Завдання 4. Вивчення характеру й ситуації усвідомленості дитиною відносини до нього близьких людей 1

Підготовка дослідження. На аркуші паперу намалювати сходи з 6 сходів. Вирізати фігурки хлопчика й дівчинки.

Проведення дослідження. Експеримент проводиться індивідуально з дітьми 6-7 років.

Перша серія починається з невимушеної розмови про склад родини дитини, про його близьких родичів, про друзів у дитячому саду й т.д. Потім експериментатор показує аркуш паперу із зображенням сходів і говорить, що якщо всіх дітей розсадити на її 6 сходах, то на самій верхній виявляться самі гарні хлопці, нижче - просто гарні, потім - середні, але теж гарні діти. На других сходах відповідно розподіляються погані діти, тобто на самій нижній сходинці - найгірші . Після цього дитині дається фігурка чоловічка відповідно до підлоги, і експериментатор просить поставити її на ту сходинку, який, на думку дитини, відповідає він сам. При цьому щораз дитина повинен пояснювати, чому він вибрав саме цю сходинку.

Друга серія. Беруть участь ті ж діти. Дитині пропонують помістити фігурку на ту сходинку, куди неї поставить вихователь (або інші близькі дорослі). Потрібно запитати дитину, чому він так вирішив і хто, на його думку, поставить фігурку на саму верхню сходинку й хто на саму нижню.

Обробка даних. Підраховують оцінки окремо по кожній серії експерименту. Виявляють кількість мотивованих рішень. Зіставляють результати першої й другої серій. Відповідають на наступні питання:

чи проявляє дитина інтерес і готовність розповідати про свої взаємини з вихователем. Якщо відповідь позитивний, то можна припустити, що ця сфера для дитини важлива й актуальна;

• яким дитина вважає себе й на яку з 6 сходів ставить себе;

• чи може дитина пояснити, чому він поставив себе на ту або іншу сходинку;

• яке співвідношення між самооцінкою дитини й поданням про оцінку його близькими;

• є чи розходження у відповідях дітей 6 і 7 років, якщо є, то в чому вони полягають.

Завдання 6. Вивчення подань дошкільників про відношення до них педагога

Підготовка дослідження. Підібрати ситуації для бесіди з дітьми приблизно наступного змісту:

1. ситуація - "Незабаром свято. У групі буде концерт. Діти прикрашають зал і готовлять номери. Як ти думаєш, вихователь дасть тобі роль провідного? А кому з дітей він пред-ложит цю роль?"

2. ситуація - "Уяви собі: вихователь входить у групу й тримає в руці карнавальну маску зайчика. Як ти думаєш, віддав би він її тобі або кому- небудь іншому? Кому?"

3. ситуація - "Починається заняття, а діти залишили на килимі розкидані іграшки. Вихователь розсердився на дітей, він незадоволений ними. Як ти думаєш, на тебе б за це вихователь розсердився? А на кого з дітей групи міг би розсердитися?"

Проведення дослідження. Бесіда з дітьми проводиться індивідуально.

Обробка даних. Відповіді дітей заносять у таблицю (див. табл. 27).

З'ясовують, чи адекватно діти оцінюють відношення педагога до себе й одноліткам, чи вміють співвіднести це відношення з особливостями свого поводження.

Дошкільників ділять на 3 групи по характері емоційної спрямованості на вихователя.

1. група - емоційно сприйнятливі діти. їх характеризує яскраво виражена позитивна емоційна спрямованість на вихователя, упевненість у любові педа­гога. Вони адекватно оцінюють його відношення до себе, дуже чутливі до змін у його з. Тон вихователя, жест, поза служать джерелом виникнення емоційних переживань.

2. група - емоційно несприйнятливі діти. Для них характерна негативна установка на педагогічні впливи, неадекватність відгуків і на позитивні з вихователя. Ці дошкільники часто порушують дисципліну й порядок, не дотримують установлених норм. Засвоївши стосовно себе осудне відношення, діти відповідають на нього негативізмом або з. Задоволення від спілкування з вихователем вони не випробовують і не очікують.

3. група - діти з байдужним відношенням до вихователя і його вимог. Вони не проявляють активності й ініціативи в спілкуванні з вихователем, грають пасивну роль у житті групи. По їхніх зовнішніх проявах важко визначити характер переживань. Коли вихователь їх хвалить, вони не виражають радості, так само як при осуді - прикрості або зніяковілості.

Це свідчить про відсутність у них досвіду зовнішнього вираження своїх емоцій.

Спілкування з однолітками

Завдання 1. Вивчення взаємин між дітьми в групі дитячого саду

Підготовка дослідження. Підготувати перекладні картинки (барвисті, сюжетні), по 3 штуки на кожну дитину й 6-8 запасних.

Проведення дослідження. Дослідження проводять із дітьми 3-7 років у вигляді гри "Секрет", що організується 2 рази в рік (у жовтні - листопаді, квітні - травні) у першу половину дня замість занять. Кожної дитини "по секреті" від інших просять по власному виборі подарувати запропоновані

йому 3 картинки трьом дітям групи. Гру проводять двоє дорослих, що не працюють у групі (вихователь іншої групи, методист або завідувач). Її можна провести в роздягальній кімнаті, тут ставлять подалі друг від друга 2 дитячих столики із двома стільчиками в кожного (один стілець для дитини, іншої - для дорослого). Перед початком експерименту дитині говорять: "Сьогодні діти вашої групи будуть грати в цікаву гру. По секреті, щоб ніхто не знав, усе будуть дарувати один одному гарні картинки". Для полегшення виконання завдання можна сказати дитині: "Ти будеш дарувати хлопцям, а вони, напевно, подарують тобі". Далі дитині дають 3 картинки й говорять: "Ти можеш подарувати їх тим дітям, яким захочеш, тільки кожному по однієї. Якщо хочеш, можна подарувати картинки й тих хлопцям, які зараз хворіють". При утрудненні можна допомогти маляті: "Можеш подарувати тим дітям, які тобі більше всіх подобаються, з якими ти любиш грати". Після того як дитина зробить свій вибір, його запитують: "Чому ти в першу чергу вирішив подарувати картинку... (називається ім'я однолітка, що дитина вимовила першим)?" Потім говорять: "Якби в тебе було багато картинок і тільки трьом дітям із групи не вистачило, кому б тоді ти не став давати картинку й чому?" Всі відповіді записують, а на зворотному боці картинки - ім'я однолітка, якому вона подарована.

Обробка даних. Підраховують число загальних і взаємних виборів, кількість дітей, що потрапили в групи "предпочитает", "прийнятих", "ізольованих", і рівень благополуччя взаємини (УБВ) у групі. Дані заносять у таблицю (табл. 29). Вибір позначають +, взаємний вибір - ?). Така ж таблиця складається для дівчинок.

Проводять порівняльний аналіз кількості виборів у хлопчиків і дівчинок. На підставі даних визначають статусне положення кожної дитини й розподіляють всіх дітей по умовних статусних категоріях:

1. "воліє" - 6-7 виборів;

2. "прийняті" - 3-5 виборів;

3. "неприйняті" - 1-2 вибору;

4. "ізольовані" - не одержали жодного вибору.

Далі визначають рівень благополуччя взаємин у групі: співвідносять число членів групи, що перебувають у сприятливих статусних категоріях (I- II), із числом членів групи, виявившись в несприятливих статусних категоріях (ІІІ-І). УБВ високий при І + II й III + IV; середній при І + II = III + IV (або незначній розбіжності); низький при значній кількісній перевазі числа членів групи, виявившись в несприятливих статусних категоріях. Важливим показником УБВ є також "індекс ізольованості", тобто відсоток членів групи, виявившись в IV статусній категорії (він не повинен перевищувати 15-20%). Емоційне благополуччя або самопочуття дітей у системі особистих взаємин залежить і від числа взаємних виборів. Тому визначають коефіцієнт взаємності (КБ):

КВ = (Р1/Р)х100%, де Р - загальне число виборів, зроблених в експерименті; Р1 - число взаємних виборів.

На основі визначення статусу кожного члена групи роблять висновок про наявність мікрогрупи в колективі (КВ нижче 20% може розглядатися як негативний показник).

Аналізують критерії позитивних і негативних виборів.