МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова

Факультет української філології

та літературної творчості імені Андрія Малишка

Кафедра української мови

Кольористична лексика в прозі М. Коцюбинського

Курсова робота

студентки 3 курсу 306-ур групи

денної форми навчання

спеціальності «Українська мова і література»

Щербак Оксани Андріївни

Науковий керівник:

к.філол. наук, доцент Гаврилюк Оксана Романівна

Київ – 2016

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1

Колір як фізична та лінгвістична категорія........................................................6

РОЗДІЛ 2

Морфолого-синтаксичний аналіз кольористичної лексики.............................8

РОЗДІЛ 3

Лексико-семантичний аналіз кольористичної лексики....................................15

РОЗДІЛ 4

Функціонально-стилістичний аналіз кольористичної лексики......................24

ВИСНОВКИ...........................................................................................................39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................41

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ..........................................44

ВСТУП

Колір як і слова на позначення кольору – це засіб психологічного впливу. Кількість кольорів залишається незмінною, а кольороназв чим далі, тим більше. Це зумовлено, по-перше, тим, що українська мова багата на засоби та способи творення нових слів, по-друге, є значний попит на такого роду лексику; по-третє, українці талановиті та неординарні особистості, тому створюють постійно щось нове. Барволексеми є незамінним засобом творення художніх текстів, адже вони виконують різноманітні функції, чим увиразнюють текст твору, роблять його захопливим та цікавим для читання. Кольористична лексика цікавить не тільки письменників, які використовують її для створення емоційно-експресивних творів, але й науковців як предмет усебічного аналізу.

У мовознавстві проблема виокремлення та дослідження кольороназв розкрита достатньо широко. Цією категорією слів цікавилися такі дослідники, як О. И. Базик, Н. І. Бойко, В. С. Ващенко, Л. А. Войцешук, І. М. Гетьман, О. М. Дзівак, О. М. Крижанська, А. П. Критенко, Н. М. Лєбєдєва, Л. М. Марчук, Ф. О. Нікітіна, В. А. Папіш, Т. В. Пастушенко, А. М. Поповський, В. Ф. Старко, Т. Ф. Семашко, Ю. О. Тимченко, С. В. Форманова, Т. Л. Хомич, О. А. Шеховцова та інші. Відома значна кількість класифікацій кольорів відповідно до критеріїв, де визначено ознаки кольорів, їх властивості та основні функції. Теоретична база про барволексеми широка та детально опрацьована мовознавцями.

Актуальність дослідження визначена тим, що на сучасному етапі розвитку українська мова набуває дедалі більшої емоційності, експресивності, символічності, курйозності; українські поети та письменники прагнуть вдатися до незвичайних засобів і створити шедевр, який треба розкодовувати, а не просто зрозуміти. До таких способів почали вдаватися ще в минулому столітті, а одним із безпосередніх засобів досягнення цієї мети була кольористична лексика; зрозуміти її – значить зрозуміти твір.

Мета роботи полягає у цілісному дослідженні функціонування колоративів у прозі М. Коцюбинського, їх будови, семантики, стилістичних функцій.

Дослідницькі завдання роботи:

- узагальнити відомості про кольори, їх кількість та способи класифікації кольоропозначень;

- окреслити частиномовну приналежність кольороназв, способи їх творення, засоби вираження;

- визначити функціонально-стилістичні особливості колоративів на основі прозових творів М. Коцюбинського.

Об’єктом дослідження є колоративи(понад 400 лексем), вилучені з прозових творів М. Коцюбинкького.

Предметом наукового дослідження є визначення семантики, морфолого-синтаксичних особливостей, стилістичних функцій кольороназв в українській мові.

Методи дослідження. Специфіка об’єкта і мета дослідження зумовили використання описового методу, що містить лінгвістичне спостереження; структурно-семантичного, що дав змогу дослідити засоби і способи творення колоративів, значення, яке вони позначають; семантико-стилістичного методу, за допомогою якого було досліджено всі можливі стилістичні функції кольоропозначень, а також зіставного методу, який посприяв зіставленню кольорів різної міри інтенсивності.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати узагальнюють наявні в сучасному українському мовознавстві класифікації колоративів, конкретизують, детально та всебічно аналізують кольористичну лексику прозових творів М. Коцюбинського, особливо її функціональні та стилістичні можливості.

Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості подальшого застосування детально та всебічно опрацьованого стилістичного потенціалу колоративів у теоретичному аспекті, тобто в українській мові загалом, та у практичному аспекті - через дослідження колористичної лексики прози М. Коцюбинського. Результати дослідження можуть бути використані в теоретичних курсах лексикології; фактичний матеріал може бути використаний у практиці навчання української мови.

Обсяг і структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та списку джерел фактичного матеріалу. Загальний обсяг роботи – 45 сторінок, з них основного тексту – 38 сторінки.

Розділ 1 Колір як фізична та лінгвістична категорія

Колір – це конкретна власність об’єкта або суб’єкта, яка відображається в нашій мові через візуальні відчуття. Відчуття – це першоджерело наших знань про світ, вони є образами зовнішнього світу, що діють на наші органи чуття. Надзвичайну роль серед відчуттів, одержаних від зовнішнього світу, відіграють відчуття кольору.

Кольори, що існують у природі, становлять систему. Ця система є тримірною, тобто кожен колір може змінюватися у трьох напрямках: колірний тон, насиченість, світлість. Ця система є безперервною і замкненою: всі кольори зв’язані один з одним безперервними переходами, і між кожними двома кольорами існує багато таких переходів, один колір може бути переведений у будь-який інший.

Поняття кольору та багатство кольороназв не існує поза свідомістю і зоровими відчуттями людини. Кількість кольорів, які людське око здатне розрізняти у предметах, визначається дослідниками по-різному: від п’ятсот тисяч до двох з половиною мільйонів. Кількість колірних тонів, які здатне розрізняти око людини, визначається в середньому як рівне півтораста. Зрозуміло, що між кількістю кольорів, що розпізнаються оком, і кількістю їхніх назв є диспропорція. Ця диспропорція свідчить, що кожна назва кольору означає обов’язково деяку колірну групу, а не один колір. Основні кольори спектру та їх назви є центрами, які об’єднують навколо себе незліченну кількість різних відтінків, створюючи колірну гаму[4, 94].

У процесі практичного освоєння реального світу людина пізнає предмети і явища, формує нові поняттята уявлення, встановлюючи між ними певні зв’язки і взаємозалежність. Отже, назви на позначення кольору, є результатом опрацювання нашою свідомістю матеріалу реального світу.

Розділ 2 Морфолого-синтаксичний аналіз колористичної лексики

1. Належність кольороназв до лексико-граматичної групи

У формально-граматичному плані до категорії назв кольорів належать різні лексико-граматичні групи слів, а саме:

а) Іменники.

Для іменників – кольороназв, властива предметність. Один із засобів абстрагування - опредмечення, що являє собою перенесення ознак явищ у щось самостійне, відчужене від носіїв. В абстрактних іменниках ознака (колір) представлена як предмет. Ці іменники – кольороназви виражають уявлення ознаки, що мислиться самостійно, поза зв’язком з належністю до якогось предмета. Вони називають якості, які охоплюють увесь їх природний колірний ряд. Іменники закріплюють ознаку кольору узагальнено, коли розвинене абстрактне мислення. Приклади: червоний відблиск[6, 85], пробивалося світло[6, 86], гострі червоні бліки[6, 86], самоцвіти, темрява[4, 239], зелень[7, 392], морок[7, 393], світло[1, 465], од світання до смеркання[8, 297].

б)Дієслова.

Дієслова кольороназви підкреслюють становлення зорового враження, передають динаміку кольору, психічний стан людини та фізичний стан природи, створюють динамічні образи явищ природи. У дієсловах ознака кольору виступає як процес її становлення, розгортання у конкретних часових параметрах. Приклади: біліли тарілки[6, 85], масна пляма зачорніла, ґудзики горіли[6, 89], біліла стерня[5, 428], блиснула ідея[7, 390], він схуд, зчорнів[8, 296],сонце позолочує[3,182], темніє просо[9, 37], синіло небо[9, 37].

Форми дієслів;

 дієприкметники: обсмалена руїна хати[10, 132], білені стіни[5, 424], осяяні вікна[7, 387], зжовклі обличчя[1, 468], зчорніле лице[1, 470], засмалене [8, 289], червоно осяючий палаючим вогнем[3,182].

 дієприслівники: на сході вже порожевіло[10, 133], не світячи світла[7, 387].

в)Прислівники.

Прислівники колороназви виражають ознаку ознаки або ознаку дії процесуальної чи статичної. Предикативні прислівники передають стан людей та навколишнього світу. Приклади: тихо і темно[5, 423], сонячно[7, 392], мальовничо розташований[3,182].

г) Прикметники.

• якісні

У групі якісних прикметників виділяють:

• нейтральні прикметники, що не вказують на інтенсивність кольору: червоні голівки[5, 418], зелені круги[5, 425] , жовті гори[8, 289], рожеві мушлі[5, 416], червоні маки[1,465]. Вони називають колір безвідносно до міри його вияву.

• похідні від нейтральних, доповнювальні вказівками на різну міру інтенсивності вияву кольору, назви типу: біласті чулки[6, 86], зеленкуваті очі[7, 386], синяві тіні[7, 390], золотистий обрій[3,181].

• відносні, вказують на колір через відношення до предмета. Наприклад, лакеровані чоботи[6, 85], золотий фез[5, 418], молочні вуса[8, 290].

Ядро колороназв становлять прикметники, які в своїй семантиці відбивають зорові відчуття, виражаючи безпосередні, прямі ознаки, що в різних предметах можуть мати неоднакові міру вияву.

Проте назви кольорів не обмежуються лише прикметниками. Та, на відміну від прикметників, у всіх інших частинах мови визначення колірної ознаки нашаровується на визначення предмета, дії процесу або стану, ознаки стану або дії і не є безпосередньо їх функцією.

Тому, власне кольороназвами є слова, які належать до класу прикметникових слів, від яких і твориться решта слів-кольороназв.