Лекція №7

Основні симптоми захворювань шлунку. Гострий гастрит. Хронічний гастрит типу а, в. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Рак шлунку. Гострий гастрит.

Гострий гастрит — гостре запалення слизової оболонки шлунка, що виникає під впливом різних екзогенних і ендогенних чинників і супроводжується в низці випадків дистрофічними та некротичними змінами.

Етіологія.

Серед екзогенних чинників гострого гастриту виділяють:

• хімічні (ліки, алкоголь, пестициди, міцні кислоти, луги тощо);

• механічні (груба їжа, сторонні тіла тощо);

• термічні (гаряча їжа тощо);

• бактеріальні, у тому числі харчові токсикоінфекції;

• аліментарні порушення (надмірна кількість з'їденої на ніч їжі, особливо після голодування, непереносимість деяких харчових продуктів як причина алергійного гастриту);

• стрес.

Ендогенними причинами, що можуть призвести до розвитку гострого гастриту, є:

• інфекційні захворювання (грип, пневмонія та ін.);

• шлунково-кишкові інфекції, при яких ураження шлунка є одним із проявів захворювання (дизентерія, черевний тиф);

• аутоінтоксикація у хворих з нирковою і печінковою недостатністю, розпадом тканин (опіки, відмороження, опромінення);

• захворювання інших органів травлення як причина гострого вторинного гастриту;

• обмінні порушення різного генезу.

Патоморфологія гастриту.

Патоморфологія гастриту пов'язана з безпосереднім впливом ушкоджувального чинника на слизову оболонку; можливий гематогенний шлях ушкодження, алергійне ураження слизової оболонки та її судин. При цьому розвивається запальний процес різного ступеня вираженості — від поверхневих змін до глибоких запально-некротичних.

Патологічна анатомія гострого гастриту характеризується запальними змінами слизової оболонки шлунка, які залежать від виду і характеру впливу ушкоджувального чинника, його вираженості і тривалості.

Залежно від особливостей морфологічних змін слизової оболонки шлунка виділяють такі форми гострого гастриту:

• катаральний (простий);

• фібринозний;

• флегмонозний (гнійний);

• корозійний (некротичний).

Катаральний (простий) гастрит є найпоширенішою морфологічною формою гострого гастриту і зустрічається в будь-якому віці незалежно від статі. Часто причинами катарального гастриту є погрішності в харчуванні, інфекції, особливо харчові токсикоінфекції, ліки з подразнювальною дією (НПЗП, броміди, препарати йоду, наперстянки, сульфаніламідні препарати та ін.).

При катаральному гастриті слизова оболонка шлунка стовщена, набрякла, гіперемована, поверхня її рясно вкрита слизовими масами, спостерігаються множинні дрібні крововиливи, ерозії. Мікроскопічне дослідження виявляє дистрофію, некробіоз і злущування поверхневого епітелію, що призводить до ерозій. Якщо наявні множинні ерозії, говорять про ерозивний гастрит. Залози змінюються незначно, але їхня секреторна активність пригнічена. Слизова оболонка пронизана серозним або серозно-слизовим ексудатом. Власний шар її повнокровний і набряклий, інфільтрований нейтрофілами, трапляються діапедезні крововиливи.

Фібринозний гастрит розвивається при важких інфекційних захворюваннях (віспа, скарлатина, сепсис та ін.), а також отруєнні сулемою, кислотами, що і визначає клінічну картину, лікування та прогноз.

При фібринозному гастриті на поверхні стовщеної слизової оболонки утворюється фібринова плівка сірого або жовто-коричневого кольору. Глибина некрозу слизової оболонки при цьому може бути різною, у зв'язку з чим виділяють крупозний (поверхневий некроз) і дифтерійний (глибокий некроз) варіанти фібринозного гастриту.

Флегмонозний (гнійний) гастрит виникає найчастіше первинно внаслідок потрапляння інфекції (стрептокок, частіше гемолітичний, нерідко в поєднанні з кишковою паличкою, рідше — стафілокок, пневмокок, протей та ін.) безпосередньо в стінку шлунка. Іноді флегмонозний гастрит розвивається як ускладнення виразки або раку шлунка в стадії розпаду, при травмі живота внаслідок ушкодження слизової оболонки шлунка. Флегмонозний гастрит може розвинутись вторинно при деяких інфекційних захворюваннях — сепсисі, черевному тифі та ін.

При флегмонозному гастриті стінка шлунка стає різко стовщеною, особливо за рахунок слизової оболонки і підслизового шару. Складки слизової оболонки грубі, з крововиливами, фібриновими нашаруваннями. Лейкоцитний інфільтрат, який містить велику кількість мікробів, не тільки дифузно охоплює слизову оболонку і підслизовий шар, а й поширюється на м'язовий шар шлунка і вкриває його очеревину, тому нерідко при флегмонозному гастриті розвиваються перигастрит і перитоніт. Флегмона шлунка іноді ускладнює його травму, а також може розвинутись внаслідок хронічної виразки і раку шлунка.

Корозійний (некротичний) гастрит розвивається внаслідок потрапляння в шлунок таких речовин, як міцні кислоти, основи, солі важких металів, висококонцентрований спирт. При корозійному гастриті спостерігаються некротично-запальні зміни в стінці шлунка, які частіше завершуються утворенням ерозій і гострих виразок, що може призвести до розвитку флегмони і перфорацій шлунка.