4.3. Креслення загальних виглядів

Кресленням загального вигляду називають документ, що визначає конструкцію виробу (машини, устаткування і т. п.), взаємодію його основних частин і пояснює принцип його роботи.

Креслення загального вигляду є проектними документами і служать вихідним матеріалом для деталювання – виконання робочих креслень деталей та складальних креслень.

Креслення загального вигляду виконуються у відповідності з ГОСТ 2.118-73; ГОСТ 2.120-73. Вони повинні містити зображення виробу з їх видами, розрізами і перерізами, а також текстову частину і написи, необхідні для розуміння конструктивної будови всіх частин виробу, взаємодії складових частин і принципу роботи.

4.4.Складальне креслення

Складальним кресленням називають документ, який містить зображення складальної одиниці (наприклад, редуктори, пристосування і т.д.) та інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) і контролю. За складальним кресленням деталі, виготовлені в різних цехах підприємства, складають (згвинчуванням, зварюванням і т. д.) в складальні одиниці і кінцевий виріб (наприклад, трактор, автомобіль, верстат і т. д.).

Основні вимоги до виконання складальних креслень встановлені ГОСТ 2.109-83. Складальне креслення повинно містити: мінімум зображень складальної одиниці, що дають уявлення про розташування і взаємні зв’язки складових частин; розміри, граничні відхилення та інші параметри і вимоги, які повинні бути виконані за даним складальним кресленням; вказівки про спосіб з’єднання частин нероз’ємних з’єднань (зварних, паяних та ін.); номери позицій складових частин виробу; габаритні, встановлювальні, приєднувальні розміри, експлуатаційні, координати центру ваги (при необхідності), тощо.

Складальні креслення допускається виконувати спрощено у відповідності з вимогами стандартів ЄСКД і ГОСТ 2.109-83. Наприклад, на складальних кресленнях допускається не показувати:

• а) фаски, заокруглення, проточки, заглиблення, виступи, накатки, насічки та інші дрібні елементи;

• б) зазори між стержнем і отвором;

• в) кришки, щити, кожухи, перегородки і т. п., якщо необхідно показати закриті або складові частини виробу. Над зображенням роблять напис, наприклад: “Кришка не показана” або “Кришка поз. 3 не показана”;

• г) видимі складові частини виробів або їх елементи, розміщені за сіткою, а також частково закриті розміщеними попереду складовими частинами;

• д) написи на табличках, фірмових планках, шкалах та інших подібних деталях; а також інші маркувальні і технічні дані та написи на виробі; зображуючи тільки контур таблички, планки і т. п.

На складальному кресленні допускається зображати частини виробу в крайньому положенні тонкими штрих-пунктирними лініями, а також розміщувати зображення суміжних виробів (,,обстановку”) в тонких лініях.

Складальне креслення повинне містити технічні вимоги, зображені за допомогою умовних позначень за ГОСТ 2.308-79. Вимоги, які не можуть бути виражені графічним методом, слід розміщувати на полі креслення зправа від зображення, над основним написом. Вони повинні містити лише такі вказівки, які незрозумілі з креслення. Написи необхідно робити короткими. Якщо вони містять декілька різних вказівок, кожне з них формулюється окремо зі своїм порядковим номером і починається з прописної літери та абзацу. Рекомендації про порядок їх розміщення дані в ГОСТ 2.316-68.

Складові частини вказуються у вигляді позицій на складальних кресленнях, кресленнях загального вигляду тощо. Для цього на кресленні від складових частин проводять лінії – виноски, на полицях яких вказують номери позицій.

Номери позицій наносять поза контуром зображення паралельно основному напису і групують в колонку або стрічку на одній лінії (по можливості). Номери позицій, як правило, слід вказувати на кресленні тільки один раз.

Номери позицій зазвичай проставляють у зростаючому порядку, за годинниковою стрілкою.

Взірець оформлення складального креслення показаний в додатку 14.