5. Закони заломлення світла.

К ут між заломленим променем і перпендикуляром називається кутом заломлення.

Закони заломлення:

1.Падаючий промінь, заломлений промінь і перпендикуляр поставлений у точці падіння променя лежать в одній площині.

2.Відношення синуса кута заломлення для двох даних середовищ величина стала і дорівнює відносному показнику заломлення світла: , n₂₁–це відносний показник заломлення світла або показник заломлення другого середовища відносно першого.

Середовище в якому абсолютний показник є меншим називається менш оптично густим. Якщо промінь світла переходить з менш оптичного середовища в середовище більш оптично густе (наприклад з повітря у воду) то промінь світла наближується до перпендикуляра і навпаки.

Хід променів взаємно оборотні.

, n₂–це абсолютний показник заломлення другого середовища, n₁–це абсолютний показник заломлення першого середовища.

Відповідь в підручнику 11кл. ст.111 “Виведення закону заломлення світла” і до кінця ст.112.

6. Повне відбивання світла. Граничний кут.

Якщо промінь світла спрямувати з оптично густішого середовища в менш густе (наприклад з води в повітря), то заломлений промінь піде вздовж лінії якою раніше проходив падаючий промінь, тобто заломлений промінь буде віддалятися від перпендикуляра і наближатися до межі поділу двох середовищ. Зі збільшенням кута падіння (спочатку ₁, потім ₂, потім ₀) кут заломлення також зростає (спочатку ₁, потім ₂, потім ₀) залишаючись увесь час більшим від кута . Нарешті при деякому куті падіння ₀ кут заломлення ₀ стане рівним 90⁰ і заломлений промінь піде по границі поділу двох прозорих середовищ.

Кут падіння ₀ при якому кут заломлення ₀ дорівнює 90⁰ називається граничним кутом. У цьому випадку закон заломленя буде мати такий вигляд.

­­­­­ , ₀ – граничний кут

Якщо кут падіння буде більшим за граничний кут ₀, то заломлення світла не відбудеться. Промінь світла повністю відбиватиметься від межі поділу двох прозорих середовищ і не переходитиме з оптично більш густого середовища в менш оптично густе. Це явище називають повним відбиванням світла.

Решта в підручнику 11 кл. Ст. 117 мал. 116.

Хвильова і геометрична оптика

1. Інтерференція механічних хвиль.

2. Дисперсія світла.

3. Інтерференція світла.

4. Кольори тонких плівок.

5. Кільце Ньютона. Інтерференція в природі.

1. Інтерференція механічних хвиль.

Явище взаємного підсилення і ослаблення коливань у різних точках середовища внаслідок накладання когерентних хвиль називається інтерференцією. Для того, щоб спостерігати чітку картину і інтерференції (для того, щоб в одних точках завжди було підсилення, а в інших точках завжди було послаблення) потрібно, щоб джерела хвиль були когерентними. Джерела хвиль, які коливаються з однаковою частотою і протягом усього часу коливань зберігають сталу різницю фаз називаються когерентними. Якщо хвилі накладаються з однаковими фазами, то спостерігається підсилення хвиль.

Якщо хвилі накладаються з протилежними фазами, то спостерігається послаблення коливань.

Відстань від джерела хвиль до точки до якої досягнули хвилі називається хвильовим шляхом. Наприклад S₁A і S₂A. В точках S₁ і S ₂ знаходяться джерела хвиль. Знайдемо що буде в точках А,В і С, підсилення чи послаблення коливань.

(дельта) – різниця хвильових шляхів.

т.А =S₂A-S₁A=2 -2 =0 max

т.В = S₂В-S₁В=2,5 -2 = min

т.С = S₂С-S₁С=3 -2 = max

В точці В спостерігається послаблення коливань, а в точках А і С підсилення коливань.

– max

– max – умова максимального підсилення при інтерференції.

– min – умова максимального послаблення при інтерференції (к Z).