- •Основні симптоми захворювань шлунку. Гострий гастрит. Хронічний гастрит типу а, в. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Рак шлунку. Гострий гастрит.
- •Етіологія.
- •Патоморфологія гастриту.
- •Клінічна картина.
- •Діагностика.
- •Лікування катарального гастриту.
- •Профілактика.
- •Лікування корозійного гастриту.
- •Прогноз.
- •Лікування флегмонозного гастриту.
- •Прогноз.
- •Хронічний гастрит.
- •Епідеміологія.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація хронічного гастриту
- •Клінічна картина.
- •Методи обстеження.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Працездатність.
- •Диспансеризація.
- •Прогноз.
- •Виразкова хвороба.
- •Етіологія і патогенез.
- •Серед маркерів спадкової обтяженості щодо вх слід виділити такі:
- •До чинників агресії належать:
- •Чинниками захисту є:
- •Класифікація. Робоча класифікація виразкової хвороби (пептичної виразки) шлунка та дванадцятипалої кишки:
- •Клінічна картина.
- •Клінічні особливості перебігу різних варіантів виразкової хвороби. Виразкова хвороба в юнацькому віці:
- •Виразкова хвороба похилого і старечого віку (вперше виникла після 50років):
- •Виразкова хвороба у жінок:
- •Субкардіальні та кардіальні виразки:
- •Виразка воротарного каналу.
- •Постбульбарна виразка:
- •Велетенська (гігантська) виразка:
- •Ускладнення.
- •Інструментальні та лабораторні методи діагностики.
- •Лікування.
- •Засоби, що їх застосовують для лікування вх (пептичної виразки):
- •Правила антигелікобактерної терапії:
- •Причини неефективності нр-ерадикаційної терапії:
- •Профілактика.
- •Експертиза непрацездатності.
- •Прогноз.
- •Рак шлунка. Епідеміологія.
- •Етіологія та фактори ризику
- •Дієтичні фактори.
- •Іонізуюча радіація.
- •Антропометричні та соціально-економічні фактори:
- •Скринінг.
- •Клінічні ознаки раку шлунка.
- •Діагностика
- •Далі здійснюється пальпація і перкусія:
- •Інструментальні методи:
- •Шляхи поширення і метастазування:
- •Класифікація раку шлунку.
- •Приклади клінічного діагнозу.
- •Лікування.
- •Xiрургічні методи.
- •Література: Основна:
- •Додаткова:
Профілактика.
Профілактика ХГ пов'язана з модифікацією способу життя (відмова від паління, надмірного вживання алкоголю), раціональною організацією харчування, запобіганням інфікуванню HP, безпечним застосуванням за наявності показань НПЗП. У раціоні осіб, схильних до надмірної секреції, слід обмежити сокогінні страви і періодично проводити курси антацидної терапії. Для запобігання формам ХГ, пов'язаним із впливом ендогенних чинників, необхідно систематично і своєчасно лікувати основне захворювання. Вторинна профілактика спрямована на недопущення рецидивів захворювання і зводиться до раціонального лікування загострення ХГ.
Профілактика НПЗП-гастропатій полягає у виявленні осіб, які мають великий ступінь ризику розвитку цієї патології, з метою обмежити застосування ними даної групи препаратів, домогтися нормалізації способу життя, дотримання режиму харчування, виключити шкідливі впливи на шлунок (паління, міцні алкогольні напої тощо).
Працездатність.
Хворим на ХГ легкого ступеня, без порушень секреторної функції, коли больовий і диспепсичний синдроми виражені нерізко, рекомендована робота, не пов'язана зі значним фізичним напруженням, яка дозволяє дотримуватись дієтичного режиму харчування.
Хворим на ХГ із середньою тяжкістю перебігу доступна робота з помірним фізичним і нервово-психічним напруженням, яка дозволяє в повному обсязі дотримуватися рекомендацій щодо харчування. Протипоказана робота в складі експедицій, геологорозвідувальних партіях, у нічну зміну, у гарячих цехах. Виключається контакт зі свинцем, ртуттю, заковтування парів основ, вугільного і бавовняного пилу та ін. Хворі за висновком JIKK можуть бути переведені на іншу роботу.
Для хворих на ХГ тяжкої форми з ознаками атрофії слизової оболонки, різко вираженою секреторною недостатністю до викладених вище протипоказань слід додати переохолодження, вібрацію, контакт з фосфором, що значно звужує коло доступних професій.
Диспансеризація.
Диспансерне спостерігання за хворими на ХГ — важливий чинник у профілактиці різних ускладнень. Хворим на ХГ забороняють вживати алкогольні напої і палити. У комплексі реабілітаційних заходів велике значення має санаторно-курортне лікування. Хворих на ХГ обстежують не рідше ніж 2 рази на рік. Протирецидивне медикаментозне лікування також проводять 2 рази на рік тривалістю 3—4 тиж. в осінньо-весняний період. З диспансерного обліку хворих знімають через 3 роки після останнього загострення.
Постійному диспансерному спостеріганню підлягають хворі з формами ХГ, які відносять до передракових станів: ригідний антральний гастрит, фундальний гастрит типу А, гастрит перебудови за кишковим типом (кишкова метаплазія), атрофічно-гіперпластичний гастрит, хвороба Менетріє, гастрит при анемії Аддісона—Бірмера, поліпозний гастрит, медіогастральні виразки на тлі вираженого антрального гастриту.
Прогноз.
Прогноз у хворих на ХГ за умови ранньої діагностики і раціонального лікування добрий. Прогноз погіршується в разі прогресування ХГ типу А, у хворих на атрофічний пангастрит у зв'язку з розвитком В12-дефіцитної анемії, секреторної недостатності шлунка і пов'язаних з нею порушень кишкового травлення і всмоктування, а також у разі трансформації передракових станів шлунка в рак