7 Метидологія науки кримінологія

Методологія й методику будь-який науки має важливого значення, оскільки вони прив'язуються до предмета дослідження та визначають надійність і достовірність її результатів.

Методика і методологія – дві різні визначення. Методологічна база кримінології, тобто. система принципів, і способів організації та побудови її діяльність, визначає наукову достовірність досліджень, і їх результатів; методологія – це глибоке, всебічне, правильне пізнання соціальних явлений.[6] Під методикою ж розуміється сукупність конкретних прийомів, способів, методів, коштів (інструментів) збору, обробки та аналізу інформації про злочинності, його причини і промислових умовах й особистості злочинців, і навіть про заходи боротьби з ней.[7] Кінцевим результатом досліджень мали бути зацікавленими практичні висновки з пропозицією, рекомендаціями про вдосконаленні практики боротьби з злочинністю, поліпшенні діяльності правоохоронних органів прокуратури та інших суб'єктів профілактики. Тож у поняття методики слід залучити та фізичні методи розробки таких висновків, пропозицій, рекомендацій.

Повернімося до методології.

Методологія кримінологічного дослідження, як й іншого, залежить від предмети й об'єкта дослідження, завдань, які дослідником завдань. Предмет кримінологічного дослідження - закономірності поведінки злочинця, їх детермінації, причинності, схильності різним впливам, а об'єкт – злочинність у різних проявах, які продукують її, і що впливають її явища, процеси, характер на злочинство й наслідки такої впливу.

Якщо говорити, у цілому про методології кримінологічного пізнання, воно виходить з використанні діалектико-матеріалістичного вчення. У цьому треба враховувати кілька аспектів. Злочинність сприймається як соціальне явище, тому у її дослідженні використовують методи соціальних наук, наприклад, соціології, соціальної психології.

Поруч із різноманітними соціальними явищами вивчається і творча людина, але з біологічної погляду, бо як член суспільства, продукт у суспільному розвиткові. У з цим кримінологи говорять про особистості злочинця. Злочинність міцно пов'язана з іншими громадськими явищами, з так званими негативними відхиленнями чи різними формами соціальної патології, наприклад, наркоманією, адміністративними порушеннями. Криминология вивчає злочинність у її рух і зміні, аналізує її минуле, справжнє, прогнозує майбутнє. Розвиток криминологически значимих явищ розглядається, як процес, у якому рух носить поступальний характер. Враховуються та внутрішні протиріччя, різні боки досліджуваних кримінальних явищ. У кримінології, як і у звичних науках, важливо проходження правилу збіги початкового пункту з теорії з початковим пунктом практично.

Криминологическое дослідження – це з видів соціального дослідження, у його широкому розумінні. Воно відбувається із усіх методів використання громадських явищ. У цьому враховуються особливості предмети й змісту кримінології. використовуються такі загальнонаукові методи пізнання:

- Сходження від абстрактного до конкретного.

- Гіпотеза.

- Системно – структурний аналіз.

- Історичний метод.

- Порівняння.

- Динамічні і статистичні методи

Що ж до методики кримінологічних досліджень, то междисциплинарность кримінології визначає їх комплексність, оскільки вони проводяться спільно юристами, соціологами, економістами, психологами, фахівцями у сфері науку й управління. Участь спеціалістів" цих галузей наук необхідне й щодо пологових і індивідуальних об'єктів, але у залежність від рівнів дослідження участь буде різним. Так, щодо майнових злочинів важливі знання економіки, насильницьких – з психології та т.д.[8]

Оскільки кримінологія є соціально-правовий наукою, основою методики кримінологічних досліджень має бути належить поєднання соціологічних і правових методів. Без цього можна з'ясувати значення й можливостей правових заходів у боротьби зі злочинністю, шляхів підвищення їхньої ефективності. Серед правових методів найбільш значимі системно- і историко-сравнительные методи, прийоми аналізу нормотворчої і правозастосовчої практики з погляду їхньої ефективності для скорочення злочинності, її про причини і умов. Також широко використовуються методи, розроблені соціологією: статистичні, анкетні, інтерв'ю, спостереження тощо.

Вказівка на методи має значення. Їх своєрідність визначає необхідність виділення фахівців, володіють цими методами, і навіть організацію досліджень. Спочатку кримінології під час розгляду її предмети й змісту не згадувалася особистість злочинця. Пізніше неї почали згадувати поруч із злочинністю, її причинами, заходами попередження злочинності. Це було зроблено, щоб показати, що це особа злочинця має і вимагає самостійного уваги кримінологів, вивчення громадських відносин неспроможна заміщати вивчення особистості, що впливає на злочинство й її причини – ці оздоровлення умов життєдіяльності чоловіки й корекція певних життєвих характеристик. Такий підхід до визначенню предмета, змісту кримінології цілком виправдав себе, оскільки послужив розвитку кримінологічних досліджень особистості злочинця.

8 Взаємозвязкок кримінології з практикою з суспільними та юридичними науками

 Кримінологія пов'язана з багатьма юридичними науками, а особливо тісно з кримінальним правом.    Кримінально-правова теорія та заснований на ній кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб'єктам злочину), що необхідне кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дає змогу вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність з визнання діянь злочинними чи переведення їх зі злочинів до розряду інших правопорушень (криміналізація чи декриміналізація). Зв'язок кримінології та кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешт майна, вилучення документів тощо), через виявлення причин і умов вчинення конкретних злочинів. Кримінально-процесуальні норми (статті 23, 23¹, 23² КПК України) закріплюють обов'язковість виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів щодо їх усунення. Вивчення ж причин й умов злочинності (певного злочину), запобігання злочинності - основні елементи предмета кримінології. Тож кримінологічні знання допомагають у практичній діяльності при розслідуванні кримінальної справи.    Криміналістика розробляє методику виявлення та фіксації фактичних даних про причини й умови вчинення злочинів, типологічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні й тактичні засоби захисту особи та майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж указує основні напрямки для їхньої розробки, що випливають із даних про структуру й динаміку злочинності, та типові криміногенні ситуації, а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів й аналізує ефективність їх застосування.    Взаємодія кримінально-виконавчого права та кримінології найактивніше здійснюється щодо боротьби з рецидивом злочинів, у царині результативності виконання покарань, а також ресоціалізацїї та адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає власне порядок і процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і проблемних ситуацій, пов'язаних з цим, а кримінологія - причини й умови рецидиву та заходи щодо їх усунення. Кримінально-виконавче право й кримінологія спільно розробляють рекомендації щодо запобігання рецидивові, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб. Зв'язок кримінології з адміністративним правом полягає в тому, що адміністративне право вивчає правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Взаємозв'язок адміністративних правопорушень зі злочинами полягає, насамперед, у тому, що частина правопорушень переростає у злочини. Тож завданнями ранньої профілактики є запобігання цим проступкам. Крім того, низка правопорушень (пияцтво, проституція, жебрацтво) є підґрунтям для вчинення злочинів.

9 Кримінологія в системі наук

Разом з тим необхідно відмітити, що кримінологи користу­ються багатьма поняттями і висновками кримінального пра­ва. І, навпаки, кримінальне право використовує висновки кри­мінології в соціальному плані, особливо стосовно формуван­ня особи злочинця і його покарання.

Питання про зв’язок кримінології з іншими науками є складовою частиною питання про її предмет. Комплексний характер кримінології визначає і безліч її зв’язків з іншими науками, як суспільними, так і природничими.

Суспільні науки, з якими кримінологія безпосередньо зв’я­зана, можна класифікувати у такому порядку: філософсько-соціологічні; юридичні; психолого-педагогічні; економічні:

1) зв’язок кримінології з філософією виявляється у тому, що її закони і категорії є основоположними для криміноло­гічних досліджень, дозволяють вірно розкрити суть і зміст злочинності, її зв’язок з іншими, як позитивними, так і нега­тивними явищами.

Особливо тісними є зв’язки з соціологією, яка збагачує кримінологічні дослідження безліччю соціологічних відомос­тей про суспільні явища та їх розвиток (міграція, урбаніза­ція, соціальна активність людей, умови і спосіб їх життя і т. п.). Крім того, кримінологія широко застосовує методи со­ціології при проведенні досліджень (опитування, анкетуван­ня, тестування, спостереження). У свою чергу висновки кримінології широко використовуються у соціологічних дослід­женнях;

2) безумовно, найтісніше пов’язана кримінологія з юри­дичними науками, особливо з кримінальним правом. Ряд понять, якими оперує кримінологія, є кримінально-правовими: злочин, кримінальна відповідальність і покарання, судимість, рецидив та інші.

Розглядаючи кількісну сторону стану злочинності, кримі­нологія опирається на кримінальне законодавство, оскільки зміни в ньому завжди ведуть і до кількісних змін злочинності Кримінологічна інформація збагачує кримінальне право висновками про суспільні відносини, які потребують, або не потребують кримінально-правового захисту.

Кримінальна статистика забезпечує кримінологічні дослід­ження великим фактичним матеріалом про злочини і осіб, що їх скоїли, а також забезпечує їх репрезентативність (досто­вірність).

Зв’язок науки кримінального процесу з кримінологією по­лягає у визначенні процесуальних заходів виявлення причин та умов скоєних злочинів (ст. 27 КПК України), а також процесуальних форм реагування на них. Кримінологічні до­слідження допомагають процесуальній науці удосконалювати у цьому напрямку процесуальне законодавство.

У різних напрямках можна прослідкувати зв’язок кримі­нології з криміналістикою. З одного боку теоретичні виснов­ки про причини і умови злочинів, відпрацьовані криміноло­гією, мають визначальне значення для методики і тактики розслідування злочинів. З іншого—криміналістичні засоби розкриття причин і умов злочинів успішно застосовуються у кримінології при вивченні питань щодо запобігання злочин­ності.

Очевидним є взаємозв’язок кримінології з кримінально-виконавчим правом, яке широко використовує висновки кри­мінології, зв’язуючи відпрацьовані нею засоби і методи ви­правлення і перевиховання засуджених осіб, з положеннями про причини злочинності, особу злочинця, механізми індиві­дуальної злочинної поведінки. В свою чергу кримінологія вра­ховує набуті засоби, методи, висновки при розробці своїх ме­тодів вирішення профілактичних задачі у боротьбі з злочин­ністю.

Вивчення проблем попередження злочинності неможливе без використання комплексу знань і з сфери державного, ад­міністративного, цивільного, сімейного, трудового та інших галузей права. Суспільні відносини, що вивчаються вищена­званими галузями юридичних наук і регулюються відповід­ними законодавчими актами, також є об’єктом злочинних по­сягань, отже, існують причини і умови, що їх породжують;

3) кримінологія тісно зв’язана з психолого-педагогічними науками. Теоретичні наставлення і емпіричні дослідження за­гальної та соціальної психології необхідні для вивчення всіх особистих особливостей, що визначають механізм індивіду­альної злочинної поведінки. Вивчення морально-психологіч­них ознак особи злочинця як елементу її загальної криміно­логічної характеристики неможливе без поглибленого аналі­зу емоційно-вольової сфери, особливостей темпераменту і ха­рактерологічних ознак осіб, які вчинили злочини, їх антисоці­альної спрямованості, які визначають їх злочинну поведінку. Перевиховання таких осіб, у свою чергу, вимагає використан­ня педагогічних методів впливу;

4) зв’язок кримінології з економічними науками виявля­ється не тільки при вивченні злочинності у сфері економіки і корисливої злочинності, але і при оцінці матеріальних фак­торів у генезисі соціальної детермінації злочинності, розробці системи економічних заходів щодо обмеження або поперед­ження злочинів в окремих галузях народного господарства.

За останні роки зростаючого значення набуває зв’язок кримінології з математикою та кібернетикою. Праці ряду кримінологів (Г. А. Аванесова, Ю. Д. Блувштейна, С. Е. Віцина, В. В. Панкратова та інших) показали можливість плід­ного співробітництва кримінології з цими науками. Матема­тичні методи суттєво підвищують точність кримінологічних досліджень та їх висновків (наприклад. При визначенні рів­ня, питомої ваги, латентності злочинності, її прогнозуванні і т. п.).

Безумовно, виходячи лише з положень названих наук, не­можливо вирішити корінні проблеми злочинності, але знан­ня та їх врахування допомагає глибше розкрити механізм злочинної поведінки, повніше виявити обставини, з якими по­в’язане формування особи злочинця, і на цій основі визначи­ти допоміжні заходи щодо запобігання антисуспільній пове­дінці