документ, виконаний у вигляді таблиць і визначає склад комплекту, комплексу або складальної одиниці. Специфікація потрібна для виготовлення та комплектування конструкторської документації і планування запуску виробів у виробництво. Специфікацію складають по формі 1 і 2 з врахуванням вимог ГОСТ 2.106-96 на окремих листах формату А4 згори вниз (додаток 15 і 16 ). На титульному листі основний напис виконується по формі 2, а на наступних – по формі 2а (див. додаток 7 ).

Листи специфікації слід включати в записку як її додатки, посилаючись в тексті пояснювальної записки.

Примітка. Допускається суміщати специфікацію зі складальним кресленням, якщо його можна виконати на форматі А4. При цьому специфікацію розміщують нижче графічного зображення виробу і заповнюють в тому ж порядку, за тією ж формою, як і виконану на окремих листах.

Специфікація в загальному випадку складається з розділів, які розміщені в послідовності: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Наявність тих або інших розділів визначається складом виробу, що специфікується. Наявність кожного розділу вказують у вигляді заголовку в графі “Назва“ і підкреслюють тонкою суцільною лінією. Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу. Нижче кожного заголовку повинна бути залишена одна вільна стрічка. Після кожного розділу специфікації необхідно залишати декілька вільних стрічок для додаткових записів.

Розміщення розділів специфікації і їх заповнення слід виконувати в такому порядку:

В розділ “Документація” вносять документи, які складають основний комплект конструкторських документів виробу, до якого робиться специфікація (креслення загального вигляду, монтажні та складальні креслення, схеми, технічні умови, експлуатаційні та ремонтні документи і т. д.).

В розділи “Комплекти”, “Складальні одиниці” і “Деталі” вносять комплекти, складальні одиниці і деталі, які безпосередньо входять у виріб, по якому робиться специфікація. В цих розділах запис здійснюється в порядку зростання цифр, що входять в позначення.

В розділі “Стандартні вироби” записують вироби, виготовлені за: 1) державними стандартами; 2) республіканськими стандартами; 3) галузевими стандартами; 4) стандартами підприємств (для виробів допоміжного виробництва). В межах кожної категорії стандартів запис проводиться за групами виробів, об’єднаних за їх функціональним призначенням (наприклад, підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т. д.). В межах кожної групи – в алфавітному порядку назв виробів (наприклад, Болт, Гвинт, Гайка, Шайба), в межах кожної назви – в порядку зростання позначення стандартів (наприклад, Болт М20х30 ГОСТ 7790-70; Болт М20х30 ГОСТ 7802-72), а у кожного позначення стандарту – в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу (наприклад, Болт М12х30 ГОСТ 7798-70; Болт М20х50 ГОСТ 7798-70).

В розділ “Інші вироби” заносять вироби, що виготовлені не за основними конструкторськими документами (кресленням деталі або специфікацією), а за технічними умовами, каталогами, прейскурантами і т. п., за виключенням стандартних виробів. Наприклад, манометри, масловказівники, датчики та ін.

В розділ “Матеріали” записують позначення всіх матеріалів згідно стандарту, що безпосередньо входять у виріб, до якого робиться специфікація.

Колонки специфікації заповнюються наступним чином.

В колонці “Формат” вказують формати документів, позначення яких записують в колонці “Позначення”. Якщо документ виконаний на декількох листах різних форматів, то в колонці ставлять зірочку, а в колонці “Примітки” перераховують всі формати. В розділах “Стандартні вироби”, “Інші вироби” і “Матеріали” цю колонку не заповнюють. Для деталей, на які не виготовлені креслення, у розділі вказують: БК (без креслення).

Колонка “Зона” в дипломних та курсових проектах не заповнюється.

В колонці “Поз.” вказують порядкові номери складових частин, що безпосередньо входять у виріб, який специфікується, у послідовності їх запису в специфікації. Для розділів “Документація” і “Комплекти” номери позицій не проставляють.

В колонці “Позначення” вказують:

• в розділі “Документація” – позначення записаних документів;

• в розділах “Комплекти”, “Складальні одиниці”, “Деталі” – позначення основних конструкторських документів на вироби, записані в ці розділи;

• в розділах “Стандартні вироби”, “Інші вироби” і “Матеріали” колонку не заповнюють.

В колонці “Назва” вказують:

• в розділі “Документація” – назви документів, що стосуються всього виробу, в цілому (наприклад, “Складальне креслення”, “Габаритне креслення”, “Технічні умови”, “Документи експлуатації”, “Схема електрична” та ін.);

• в розділах специфікації “Комплекти”, “Складальні одиниці”, “Деталі”, вказують назви складових частин виробу, що специфікується у відповідності з основним написом на кресленнях. Для деталей, на які не виконанні креслення, вказують назву і матеріал, а також розміри, необхідні для їх виготовлення.

В розділі “Стандартні вироби” – назви і позначення виробів у відповідності зі стандартами на ці вироби.

В розділі “Інші вироби” – назви і умовні позначення виробів у відповідності з документами на їх постачання із зазначенням позначень цих документів.

В розділі “Матеріали” – позначення матеріалів, встановлені в стандартах на ці матеріали. Їх записують за видами в певній послідовності: метали (чорні, кольорові), кабелі, дроти та шнури, пластмаса, папір, текстоліт і т. д.

В колонці “Кількість” – кількість складових частин, що входять в один виріб, що специфікується.

В колонці “Примітки” – вказують додаткові відомості для планування і організації виробництва, що стосуються записаних у специфікацію виробів, матеріалів і документів.