МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ
УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ КОМП’ЮТЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ
НТУ «ХПІ»
Реферат
«Реактивний рух»
Підготував студент группи ТО-116
ХКТК НТУ «ХПІ»
Задніпровський Дмитро
24.09.16
Харків 2016
Зміст:
Загальні поняття про реактивний рух……………………………..……1
Винайдення та застосування реактивного руху……………………..…2
Реактивний рух в природі та техніці, реактивний двигун………..……3
Використання людиною реактивного руху…………………………….6
Висновок……………….…………………………………………..……14
Список використаної літератури……………………………………15.
Розділ 1. Загальні поняття про реактивний рух
Важливим випадком практичного застосування закону збереження імпульсу є реактивний рух. За законом збереження імпульсу, при відокремленні від тіла масою M маси m із швидкістю v, тіло набуває швидкості V, яку можна розрахувати за формулою, а отже
Швидкість V направлена у напрямку, протилежному руху відкинутого тіла. Вона тим більша, чим більша маса відкинутого тіла та його швидкість.
В реальних випадках реактивний рух виникає за рахунок сталого викидання газів, які утворюються при спалюванні палива. При цьому маса тіла змінюється неперервно. Спалювання забезпечує високу швидкість витоку газу.
Реактивний рух — це рух, який виникає при відділені від тіла деякої його частини з певною швидкістю. Реактивний рух властивий медузам, кальмарам, восьминогам та іншим живим організмам. У техніці він використовується на річковому транспорті (катер з водометним двигуном), в авіації, космонавтиці, військовій справі.
Реактивний рух, наприклад, виконує ракета. Особливістю цього руху є те, що тіло може прискорюватися і гальмувати без якоїсь зовнішньої взаємодії з іншими тілами. Продукти згоряння при вилітанні отримують відносно ракети деяку швидкість. Відповідно до закону збереження імпульсу, сама ракета отримує такий самий імпульс, як і газ, але спрямований в інший бік. Закон збереження імпульсу потрібен для розрахунку швидкості ракети.
Реактивна техніка дозволила зазирнути людині в глибини космосу. Уперше ідею використання реактивного руху для космічних польотів запропонував учений-інженер Микола Кибальчич. Значний внесок в розробку теорії космічної техніки зробив російський учений Костянтин Едуардович Ціолковський та український — Юрій Кондратюк. Уперше космічний корабель з людиною на борту було запущено у Радянському Союзі в 1961 році. Також можна сказати, що реактивний рух — рух, що виникає за рахунок відкидання частини маси тіла із певною швидкістю.
Розділ 2. Винайдення та застосування реактивного руху
Реактивний рух застосовується в реактивному двигуні, одному з найпоширеніших типів двигунів літальних апаратів. Реактивний двигун є варіантом газової турбіни. Повітря, проходячи крізь приймач спереду, стискується компресором або гвинтом і подається у камеру згоряння. Впорскується і згорає паливо (зазвичай, гас). Гарячий газ розширюється і обертає турбіну, яка керує компресором; і виходить із сопла з дуже великою швидкістю, що викликає відбій, і літальний апарат рухається вперед.
У 1930 р. курсант Британських королівських військово-повітряних сил Френк Уїттл запатентував конструкцію реактивного двигуна. До 1937 року винахідник побудував його і випробував на землі. Цей двигун міг розвивати тягу 3800 кН. Саме цей двигун і був першим реактивним двигуном. Приблизно у той же час німецький інженер Ганс фон Огайн створив подібний двигун, що у 1939 році був встановлений на літаку «Хейнкель 178».
У сучасній цивільній та військовій авіації, в космічній техніці широко застосовуються реактивні двигуни, в основу створення яких покладено принцип отримання тяги за рахунок сили реакції, що виникає при відкинутій від двигуна деякої маси (робочого тіла), а напрямок тяги і руху відкидається від робочого тіла протилежно. При цьому тяга пропорційна добутку маси робочого тіла на швидкість. Так спрощено можна описати роботу реактивного двигуна, а справжня наукова теорія сучасних реактивних двигунів розроблялася кілька десятків років.
Початок робіт з ракетної техніки в Московії належать до 1690 року, коли було збудовано спеціальний заклад за активної участі Петра І для виробництва порохових ракет, які набагато раніше були використані в стародавньому Китаї.
Порохові ракети зразка 1717 року завдяки своїм високим на той час якостями використовувалися майже без змін протягом близько ста років.
Перші спроби створення авіаційного реактивного двигуна належать до 1849 року, коли військовий інженер І. М. Третеській запропонував для пересування аеростата використовувати силу реактивного струменя стисненого газу.