1.4 Місце фінансової безпеки в системі економічної безпеки держави

Для того щоб визначити місце фінансової безпеки в структурі національної та економічної безпеки, доцільно попередньо розібратися з деякими поняттями, а саме, «небезпека», «безпека», «загроза», «національна безпека». Під небезпекою в загальному плані розуміють об'єктивно існуючу можливість негативного впливу на якесь явище, систему, механізм, соціальний організм, завдяки чому йому може бути заподіяно шкоду, занепад, попадання в кризовий стан тощо. Безпека – стан захищеності від негативного впливу якихось чинників. Загроза – конкретна і безпосередня форма небезпеки або сукупність негативних чинників чи умов. Поняття «національна безпека» досить міцно увійшло до лексикону і в суспільне життя сучасної України та багатьох інших країн світу. М. Павловський надав дуже широке тлумачення поняття «національна безпека»: «це такий стан та рівень розвитку всіх сфер економічної системи суспільства (власного виробництва, грошово-фінансової системи, сфери управління, соціальної сфери та екологічної), за яких держава спроможна залучити свої ресурси та свій інтелектуальний потенціал на досягнення економічної, науково-технічної, технологічної і духовної могутності, забезпечити злагоду в суспільстві, достатній рівень економічної та політичної незалежності, виробничої самодостатності, спираючись на власні сили, на стратегію технологічного лідерства або, принаймні, технологічної незалежності, на патріотизм своїх громадян, незалежність у мисленні і прийнятті рішень лідерами держави, що дає змогу досягти політичної, військово-стратегічної і соціальної мети заради створення умов для гідного життя широких верств населення, їх матеріального добробуту, духовної і моральної єдності, розвитку і величі України». В Законі України «Про основи національної безпеки України» наводиться наступне визначення терміну «національна безпека»: «національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам». І хоча в науковій літературі можна зустріти ще й інші поняття терміну «національна безпека», все ж бажано зупинитися на наступному, яке є більш простим і зручним для використання: це стан захищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства і національних інтересів держави від негативного впливу широкої гамми чинників (загроз). Поняття «безпека» включає два рівні: міжнародний (глобальний і регіональний) і національний (держави, регіону, приватний). У свою чергу, приватна безпека поділяється на безпеку фірми і безпеку особи. В Законі України «Про основи національної безпеки України», як офіційній системі поглядів на національні інтереси країни, принципи, засоби і способи їх реалізації і захисту від внутрішніх і зовнішніх загроз, визначено дев'ять основних складових національної безпеки: зовнішньополітична, економічна, державної безпеки, внутрішньополітична, соціальна і гуманітарна, воєнна, екологічна, науково-технологічна, інформаційна. Крім цих складових національної безпеки у науковій літературі називають ще декілька, а саме, культурну, правову, демографічну, генетичну, кримінологічну, психологічну. В. Храмов до складових національної безпеки відносить такі: економічну, гуманітарну, політичну, інформаційну, воєнну, технологічну і екологічну.

Загально визнаним є розуміння того, що базисом національної безпеки виступає економічна безпека. Для умов нашої країни це розуміння посилюється тим, що Україна проходить етап небаченого руйнування раніше створених виробничих сил і виробничих відносин, системного формування нових, ринкових відносин і ринкової інфраструктури. Саме ці об'єктивні чинники серед проблем забезпечення національної безпеки висувають на перший план економічну і тісно пов'язану із нею соціальну складові. Крім цього слід під- креслити, що економічний аспект присутній в усіх інших складових національної безпеки, виступаючи економічним підґрунтям їх забезпечення. Більше того, економічні відносини пронизують всі складові національної безпеки: політичну, соціальну, воєнну, екологічну, науково-технологічну, інформаційну.

В літературі з питань дослідження економічної безпеки до цієї категорії включають такі складові: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, безпека фінансово-кредитної сфери, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, аграрна, демографічна, екологічна, промислово-технологічна, соціальна, продовольча, приватизаційна, зовнішньоекономічна. На думку Г. Пастернака-Таранушенка економічна безпека поділяється на демографічну, екологічну, харчову, військову, ресурсну, питноводну, енергетичну, цінову, фінансово-грошову, політичну, соціальну, кримінальну, медичну безпеку. А. Городецький включає до складу економічної безпеки наступні: виробничо-технологічну, фінансову, інфляційну, валютну, митну, керованість в економіці. Інші дослідники відносять до економічної безпеки такі складові: загальноекономічну, фінансову, зовнішньоекономічну, технологічну, енергетичну, сировинну, продовольчу, працересурсну, водогосподарську, протистихійну. В. Мунтіян до «внутрішніх складових економічної безпеки» відносить сировинно-ресурсну, енергетичну, фінансову, воєнно-економічну, інформаційну, технологічну, продовольчу, соціальну, демографічну, екологічну, і чомусь, тіньову економіку. З наведеного складу наочно видно, що до економічної безпеки включено майже всі складові національної безпеки. До цього потрібно зробити деякі зауваження. По-перше, в усіх наведених структурах економічної безпеки автори використовують різнопланові критерії їх розподілу на складові. По-друге, всі ці наведені структури є дуже широким трактуванням складу економічної безпеки. Проте, до економічної безпеки слід відносити тільки ті її складові, які містять лише економічні відносини або базуються на них, що й буде єдиним критерієм класифікації складових економічної безпеки. З такої точки зору до категорії «економічна безпека держави» доцільно відносити лише фінансову, макроекономічну, внутрішньоекономічну або виробничу, зовнішньоекономічну і соціально-економічну складові. В такому разі економічна безпека має безпосередньо включати як ґрунтовну складову фінансову безпеку або безпеку фінансово-кредитної сфери. На фінансах базується економіка будь-якої країни, фінанси – «кров» економічної системи держави, без якої економіка будь-якої країни в сучасних умовах не може функціонувати. Тим більше, що фінанси виступають як сукупність економічних відносин, які виникають в процесі обороту грошових коштів. Тому фінансова безпека має входити окремою підсистемою до системи економічної безпеки. В зв'язку з цим проблема належної підтримки фінансової безпеки держави є найактуальнішою, тому що зачіпає усі галузі національного господарства, приватних підприємців, усі прошарки населення, усе суспільство і державу в цілому, а її забезпечення в умовах кризи – найважливішим завданням. У свою чергу фінансова безпека умовно включає такі сім секторів: бюджетний, грошово-кредитний, інвестиційний, валютний, банківський, фондовий і страховий. Враховуючи таку структуру фінансової безпеки держави необхідно встановити основні характеристики і порогові значення індикаторів безпечного стану фінансово-кредитної сфери країни. Визначення її основних критеріїв (характеристик), за яких фінансова безпека підтримується на належному рівні, має важливе методологічне і практичне значення для її забезпечення [11, с. 39-47].

Таким чином, фінансова безпека це стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Дослідивши історію змін рівня фінансової безпеки України та її правове регулювання, можна дійти висновку, що вона посідає невід’ємне місце в системі економічної безпеки та має надзвичайно важливе значення для нормального функціонування держави.