- •Основні симптоми захворювань шлунку. Гострий гастрит. Хронічний гастрит типу а, в. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Рак шлунку. Гострий гастрит.
- •Етіологія.
- •Патоморфологія гастриту.
- •Клінічна картина.
- •Діагностика.
- •Лікування катарального гастриту.
- •Профілактика.
- •Лікування корозійного гастриту.
- •Прогноз.
- •Лікування флегмонозного гастриту.
- •Прогноз.
- •Хронічний гастрит.
- •Епідеміологія.
- •Етіологія.
- •Патогенез.
- •Класифікація хронічного гастриту
- •Клінічна картина.
- •Методи обстеження.
- •Лікування.
- •Профілактика.
- •Працездатність.
- •Диспансеризація.
- •Прогноз.
- •Виразкова хвороба.
- •Етіологія і патогенез.
- •Серед маркерів спадкової обтяженості щодо вх слід виділити такі:
- •До чинників агресії належать:
- •Чинниками захисту є:
- •Класифікація. Робоча класифікація виразкової хвороби (пептичної виразки) шлунка та дванадцятипалої кишки:
- •Клінічна картина.
- •Клінічні особливості перебігу різних варіантів виразкової хвороби. Виразкова хвороба в юнацькому віці:
- •Виразкова хвороба похилого і старечого віку (вперше виникла після 50років):
- •Виразкова хвороба у жінок:
- •Субкардіальні та кардіальні виразки:
- •Виразка воротарного каналу.
- •Постбульбарна виразка:
- •Велетенська (гігантська) виразка:
- •Ускладнення.
- •Інструментальні та лабораторні методи діагностики.
- •Лікування.
- •Засоби, що їх застосовують для лікування вх (пептичної виразки):
- •Правила антигелікобактерної терапії:
- •Причини неефективності нр-ерадикаційної терапії:
- •Профілактика.
- •Експертиза непрацездатності.
- •Прогноз.
- •Рак шлунка. Епідеміологія.
- •Етіологія та фактори ризику
- •Дієтичні фактори.
- •Іонізуюча радіація.
- •Антропометричні та соціально-економічні фактори:
- •Скринінг.
- •Клінічні ознаки раку шлунка.
- •Діагностика
- •Далі здійснюється пальпація і перкусія:
- •Інструментальні методи:
- •Шляхи поширення і метастазування:
- •Класифікація раку шлунку.
- •Приклади клінічного діагнозу.
- •Лікування.
- •Xiрургічні методи.
- •Література: Основна:
- •Додаткова:
Постбульбарна виразка:
відсутність типової для виразкової хвороби періодичності болю;
локалізація болю у верхньому квадранті передньої черевної стінки праворуч або в спині;
виникнення болю наприкінці дня, значні труднощі, пов'язані з його усуненням;
рефлекторний пілороспазм, який супроводжується переміжними ознаками стенозу воротаря зі стійким болем та блюванням;
жовтяниця, виникнення якої найчастіше пов'язане зі спазмом м'яза — стискача печінково-підшлункової ампули (сфінктера Одді) або набряком тканин Навколо виразкового дефекту;
середній вік хворих на 10 років перевищує аналогічний показник при дуоденальній локалізації виразки;
найчастіші ускладнення постбульбарної виразки:
схильність до повторних та відносно частих кровотеч, яка пояснюється особливостями васкуляризації ретробульбарного відділу (ділянки за ампулою, або цибулиною) дванадцятипалої кишки;
портальна гіпертензія, пов'язана з ураженням ворітної вени під час рубцювання виразкового дефекту.
Велетенська (гігантська) виразка:
до цієї категорії належать виразки, діаметр яких перевищує 3 см — для виразки шлунка і 2 см — для придуоденальної локалізації виразкового ефекту;
серед хворих з гігантськими виразками багато людей похилого та старечого віку;
найпоширеніша локалізація — велика і мала кривина шлунка, ампула дванадцятипалої кишки;
біль буває досить інтенсивним, гострим, поширюється на ділянку надчерев'я та правий верхній квадрант передньої черевної стінки, що пояснюється частим ураженням підшлункової залози, жовчних шляхів;
гігантські виразки супроводжуються блюванням та значною втратою маси тіла;
для них характерні стійкість симптоматики, низька ефективність комплексного сучасного терапевтичного лікування, що досить часто потребує хірургічного втручання;
найчастіше ускладнення гігантської виразки — малігнізація;
ця форма виразкової хвороби незалежно від віку хворого і локалізації виразки потребує ретельної диференціації з неопластичним процесом.
Велике значення має своєчасна діагностика у хворих на ВХ ускладнень, які не тільки домінують у клінічній картині захворювання, а й нерідко визначають його прогноз.
Ускладнення.
Перивісцерит (перигастрит, перидуоденіт) характеризується поступовим наростанням болю, особливо після їди, під час фізичних навантажень, струсу тіла.
Кровотечі бувають у 10—15% хворих на ВХ, причому дуоденальні виразки кровоточать частіше, ніж шлункові. У більшості випадків виразкова кровотеча виникає на тлі загострення ВХ, але в деяких хворих вона може бути першою ознакою рецидиву хвороби.
Пенетрують частіше виразки задньої і бічних стінок дванадцятипалої кишки та постбульбарні виразки з розвитком обширного перивісцериту. Клінічна картина визначається залученням до патологічного процесу того чи того органа і характеризується інтенсивним постійним больовим синдромом, диспепсичними явищами, ознаками запалення.
Перфорація виразки в черевну порожнину — небезпечне ускладнення ВХ, яке зустрічається під час загострення хвороби переважно у чоловіків молодого віку (до 40 років). Клінічна картина перфорації частіше розвивається гостро, проявляється надзвичайно сильним ("кинджальним") болем, який швидко переходить у розлитий з дошкоподібним напруженням передньої стінки живота, зникненням печінкової тупості, брадикардією, блідістю шкіри і видимих слизових оболонок; через 6—8 год розвивається перитоніт.
Порушення прохідності воротаря шлунка або (і) дванадцятипалої кишки у фазу загострення виникає внаслідок запального виразкового інфільтрату і спастичних скорочень. На відміну від функціонального стенозу спазмолітичні препарати у цієї категорії хворих малоефективні: покращення стану настає після курсу противиразкового лікування.
Стенозування воротаря шлунка може прогресувати з різною швидкістю і переходити в органічну стадію, вираженість якої залежить не лише від ступеня звуження, а й від вираженості запальних змін і спастичних явищ, перигастритичних і перидуоденальних зрощень, стану тонусу і перистальтики шлунка.
Злоякісна трансформація виразки ускладнює перебіг виразкової хвороби шлунка в 10% випадків; виразка дванадцятипалої кишки практично не перероджується. Малігнізація відбувається то швидше, що вище в шлунку розташований виразковий дефект.
