Лікування.

Сучасний підхід до дієтотерапії ВХ характеризується відмовою від суворих (№ 1а, 16) раціонів. Використовують переважно протертий і непротертий варіанти дієти № 1. Хворі з легким і середньої тяжкості загостренням захворювання добре переносять непротертий варіант дієти № 1 з помірним механічним щадінням, що позитивно впливає на спорожнення кишок і жовчного міхура, стимулює регенерацію слизової оболонки гастродуоденальної зони, посилює процеси компенсації. У період повної ремісії дієта поступово розширюється до дієти № 5 з урахуванням перебігу захворювання і супутньої патології. Під час проведення осінньо-весняного профілактичного лікування знову рекомендується дотримуватися дієти № 1.

Більш суворі дієтичні рекомендації стосуються лише хворих з тяжким перебігом ВХ.

Лікувальна дієта №1 містить 100 г білків, 100 г жирів і 450 г вуглеводів, що забезпечує регуляцію нервових і гормональних процесів, посилює процеси регенерації, справляє потужну буферну дію щодо кислотно-пептичних властивостей шлункового соку та інгібувальну дію на шлункову моторику.

До складу дієти №1 входять такі продукти:

• м'ясо (телятина, яловичина, кролятина), риба (судак, щука, короп та ін.) у вигляді парових котлет, кнелей, суфле, вареної ковбаси, сардельок, інколи — нежирна шинка, вимочений оселедець;

• молоко і молочні продукти (молоко незбиране, сухе, згущене, вершки свіжі, сметана, сир);

• яйця і страви з них (некруто зварене яйце, омлет паровий) — не більше ніж 2 штуки на день;

• жири (масло вершкове — 50—70 г або дієтичний маргарин, оливкова чи соняшникова олія — 30—70 г);

• соуси (молочний), закуски із сиру;

• супи — вегетаріанські з крупів, овочів (окрім капусти), молочні супи з вермішеллю, макаронами;

• фрукти, ягоди (солодкі сорти) у вигляді пюре, желе, у разі сприйняття — компоти і киселі, цукор, мед, варення, некислі овочеві, фруктові, ягідні соки;

• напої (слабий чай, чай з молоком або вершками, відвар шипшини);

• хлібобулочні вироби: пшеничний білий хліб вчорашньої випічки, незлобні булочки і печиво, бісквіт.

Суттєве значення має дотримування ритму харчування. Часте споживання їжі забезпечує тривале "осереднення" шлункового вмісту, що не поступається протикислотній дії сучасних фармакологічних засобів. Безперервний і поступальний рух харчового хімусу по травному тракту послаблює антифізіологічні регургітації дуоденального вмісту в шлунок, шлункового - у стравохід, усуває "фармакологічні блокади" — холерез і холекінез, які виникають на тлі вживання холінолітиків.

Водночас існує думка, що нині, коли стимульоване їжею кислотовиділення може бути ефективно заблоковане або значно знижене в денний і нічний час шляхом застосування ліків, немає необхідності ускладнювати життя хворого на ВХ суворими дієтичними рекомендаціями.

Однак багатолітній досвід вітчизняної гастроентерології свідчить про те, що слід щадити слизову оболонку гастродуоденальної зони в період загострення захворювання із симптомами подразненого шлунка. Алкогольні напої та паління забороняються.

Фармакотерапія є основним компонентом лікування хворих на ВХ. Фармакологічні можливості сучасних препаратів і їхнє раціональне поєднання зробили реальною можливість повного вилікування неускладненої пептичної виразки у переважної більшості хворих.

Усі медикаментозні засоби, що їх застосовують для лікування хворих на ВХ, розподіляють на базисні (антигелікобактерні, антисекреторні, антациди, гастроцитопротекторні) та допоміжні (репаранти, гастрокінетики, спазмолі­тики, засоби центральної дії).