Діагностика.

Діагноз і диференціальна діагностика гострого гастриту та його морфологічних форм базується на анамнезі, клінічній картині, даних ендоскопічного і морфологічного досліджень.

Лікування катарального гастриту.

Необхідно розпочинати з промивання шлунка теплою водою або 0,5% розчином поташу і призначення адсорбівих речовин (активоване вугілля, глина, ентеросгель та ін.) і в разі потреби, антибактеріальних препаратів (ентеросептол по 0,5 г 3 рази на день, левоміцетин по 0,5 г 4 рази на день, кларитроміцин по 0,5 г 2 рази на день, азитроміцин по 0,5 г 1 раз на день протягом 3 днів та ін.).

Протягом перших двох днів рекомендується утриматися від іди, але слід випивати на добу 1,5—2 л рідини (теплий чай з лимоном, настій шипшини, рисовий або вівсяний відвари тощо).

При гострому алергійному гастриті призначають антигістамінні препарати (піпольфен, супрастин, тавегіл, телфаст).

Для усунення больового синдрому вводять атропіну сульфат (0,5—1 мл 0,1% розчину підшкірно), платифіліну гідротартрат (1 мл 0,2% розчину підшкірно), папаверину гідрохлорид (1 мл 2% розчину підшкірно), гастроцепін (2 мл 0,5% розчину внутрішньом'язево) та ін.

У разі зневоднення парентерально вводять фізіологічний розчин та 5% розчин глюкози (загальний об'єм інфузії має становити 500—1000 мл). За наявності ознак хлорпенічного синдрому слід внутрішньовенно ввести гіпертонічний розчин натрію хлориду (20—40 мл 10% розчину).

У разі розвитку колапсу внутрішньовенно або внутрішньом'язево вводять 2-4 мл кордіаміну, підшкірно 0,3-0,5 мл 1% розчину мезатону, 1—2 мл 10% розчину кофеїну, а в разі потреби — внутрішньовенно 0,5 мл 0,05% розчину строфантину в 20 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

У комплексному лікуванні велике значення має лікувальне харчування. Уже на 2—3-й день дозволяють нежирний бульйон, слизистий суп, вершки, молоко, манну і протерту рисову каші, киселі; на 4—5-й день — м'ясний та рибний бульйони, відварену курку, рибу, відварені котлети, картопляне пюре, сухарі, білий підсушений хліб. Потім хворого переводять на дієту № 1, а через 6—8 днів — на звичайне харчування.

Прогноз при гострому катаральному гастриті в разі своєчасно проведеного лікування сприятливий — у більшості випадків настає одужання. Якщо дія ушкоджувальних чинників повторюється, гострий гастрит може трансформуватися в хронічний.

Профілактика.

Профілактика простого гастриту полягає в раціональному харчуванні, суворому дотримуванні санітарно-гігієнічних норм на підприємствах громадського харчування, проведенні санітарно-просвітницької роботи з населенням.

Лікування корозійного гастриту.

Потрібно розпочинати з промивання шлунка великою кількістю теплої води за допомогою зонда, змащеного рослинною олією. У разі отруєння кислотами до води додають молоко, сирі яєчні білки, вапняну воду, а основами — розведену лимонну та ацетатну кислоти. Промивання шлунка слід проводити до "чистих промивних вод" (рідина стає вільною від домішок їжі і втрачає запах вжитої хворим речовини).

При вираженому болю внутрішньом'язево або внутрішньовенно вводять морфін, промедол, фентаніл з дроперидолом; у разі колапсу додатково вводять кордіамін, кофеїн, мезатон, норадреналін; внутрішньовенно — 5% розчин глюкози, фізіологічний розчин, реополіглюкін та ін. При ознаках гострої серцевої недостатності показане введення строфантину внутрішньовенно.

Для активізації процесів репарації що дві години слід уживати по 1 столовій ложці молока (вершків, сирих яєчних білків), холодне вершкове масло у вигляді кульок (діаметром до 1 см) протягом 1—2 тиж, олію обліпихи по 1 чайній ложці 3 рази на день до іди протягом 3—4 тиж.

Як біогенний анаболічний засіб застосовують карнітин по 0,5—2 чайні ложки 2 рази на день з фруктовим соком протягом 1—3 міс, бефунгін (екстракт березового гриба чаги) по 1—2 столовій ложці 3 рази на день за 30 хв до іди протягом 1—3 міс.

Якщо хворий протягом найближчих днів не може харчуватися самостійно, призначають парентеральне введення плазми, білкових гідролізатів.

У разі перфорації шлунка, набряку гортані необхідне термінове оперативне лікування. Щоб запобігти звуженню стравоходу, проводять бужування в період загоювання, у разі неефективності останнього — оперативне лікування стенозу.