3.18 Оформлення додатків

Додатки оформляють як продовження до тексту пояснювальної записки після “Списку використаних джерел” або випускають у вигляді самостійного документу.

В додатки включають: технологічну документацію з розробленими в проекті процесами складання (розбирання) виробів, виготовлення і відновлення деталей; роздрукування ПЕОМ; протоколи, акти випробувань і впровадження; проміжні математичні викладення і розрахунки; інструкції, методики та інші технічні документи дипломного (курсового) проекту; копії авторських свідоцтв на винахід або позитивних рішень за заявками, рішення за заявками, рішення технічних рад або інших органів, які розглядали даний проект (роботу) в цілому або окремі розділи.

Вид і характер додатків залежить від теми проекту (роботи).

Кожний додаток повинен починатися з окремого листа з зазначенням в правому верхньому куті першого листа слова “ДОДАТОК” великими літерами і в технічно обумовлених випадках мати заголовок, який записують симетрично тексту великими літерами.

Додаток, як правило, виконують на листах формату А3, А2 і А1 за ГОСТ 2.301-68.

При наявності в тексті більш одного додатку їх нумерують арабськими цифрами (без знаку №), наприклад: ДОДАТОК 1, ДОДАТОК 2 і т.д.

Якщо додаток розміщений на двох або більше аркушах, то на всіх наступних аркушах пишеться “Продовження додатку” (малими літрами крім “П” і вказується його номер арабськими цифрами, наприклад: “Продовження додатку 1”. На останньому аркуші однієї теми пишеться “Закінчення додатку”, наприклад: “Закінчення додатку 7”.

Нумерація листів тексту пояснювальної записки і додатків, які входять в склад записки, повинна бути прохідна.

Ілюстрації і таблиці в додатках нумерують в межах кожного додатку, перед ними ставиться літера Д, наприклад, Рисунок Д.1.1. (перший рисунок першого додатку); таблиця Д.1.1. (перша таблиця першого додатку); формула Д.2.5. (п’ята формула другого додатку).

Всі додатки із зазначенням їх номерів і заголовків (при наявності) перераховують у змісті.

В основному тексті пояснювальної записки дають посилання на додатки, наприклад, в додатку 2 наведена специфікація обладнання.

4.Оформлення графічної частини курсових та дипломних проектів (робіт)

1. Загальні вимоги

Графічна частина проекту (роботи) звичайно включає документи технологічного, організаційного характеру і конструкторську розробку.

Номенклатура і кількість графічних документів в проекті (роботі) визначаються його змістом, вони повинні бути достатніми для того, щоб розкрити сутність представлених до захисту розробок.

Примітка. Забороняється представляти креслення на механізми, стенди, агрегати, машини, установки промислового виробництва і ін., якщо в них не внесені конструктивні зміни, розробленні студентом.

Графічні документи в частині форматів, рамок, масштабів, зображень, основних надписів і загальних вимог повинні відповідати стандартам ЄСКД, ЄСТД і ЄСПДБ (Єдиної системи проектної документації для будівництва).

В залежності від того, інформацію якого характеру потрібно розмістити на кресленні, визначають вид креслення за ГОСТ 2.102-68: складальне креслення, креслення загального вигляду, монтажне креслення, габаритне креслення, схема або креслення деталі.

Більш детальні роз’яснення і вимоги до кожного із видів креслення – в ГОСТ 2.109-73; ГОСТ 2.118-73; ГОСТ 2.120-73. Потрібно враховувати, що ГОСТ 2.109-73 (п.3.1.2.) розширює інформаційні можливості складального креслення, допускаючи на складальних кресленнях додаткові схематичні зображення з’єднання і розміщення складових частин виробу. ГОСТ 2.109-73 дозволяє застосовувати на складальних кресленнях всі передбаченні стандартами спрощення, наприклад, спрощенні зображення кріплення деталей і з’єднань за ГОСТ 2.315-68. Необхідно керуватися принципом: забезпечити повну інформацію при мінімальному числі зображень.

Для кожного креслення потрібно визначити вигляд спереду – головний вигляд. Предмет на кресленні необхідно зображати так, щоб він давав найбільш повне уявлення про його форму та розміри (ГОСТ 2.305-68).

Будівельні креслення: фасади, плани, розрізи, плани розміщення обладнання – необхідно виконувати у відповідності зі стандартами нової 21-ї системи стандартів ЄСПДС.

У першу чергу необхідно враховувати стандарти: ГОСТ 21.101-97. Основні вимоги до робочих креслень; ГОСТ 21.501-93 СПДС. Правила виконання архітектурно-будівельних креслень.

Умовні позначення елементів будівель, споруд і конструкцій; ГОСТ 21.108-78. Умовні графічні зображення на кресленнях генеральних планів і транспорту.

В графічній частині проекту (роботи) можуть бути включені схеми: кінематична, гідравлічна, пневматична і електрична (в залежності від конструктивних особливостей виробів).

Креслення-схеми використовуються не лише при розробці конструкторських документів на вироби, але і при налагодженні, регулюванні, в процесі експлуатації і ремонту.

Графічні документи повинні виконуватися креслярським олівцем на аркушах білого креслярського паперу формату А1 (ГОСТ 2. 301-68) з розмірами сторін листа 594х841мм. Допускається використовувати для креслення загального виду, складальних креслень, планів розташувань обладнання підприємства (цеху) і інших даних формат А0 (841х1189) і додатково формати А2х3 (594х1261) і А2х4 (594х1682).

При виконанні робочих креслень деталей вибір формату залежить від габаритних розмірів, прийнятого масштабу і кількості видів, які необхідно накреслити для виявлення всіх конструктивних елементів деталі. Звичайно для робочих креслень застосовують формати А4 (210х297) і А3 (297х420).

Основні вимоги до оформлення креслення: чіткість і ясність зображення; товщина основних (контурних) ліній повинна бути в межах 1-1,5мм в залежності від величини і складності зображення, а також від формату креслення; цифри, літери і знаки їх написання та розміри в написах – у відповідності зі стандартом на шрифт (ГОСТ 2.304-81); не допускається необґрунтовано застосовувати збільшений або зменшений масштаб креслення; на робочих кресленнях потрібно в його текстовій частині наводити необхідні технічні умови, порядок їх запису – ГОСТ 2.316-68 (пункти 13, 14 і 15).

Якщо заготовка деталі – литво, поковка, або виріб із пластмаси, тоді на кресленні деталі потрібно розміщувати і технічні вимоги на заготовку у відповідності зі стандартами.

Формати листів визначаються (за ГОСТ 2.301-68) розмірами зовнішньої рамки, виконаної олівцем суцільною тонкою лінією. Усередині зовнішньої рамки суцільною товстою лінією проводиться ще одна рамка, яка обмежує поле креслення. Відстань між рамками приймається з трьох сторін 5мм, а з четвертої, розміщеної зліва від основного напису, - 20мм (ГОСТ 2.104-68). Це поле формату (шириною 20мм) призначається для підшивання креслення в альбом. На форматі А4 воно залишається вздовж довгої сторони.

Рекомендується приймати масштаб зображення на кресленнях 1:1, так як він забезпечує найкращу уяву про дійсні розміри елементів конструкцій. Доцільність застосування інших масштабів (1:2, 2:1 та ін. за ГОСТ 2.302-68) в кожному конкретному випадку вирішується студентом разом з керівником проекту.

Кожне креслення графічної частини проекту повинно мати основний напис (кутовий штамп) ( додаток 7 ).

Основний напис (кутовий штамп) і додаткові графи виконують суцільними основними (контурними) і суцільними тонкими лініями у відповідності з ГОСТ 2.104-68.

На форматах А4 основний напис розміщують тільки вздовж короткої сторони листа, а на інших форматах її можна розміщувати як вздовж короткої, так і вздовж довгої сторони листа. Текстові написи завжди наносять паралельно основним написам.

Для креслень, схем, графіків та інших листів графічної частини проекту (роботи) основні написи виконують за формою 1 ГОСТ 2.104-68. Якщо складальне креслення представлене на декількох листах, основний напис за формою 1 виконується на листі з головною проекцією виробу, а на інших – за формою 2а.

На текстових конструктивних документах (специфікації, технологічні карти, конструктивні карти, технічні умови і т.д.) основні написи на заголовних листах виконують за формою 2, а на наступних – за формою 2а.

Форми основних написів наведенні у додатку 7.

В графах основного напису (номера граф вказані в дужках) вказують:

в графі 1 – найменування виробу, накресленого в даному форматі у відповідності з вимогами ГОСТ 2.109-73. Найменування виробу (аркуша) записують в іменному відмінку в одиничному числі. В найменуванні, що складається з декількох слів, повинен бути прямий порядок слів, наприклад, “Колесо черв’ячне”, “Схема вантажопотоку” і т. ін.;

в графі 2 – позначення (шифр) документу (креслення, схеми, графіку), дивись розділ 2.1, 2.2.

в графі 3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталі). Позначення матеріалу, сортамент якого не встановлюється, повинен містити найменування матеріалу, марку і номер стандарту або технічних умов. Наприклад, СЧ 15 ГОСТ 1412-79, сталь 45 ГОСТ 1050-88. Якщо деталь повинна була виготовлена із сортового матеріалу визначеного профілю і розміру, в графі 3 основного напису матеріал такої деталі записується у відповідності з позначенням, присвоєним йому в стандарті на сортимент.

Наприклад, сталь калібрована діаметром 20 мм, класу точності за ГОСТ 7417-75, марки 35, нагартована, п’ятої категорії, якість поверхні групи Б за ГОСТ 1051-73 позначується:

20-4 ГОСТ 7417-75

круг ———————————;

35-Н-5-Б ГОСТ 1051-73

в графі 4 – літерою, присвоєною даному документу, в залежності від стадії її розробки. Документації дипломного і курсового проекту (роботи) присвоюється літера “У” – навчальний документ. Вказують в лівій клітинці на всіх кресленнях, схемах і графіках;

в графі 5 – масу виробу за ГОСТ 2.109-73.

На кресленнях деталей вказують теоретичну масу виробу в кілограмах без позначення одиниці виміру. Допускається вказувати масу в інших одиницях вимірювання з позначенням їх, наприклад 0,55г, 12т і т.д. На кресленнях, виконаних на декількох листах, масу вказують тільки на першому листі;

в графі 6 – масштаб зображення предмета на кресленні (наприклад, 1:1); проставляється у відповідності з ГОСТ 2.302-68 і ГОСТ 2.109-73.

Якщо складальне креслення виконується на двох і більше листах і зображення на окремих листах представлено у масштабі, що відрізняється від вказаного в основному написі першого листа, графу 6 основного напису на цих листах не заповнюють. Для графіків, схем та інших листів графічної частини, які виконуються без масштабу, графа 6 не заповнюється.

в графі 7 – порядковий номер аркуша (на документах, які складаються із одного аркуша, графу не заповнюють);

в графі 8 – загальну кількість аркушів документу (графу заповнюють тільки на першому аркуші);

в графі 9 – найменування навчального закладу, номер навчальної групи (скорочено), наприклад, ЖАТК М-51б;

в графі 10 – характер роботи (розробив, перевірив, затвердив і т.д.), виконаної тим, хто підписав креслення;

в графі 11 – прізвище особи, яка підписала документ;

в графі 12 – підписи осіб, прізвища яких вказані в графі 11;

в графі 13 – дата підписання документу;

в графи 14 –18 – відомості про зміни внесені в креслення. В курсових і дипломних проектах (роботах) не заповнюють.

В додатковій графі 2 основного напису форми 1 документа (див. додаток 7) записують позначення (шифр) документу, повернуте на 180 або 90⁰.

Якщо в основному написі наведений шифр документу, то в додатковій графі цей шифр документу виконують із зовнішньої сторони формату, тобто повернутим відносно основного напису на 180⁰ для формату А4, а також форматів, більших А4 при розміщенні основного напису вздовж довгої сторони листа. Для форматів більших А4 з розміщенням основного напису вздовж короткої сторони листа шифр документу в додатковій графі буде повернутий на 90⁰ відносно основного напису.