- •Основні симптоми захворювань шлунку. Гострий гастрит. Хронічний гастрит типу а, в. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Рак шлунку. Гострий гастрит.
- •Етіологія.
- •Патоморфологія гастриту.
- •Клінічна картина.
- •Діагностика.
- •Лікування катарального гастриту.
- •Профілактика.
- •Лікування корозійного гастриту.
- •Прогноз.
- •Лікування флегмонозного гастриту.
- •Прогноз.
- •Хронічний гастрит.
- •Епідеміологія.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація хронічного гастриту
- •Клінічна картина.
- •Методи обстеження.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Працездатність.
- •Диспансеризація.
- •Прогноз.
- •Виразкова хвороба.
- •Етіологія і патогенез.
- •Серед маркерів спадкової обтяженості щодо вх слід виділити такі:
- •До чинників агресії належать:
- •Чинниками захисту є:
- •Класифікація. Робоча класифікація виразкової хвороби (пептичної виразки) шлунка та дванадцятипалої кишки:
- •Клінічна картина.
- •Клінічні особливості перебігу різних варіантів виразкової хвороби. Виразкова хвороба в юнацькому віці:
- •Виразкова хвороба похилого і старечого віку (вперше виникла після 50років):
- •Виразкова хвороба у жінок:
- •Субкардіальні та кардіальні виразки:
- •Виразка воротарного каналу.
- •Постбульбарна виразка:
- •Велетенська (гігантська) виразка:
- •Ускладнення.
- •Інструментальні та лабораторні методи діагностики.
- •Лікування.
- •Засоби, що їх застосовують для лікування вх (пептичної виразки):
- •Правила антигелікобактерної терапії:
- •Причини неефективності нр-ерадикаційної терапії:
- •Профілактика.
- •Експертиза непрацездатності.
- •Прогноз.
- •Рак шлунка. Епідеміологія.
- •Етіологія та фактори ризику
- •Дієтичні фактори.
- •Іонізуюча радіація.
- •Антропометричні та соціально-економічні фактори:
- •Скринінг.
- •Клінічні ознаки раку шлунка.
- •Діагностика
- •Далі здійснюється пальпація і перкусія:
- •Інструментальні методи:
- •Шляхи поширення і метастазування:
- •Класифікація раку шлунку.
- •Приклади клінічного діагнозу.
- •Лікування.
- •Xiрургічні методи.
- •Література: Основна:
- •Додаткова:
Правила антигелікобактерної терапії:
пригнічення секреції кислоти досягають за допомогою потужних анти- секреторних засобів;
проведення ерадикаційної терапії згідно з останніми рекомендаціями міжнародних консенсусів;
якщо застосована схема лікування не приводить до ерадикації HP, то повторювати її не потрібно;
якщо схема не привела до ерадикації, то це означає, що бактерії набули стійкості до одного з компонентів схеми;
якщо використання однієї, потім іншої схеми лікування не приводить до ерадикації, необхідно визначити чутливість штаму HP до всього спектра використовуваних антибактеріальних препаратів;
появу бактерій через 1 рік після лікування слід розцінювати як рецидив інфекції, а не як реінфекцію;
у разі рецидиву слід застосовувати більш ефективну схему лікування;
забезпечення якісного загоєння виразки за допомогою цитопротекторних препаратів.
Після закінчення комбінованої ерадикаційної терапії залежно від рівня кислотопродукції в шлунку можна продовжити лікування з використанням антисекреторних (ІПН, блокатори Н2-рецепторів гістаміну), а також цитопротекторних препаратів (де-нол).
Якщо повторні антигелікобактерні курси не приводять до ерадикації НР-інфекпї, показана тривала антисекреторна терапія, яка може мати декілька варіантів:
Тривала (протягом кількох місяців і навіть років) підтримувальна терапія антисекреторним препаратом у половинній дозі (20 мг фамотидину, 20—40 мг омепразолу, 30—60 мг лансопразолу, 20—40 мг пантопразолу, 20—40 мг рабепразолу, 20—40 мг езомепразолу).
Показання до цього виду лікування такі:
неефективність проведеної ерадикаційної терапії;
ускладнення перебігу ВХ (в анамнезі шлунково-кишкова кровотеча або перфорація);
наявність супутніх захворювань, які вимагають лікування НПЗП;
супутній рефлюкс-езофагіт чи рефлюкс-гастрит;
хворі віком понад 60 років зі щорічними рецидивами ВХ попри адекватну курсову дозу;
деякі види симптоматичних виразок (при синдромі Цоллінгера—Еллісона, цирозі печінки і т.п.);
грубі рубцеві зміни з явищами перивісцериту;
затяті курці.
Профілактичне лікування "на вимогу" проводять у разі появи симптомів, характерних для ВХ. Застосовують один з антисекреторних препаратів у повній добовій дозі протягом 3-4 днів, а потім у половинній — протягом 2 тиж. Якщо після такого лікування повністю зникають симптоми загострення, то його можна припинити, коли ж ознаки загострення рецидивують, проводять езофагогастродуоденоскопію та інші дослідження. Однак у разі шлункової локалізації виразки така терапія не рекомендується.
Переривчасту терапію проводять, як правило, на підставі ендоскопічних даних (наявність "активності" виразки) за відсутності НР-інфекції. Полягає вона в призначенні антисекреторних препаратів у первинній добовій дозі 2—3-тижневими курсами з перервами в 2 тиж.
Терапія вихідного дня — підтримувальні дози антисекреторних препаратів уживають тільки 3 дні на тиждень — у п'ятницю, суботу та неділю.