2. Далі здійснюється пальпація і перкусія:

1. печінки (гепатомегалія, жовтяниця);

2. огляд і пальпація пупка (метастаз сестри Джозеф);

3. аксилярних лімфовузлів (метастаз Irish), надключичиних (метастаз Вірхова);

4. гінекологічне обстеження (метастази Крукенберга в яєчники);

5. пальцеве дослідження прямої кишки (метастаз Шніцлера в дугласовий простір).

3. Із паранеопластичних синдромів найчастше зустрічаються:

1. acanthosis nigricans (55 % випадків появи цього акантозу асоціюється з карциномою шлунка);

2. поліміозит;

3. дерматоміозит;

4. тромбофлебіт;

5. кільцеподібна еритема.

2. Інструментальні методи:

1. Фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) з біопсією пухлини дозволяє в 95% випадків верифікувати діагноз при екзофітних карциномах, і в 50% - при інфільтративних. ФГДС є основним методом у діагностиці раннього (Т1s,Т1) раку шлунка.

Ендоскопічна класифікація раннього (поверхневого) раку шлунка (1962):

Тип І - поліпоїдний ріст.

Тип ІІ - плоский поверхневий ріст карциноми:

• ІІа - дещо виступає над слизовою;

• ІІb - на рівні слизової;

• ІІс - з незначною пролябацією слизової.

Тип ІІІ - виразковоподібний ріст.

Глибина інвазії пухлини визначається шляхом ендоскопічної сонографії з використанням ультразвукових датчиків з частотою від 7,5 до 20 MHz. З метою візуалізації місця біопсії підозрілі ділянки слизової обробляються 0,1% розчином індигокарміну (хромоендоскопія).

2. Ренгенівські методи:

1. контрастна (з барієм) гастроскопія/графія діагностично ефективна більш як у 90% випадків;

2. флюорографія шлунка для масового скринінгового обстеження населення;

3. рентгенографія органів грудної порожнини;

4. комп’ютерна томографія грудної і черевної порожнини.

3. УЗД органів черевної порожнини (метастази в печінку, позаочеревинні лімфовузли, яєчники).

4. Лапароскопія (для встановлення ступеня поширення процесу, коли не планується оперативне лікування).

5. Лапароцентез (цитологічне дослідження асцитичної рідини).

Шляхи поширення і метастазування:

• пряме поширення пухлини на прилеглі структури (сальник, підшлункову залозу, поперекову ободову кишку, селезінку) спостерігається в 27% хворих;

• метастази в лімфовузли регіонарні та віддалені (50-60% хворих). При злоякісному ураженні лише слизової регіонарні метастази виявляються в 5% випадків, а при ураженні підслизового шару - в 10-20%.

• гематогенні метастази (35% хворих);

• імплантаційні метастази (у яєчники - 10%, в очеревину дугласового простору).

На момент встановлення діагнозу більш ніж у 80% випадків злоякісний процес уже знаходиться за межами стінки шлунка.

Найчастше метастазами (М1) уражаються печінка (45%), очеревина (25%), легені (20%), надниркові залози (12%), підшлункова залоза (10%), кістки (5%), ЦНС (2%).

3. Гістологія:

1. Аденокарциноми складають 95% усіх злоякісних пухлин шлунка (класифікація Lauren):

1. кишковий тип;

2. дифузний тип;

3. змішаний тип.

Кишковий виникає в тілі та дистальній частині шлунка і характеризується повільним перебігом, прогностично кращий, ніж дифузний тип, який локалізується в проксимальній частині шлунка, має швидкий ріст з ураженням усіх шарів стінки шлунка.

2. Лімфоми (3%).

3. Лейоміосаркоми (1%).

4. Плоскоклітинний рак (1%).