2.7. Розрахунок заземлення підстанції

На боці високої напруги – 10 кВ система з ізольованою нейтраллю трансформатора, на боці 0,4 кВ система з глухо заземленою нейтраллю.

Визначаємо струм однофазного короткого замикання в системі 10 кВ за формулою

(2,55)

де - напруга в системі, кВ

- довжина живлячої кабельної ліній, км

- довжина живлячої повітряної лінії, км

Визначаємо величину опору заземлення за умов коли обидві системі високої та низької напруги мають спільний контур заземлення за формулою

(2,56)

де - струм однофазного короткого замикання в системі високої напруги, А.

Для напруги 0,4 кВ згідно з нормами Таким чином передбачаючи спільний контур заземлення для високої та низької сторін приймаємо

В якості природного заземлювача використовуємо металеву оболонку живлячого кабелю ААБ.

Опір розтікання струму оболонки кабелю приймаємо з таблиці 7,8[…..] з урахуванням поправочних коефіцієнтів для другого кліматичного району

(2,57)

де - опір розтікання струму оболонки кабелю заглибленого на глибину 0,8м

- поправочний коефіцієнт для другого кліматичного району.

Оскільки опір природного заземлювача більше ніж потрібно необхідно улаштування штучного заземлення.

Для штучного заземлення використовуємо вертикальні металеві штирі довжиною 5 м та діаметром 20 мм, які заглиблюємо в грунт на відстані 5 м один від одного по периметру підстанції та стальну з’єднувальну полосу перерізом 25*4 мм, закладену в грунт на глбині 0,7 м від денної поверхні землі.

Визначаємо опір одного стержня за формулою

(2,58)

де - питомий опір суглинку, Ом.

Попередньо приймаємо до установки 10 вертикальних стержнів.

Визначаємо загальний опір штучних заземлювачів за формулою

(2,59)

де - опір природного заземлювача, Ом

- нормований опір заземлення, Ом.

Кількість вертикальних штирів з урахуванням їх коефіцієнта використання визначаємо за формулою

(2,60)

де - опір одного вертикального стержня, Ом

- загальний опір штучних заземлювачів, Ом

- коефіцієнт використання одного вертикального штиря

Приймаємо кількість вертикальних штирів , якщо розмістити їх по периметру, то коефіцієнт використання одного штиря буде .

Загальний опір вертикальних штирів визначаємо за формулою

(2,61)

де - опір одного вертикального стержня, Ом

- кількість вертикальних штирів, шт.

- коефіцієнт використання одного вертикального штиря.

Отже, одержане значення опору штучного контуру заземлення менше ніж потрібно за попередніми підрахунками а тому опір з’єднувальної полоси можна не враховувати.