II. Основні процеси комерційної діяльності (ланок сфери обігу)

Торговельні ланки (сфери обігу) виконують свої функції, щоб довести продукт від виробника до споживача. Продукт, куплений, отриманий від підприємств-виробників (промислових, сільськогосподарських тощо), вони продають іншим підприємствам — для виробничого споживання; установам сфери невиробничого споживання — для задоволення їх потреб; фізичним особам (членам суспільства) — для особистого споживання.

У процесі руху продукту в ланках торговельної сфери (обігу) відбуваються певні затрати уречевленої і живої праці, пов’язані із завезенням, зберіганням, сортуванням продукції (транспортні затрати, утримання складських і торговельних приміщень тощо).

Через ці затрати не створюються нові уречевлені предмети, а лише збільшується вартість предметів, раніше створених у ланках виробничої сфери, які просуваються до споживача.

Крім цих затрат, на торговельних підприємствах (ланках сфери обігу) є «чисті витрати обігу»: «витрати на реалізацію вартості або витрати, необхідні для того, щоб перевести її з однієї форми в іншу», витрати, «які випливають лише з перетворення форми товару, не додають до нього жодної вартості». Такі витрати живої та уречевленої праці в торговельній сфері (обігу) покриваються за рахунок частини доходу (прибутку).

Об’єкти обліку в процесі просування продукту від виробника до споживача такі.

1. Витрати уречевленої праці (тобто засобів праці і предметів праці), пов’язані з процесом руху продукту.

2. Міра праці і міра споживання працівниками комерційної сфери (обігу), тобто облік затрат праці та її оплата. До розміру оплати праці включається вартість продукту, спожитого працівниками сфери обігу, як сума затрат живої праці у процесі надходження продукту від виробника до споживача.

3. Визначення собівартості робіт з просування продукту від виробника до споживача. У сфері обігу, на відміну від сфери виробництва, визначається не собівартість продукту, а собівартість робіт, пов’язаних з рухом продукту від виробника до споживача, за встановленими групами товарно-матеріальних цінностей і характером затрат (затрати завезення, зберігання, реалізації тощо).

4. Наявність і рух товару (продукту, одержаного з ланок сфери матеріального виробництва для його споживача) та пов’язані з ним грошові, розрахункові й кредитні операції.

Якщо в підприємств сфери матеріального виробництва основними об’єктами обліку є затрати уречевленої і живої праці на виготовлення продукту, то в сфері обігу основним об’єктом обліку є затрати на рух продукту від виробника до споживача.

Облік руху продукту відбувається в три етапи.

1. Облік наявності і руху продукту (товару), отриманого від різних підприємств сфери матеріального виробництва і сфери обігу.

2. Облік реалізації продукту сфери виробництва (промисловість, сільське господарство тощо), сфери обігу (торговельні організації) і сфери невиробничого споживання (установи культури, освіти, загального управління тощо).

3. Розрахунки, пов’язані з рухом продукту до місця споживання (виробничого, невиробничого, особистого):

а) розрахунки з постачальниками за отриману від них продукцію;

б) розрахунки з покупцями за передану (реалізовану) їм продукцію;

в) розрахунки з банками за позичками, пов’язаними з рухом продукту;

г) розрахунки з бюджетом щодо податків та інших платежів;

ґ) розрахунки з працюючими;

д) розрахунки з іншими організаціями та особами, пов’язані з рухом продукту від виробника до споживача.