Прогноз.

Прогноз у хворих із неускладненою ВХ позитивний. У разі досягнення ерадикації рецидиви протягом 1-го року виникають лише у 6—7%. Рання діагностика і своєчасне лікування запобігають розвиткові ускладнень і сприяють одужанню. Прогноз погіршується у хворих із задавненою ВХ у поєднанні з частими тривалими рецидивами, з ускладненими формами, особливо в разі злоякісного переродження виразки.

Рак шлунка. Епідеміологія.

В Україні рак шлунка (РШ) займає третє загальне місце серед онкологічної патології (у чоловіків - друге, у жінок - четверте). Щороку діагностується понад 15 тис. нових випадків. Загальна захворюваність становить 30,8 на 100 тис. населення: у чоловіків - 39,9; у жінок - 22,9 (1999). Вікові особливості: починаючи з 40 років захворюваність на рак шлунку стрімко зростає з 19 до 230 випадків на 100000 чоловічого населення у віковій групі 70-79 років; захворюваність у жінок у даному віковому інтервалі вдвічі менша, відповідно 9,9 і 110 випадків на 100 тис. Близько 13 тисяч пацієнтів помирає щорічно, що становить в середньому 25 випадків на 100 тис. населення. В структурі онкологічної смертності рак шлунка займає друге місце як у чоловіків (33,3), так і в жінок (17,8). Протягом одного року з моменту встановлення діагнозу помирає 66 % хворих. Відносний показник 5-річного виживання становить 13,2 % (1999).

РШ в різних країнах і географічних зонах досить різноманітна. Наприклад, в Японії рак шлунка займає перше місце по смертності серед злоякісних пухлин, а захворюваність серед чоловіків досягає 80/100000. У США і Канаді спостерігається цікава трансформація захворюваності. У 30-х роках ХХ століття рак шлунка в цих країнах займав перше місце, захворюваність була 35 випадків на 100 тис. населення. Впродовж п’ятдесяти років захворюваність зменшувалась і у 80-х роках вона була вже на рівні 9/100000. Тепер РШ навіть не входить у десятку найпоширеніших раків. Хоча в 2000 році в США було діагностовано 21500 хворих на РШ, а померло 13 тисяч (10-е місце по смертності). П’ятирічне виживання пацієнтів із РШ, які отримали спецлікування, становить 21%.

Етіологія та фактори ризику

1. Дієтичні фактори.

Алкоголь, низький рівень споживання білків і жирів, консервовані продукти є дієтичними факторами ризику. Нітрати знаходяться в консервованих продуктах: замаринованих, засолених, вуджених. При вживанні цих продукт нітрати перетворюються в нітрити, а потім у нітрозаміни, які є потенційними канцерогенами. Щоб уникнути цього краще продукти зберігати замороженими. Свіжі фрукти і овочі, які містять вітаміни А і С, сповільнюють процес перетворення нітратів у нітрозаміни.

2. Спадкові та генетичні фактори:

1. сімейний анамнез;

2. А(ІІ) група крові;

3. аутосомно-домінантний синдром Пейтца-Йегерса (Peutz-Jeghers).

3. Хвороби шлунка:

1. перніціозна анемія, ахлоргідрія і атрофічний гастрит (5-10 % ризику);

2. хвороба Менетріе (гіпертрофічний гастрит);

3. поліпи шлунка (гіперпластичний, аденоматозний, ворсинчастий, запальний);

4. хронічна виразка шлунка;

5. дисплазія епітелію, метаплазія.