- •Основні симптоми захворювань шлунку. Гострий гастрит. Хронічний гастрит типу а, в. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Рак шлунку. Гострий гастрит.
- •Етіологія.
- •Патоморфологія гастриту.
- •Клінічна картина.
- •Діагностика.
- •Лікування катарального гастриту.
- •Профілактика.
- •Лікування корозійного гастриту.
- •Прогноз.
- •Лікування флегмонозного гастриту.
- •Прогноз.
- •Хронічний гастрит.
- •Епідеміологія.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація хронічного гастриту
- •Клінічна картина.
- •Методи обстеження.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Працездатність.
- •Диспансеризація.
- •Прогноз.
- •Виразкова хвороба.
- •Етіологія і патогенез.
- •Серед маркерів спадкової обтяженості щодо вх слід виділити такі:
- •До чинників агресії належать:
- •Чинниками захисту є:
- •Класифікація. Робоча класифікація виразкової хвороби (пептичної виразки) шлунка та дванадцятипалої кишки:
- •Клінічна картина.
- •Клінічні особливості перебігу різних варіантів виразкової хвороби. Виразкова хвороба в юнацькому віці:
- •Виразкова хвороба похилого і старечого віку (вперше виникла після 50років):
- •Виразкова хвороба у жінок:
- •Субкардіальні та кардіальні виразки:
- •Виразка воротарного каналу.
- •Постбульбарна виразка:
- •Велетенська (гігантська) виразка:
- •Ускладнення.
- •Інструментальні та лабораторні методи діагностики.
- •Лікування.
- •Засоби, що їх застосовують для лікування вх (пептичної виразки):
- •Правила антигелікобактерної терапії:
- •Причини неефективності нр-ерадикаційної терапії:
- •Профілактика.
- •Експертиза непрацездатності.
- •Прогноз.
- •Рак шлунка. Епідеміологія.
- •Етіологія та фактори ризику
- •Дієтичні фактори.
- •Іонізуюча радіація.
- •Антропометричні та соціально-економічні фактори:
- •Скринінг.
- •Клінічні ознаки раку шлунка.
- •Діагностика
- •Далі здійснюється пальпація і перкусія:
- •Інструментальні методи:
- •Шляхи поширення і метастазування:
- •Класифікація раку шлунку.
- •Приклади клінічного діагнозу.
- •Лікування.
- •Xiрургічні методи.
- •Література: Основна:
- •Додаткова:
Лікування.
Сучасний підхід до дієтотерапії ВХ характеризується відмовою від суворих (№ 1а, 16) раціонів. Використовують переважно протертий і непротертий варіанти дієти № 1. Хворі з легким і середньої тяжкості загостренням захворювання добре переносять непротертий варіант дієти № 1 з помірним механічним щадінням, що позитивно впливає на спорожнення кишок і жовчного міхура, стимулює регенерацію слизової оболонки гастродуоденальної зони, посилює процеси компенсації. У період повної ремісії дієта поступово розширюється до дієти № 5 з урахуванням перебігу захворювання і супутньої патології. Під час проведення осінньо-весняного профілактичного лікування знову рекомендується дотримуватися дієти № 1.
Більш суворі дієтичні рекомендації стосуються лише хворих з тяжким перебігом ВХ.
Лікувальна дієта №1 містить 100 г білків, 100 г жирів і 450 г вуглеводів, що забезпечує регуляцію нервових і гормональних процесів, посилює процеси регенерації, справляє потужну буферну дію щодо кислотно-пептичних властивостей шлункового соку та інгібувальну дію на шлункову моторику.
До складу дієти №1 входять такі продукти:
м'ясо (телятина, яловичина, кролятина), риба (судак, щука, короп та ін.) у вигляді парових котлет, кнелей, суфле, вареної ковбаси, сардельок, інколи — нежирна шинка, вимочений оселедець;
молоко і молочні продукти (молоко незбиране, сухе, згущене, вершки свіжі, сметана, сир);
яйця і страви з них (некруто зварене яйце, омлет паровий) — не більше ніж 2 штуки на день;
жири (масло вершкове — 50—70 г або дієтичний маргарин, оливкова чи соняшникова олія — 30—70 г);
соуси (молочний), закуски із сиру;
супи — вегетаріанські з крупів, овочів (окрім капусти), молочні супи з вермішеллю, макаронами;
фрукти, ягоди (солодкі сорти) у вигляді пюре, желе, у разі сприйняття — компоти і киселі, цукор, мед, варення, некислі овочеві, фруктові, ягідні соки;
напої (слабий чай, чай з молоком або вершками, відвар шипшини);
хлібобулочні вироби: пшеничний білий хліб вчорашньої випічки, незлобні булочки і печиво, бісквіт.
Суттєве значення має дотримування ритму харчування. Часте споживання їжі забезпечує тривале "осереднення" шлункового вмісту, що не поступається протикислотній дії сучасних фармакологічних засобів. Безперервний і поступальний рух харчового хімусу по травному тракту послаблює антифізіологічні регургітації дуоденального вмісту в шлунок, шлункового - у стравохід, усуває "фармакологічні блокади" — холерез і холекінез, які виникають на тлі вживання холінолітиків.
Водночас існує думка, що нині, коли стимульоване їжею кислотовиділення може бути ефективно заблоковане або значно знижене в денний і нічний час шляхом застосування ліків, немає необхідності ускладнювати життя хворого на ВХ суворими дієтичними рекомендаціями.
Однак багатолітній досвід вітчизняної гастроентерології свідчить про те, що слід щадити слизову оболонку гастродуоденальної зони в період загострення захворювання із симптомами подразненого шлунка. Алкогольні напої та паління забороняються.
Фармакотерапія є основним компонентом лікування хворих на ВХ. Фармакологічні можливості сучасних препаратів і їхнє раціональне поєднання зробили реальною можливість повного вилікування неускладненої пептичної виразки у переважної більшості хворих.
Усі медикаментозні засоби, що їх застосовують для лікування хворих на ВХ, розподіляють на базисні (антигелікобактерні, антисекреторні, антациди, гастроцитопротекторні) та допоміжні (репаранти, гастрокінетики, спазмолітики, засоби центральної дії).
