ВСТУП....................................................................................................................2 РОЗДІЛ І. ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ..........................................5 1.1. Економічний район як об’єкт суспільно-географічного дослідження.....5 1.2. Методика дослідження економічних районів...............................................7 РОЗДІЛ ІІ. УМОВИ ТА ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ«ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО І ЦЕНТРАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ».......……………………………………………8 2.1.Суспільно-географічне положення та природно-ресурсний потенціал «економічних районів»...........................................................................................8 2.2. Соціально-демографічна характеристика «Північно-Західного і Центрального економічних районів».................................................................15 РОЗДІЛ ІІІ. ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМПОНЕНТНОЇ СТРУКТУРА......19 3.1. Розвиток і розміщення промисловості........................................................19 3.2. Розвиток і розміщення сільського господарства........................................27 3.3. Невиробнича сфера.......................................................................................30 3.4. Транспортна система.....................................................................................31 3.5. Інвестиційна привабливість .........................................................................35 РОЗДІЛ ІV. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РАЙОНІВ………………………………………………………………………..40 ВИСНОВКИ……………………..………………………………….……………44 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….47

ВСТУП

Актуальність теми. Територія України за всі роки свого існування зазнавала великих територіальних змін. Сучасна державна територія остаточно сформувалась у першій половині 50-х років нинішнього століття. Північно-Західний (Західно-Поліський) економічний район розташованій на крайньому північному заході України. Район включає територію Волинської і Рівненської області. Займає вигідне Прикордонне положення, що сприяє розвиткові культурних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами. Центральний економічний район має не значно більшу площу. Обидва економічних райони, мають практично однаковий рівень розвитку. До Центрального району також входять дві області Кіровоградська і Черкаська, район займає центральне географічне положення в межах України, і є єдиним районом, котрий займає повністю внутрішнє положення в державі.

Північно-Західний економічний район розташованій у таких природніх зонах, як Українське Полісся та Лісостепова зона. Центральний економічний район лежить також у двох природних зонах північну частину займає лісостепова зона, південну – степова.

Північно-Західний економічний район має низький рівень урбанізації (47%) i найнижчу щільність населення в Україні (50 осіб/км² ). Район виділяється тим, що демографічна ситуація не набула тут надто загрозливого характеру, на відміну від Центрального району, де в останні роки спостерігається від’ємний природний приріст населення. Середня густота населення Центрального економічного району становить 55 осіб/км², що майже рівнозначно Північно-Західному економічному районі.

У районі є потужний природно - ресурсний потенціал. Район в цілому бідний на рудні ресурси. Є сприятливі умови для розвитку аграрного сектору. Індустріально - аграрний комплекс спеціалізується на обробній промисловості. Базою розвитку обробної галузі є паливно-енергетичний комплекс, зокрема електроенергетика. Розвинута хімічна, нафтохімічна, мікробіологічна, промисловість будівельних матеріалів. Спеціалізованими областями є легка та харчова промисловість. Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінат. Частина промисловості становить понад 60% у валовій продукції регіону.

Що стосується Північно-Західного економічного району, то в міжрайонному поділі праці України він виділяється паливною, машинобудівною, хімічною, лісовою деревообробно галуззями промисловості. Частка промислової продукції у загально обсязі валової продукції складає 65%. Північно-Західний соціально-економічний регіон займає особливе місце в геостратегічному контексті соціально-економічного та зовнішньополітичного розвитку України.

Метою Дослідження є Порівняльна економіко-географічна характеристика Північно-Західного та Центрального Економічних районів.

Для Досягнення поставленої мети визначені такі Завдання :

• Загальна характеристика Північно-Західного и Центрального Економічних районів

• Природно-ресурсний потенціал

• Населення і трудові ресурси

• Функціонально-компонентна структура

• Проблема та перспективи розвитку районів

Об’єктом:  Дослідження є Північно-Західний і Центральний економічні райони

Предметом: Вивчення економіко-географічної характеристики Північно-Західного і Центрального Економічних районів.

Методи: загально-географічні, історичний, описовий, статистичний, картографічний, синтезу та аналізу, порівняльно-географічний.

Практичне значення: полягає у поглибленню знань з курсу соціально-географічної України та можливість використати даного матеріалу у подальшій економічній діяльності, матеріали курсової роботи можуть бути використані в практичній роботі з підготовки характеристик економічних районів.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, 4 розділів, додаток, таблиць, нараховує 48 сторінок, 21 використаних джерела.

Розділ і. Теорія та методика суспільно-географічного дослідження економічного району

1. Економічний район як об’єкт суспільно-географічного дослідження

З положення економічного району, який є об'єктом дослідження економічних і географічних наук, виходить, що економічний аспект вивчення географічного середовища в відношенні соціально-організованої людини (населення) передбачає широке використання системи географічних, економічних, математичних, статистичних, соціологічних, кількісних методик дослідження та комплексу кількісних показників і критеріїв. Основною сферою їх дії є виявлення й вимір характеру і ступеня впливу окремих природних і соціально-економічних факторів, природно-територіальних комплексів (ГГТК) й територіально-виробничих комплексів (ТВК) на розвиток району, а разом – на територіальну і компонентно-функціональну структуру економіки регіону і також обгрунтування й проведення районування.

Дослідження економіки регіону або міжгалузевого комплексу проводиться поетапно. Обравши об'єкт аналізу (наприклад АПК регіону), конкретизуються особливості його територіальної організації (розміщення), визначаються складові комплексу, як єдиної системи, шляхом вивчення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків. Досліджуються принципи, норми та нормативи, фактори територіальної організації комплексу чи регіону, здійснюється підбір найбільш ефективних наукових методів і методик вивчення структурних особливостей, територіальної пропорційності розвитку, закономірностей функціонування його елементів. Застосовується експедиційний метод через збір первинного статистичного матеріалу про особливості територіальної організації, характер формування, функціонування та розвитку, особливості впливу різноманітних факторів на процес комплексоутворення або районоформування. Не зайвими тут будуть такі методи дослідження, як літературний, соціально- і економіко-географічного аналізу, історично-географічний, аналізу і синтезу, порівняльно-географічний, статистичні, соціологічні, експедиційний та ін. Територіальна організація істотно розкривається за допомогою порівняльно-географічного методу: для аналізу відмінностей у розміщенні потужностей промислового чи сільськогосподарського виробництва, галузей, підприємств, установ у сільських і міських населених пунктах, адміністративних районах областей; дослідження причин їх нерівномірного розташування й розвитку.

Головним показником рівня розвитку економічного району є соціально-економічний та економіко-географічний аналіз. Його проведення можливе за умов детального вивчення компонентно-функціональних структур окремих господарських комплексів та галузей, територіальних особливостей їх розміщення, потреб у виробництві різних видів продукції, основних рівнів управління та організації. Не менша увага приділяється місцю та функціям регіону в національному господарстві. Для визначення цих категорій слід використовувати, по-перше, статистичні дані у розрізі територіальних одиниць (наявних в економічному районі, регіоні, області), таких як сільські та міські населенні пункти, адміністративні райони, міста обласного підпорядкування і обласний центр; по-друге, потрібно враховувати дію ряду факторів, що характеризує формування, розвиток й територіальну організацію господарства регіону. Серед них виділяються природні (фізико-географічні) чинники – вплив кліматичних, гідрологічних умов, основних форм рельєфу та ландшафтів, природно-ресурсний потенціал; соціально-економічні фактори – економіко- географічне положення досліджуємої території; демографічна ситуація та система розселення; функціонально-компонентна структура господарського комплексу; рівень та якість задоволення потреб в соціальному обслуговуванні населення регіону; економічна освоєність території; рівень інноваційного розвитку регіону; інвестиційна привабливість території; доступність надання послуг; залученість району до сучасних бізнес-процесів на регіональному, державному та міжнародному рівнях; історичні особливості формування господарської територіальної системи у просторі і часі; антропогенні чинники – характер змін навколишнього середовища, екологічні характеристики регіону, техногенне навантаження на територію.[1]