10. Історія суперобкладинки

Суперобкладинка - паперова обгортка палітурки чи обкладинки видання, призначена захищати їх від пошкоджування та забруднювання. Використовують як елемент зовнішньої оздоби видання, може виконувати інформаційну функцію. Більшість сувенірних, ювілейних й інших видань мають суперобкладинку, що, як правило, є елемент художньої оформи. Використовують різні типи суперобклади­нок (рис. 7): звичайна (а); бандероль - у вигляді вузької стрічки (б); подвійна (в); обкладинка-закладка з фальцюванням по крайках переднього обрізу (г); з фасонним отвором (д).

Перші суперобкладинки з'явилися приблизно в середині XIX. Служили вони в основному для захисту палітурки від забруднень під час перевезення та продажу, виготовлялися з щільного паперу немаркого кольору і не запечатувалися. Було не прийнято зберігати книгу в суперобкладинці, їх викидали.

Поступово суперобкладинки стали повноцінним елементом оформлення книги, надавати їй витонченість і привабливість, вони розширювали можливості оформлення, так як на палітурці з тканини (або його замінника) неможливо було віддрукувати такі складні багатоколірні зображення, як на папері.

Найчастіше суперобкладинку роблять таку, щоб вона накривала зовнішні (передню та задню) поверхні обкладинки або палітурки і мала клапани, які підгортають під сторінки обкладинки чи палітурки на ширину не менш як 2/3 ширини блока.

Поверхню суперобкладинки використовують для друкування текстової та ілюстраційної інформації про видання, його авторів, видавництво.

Особливо цінні видання іноді захищають подвійною суперобкладинкою.

Донедавна 70...80 % видань у палітурках мали суперобкладинку. Нині є тенденція до звуження кола видань із суперобкладинкою.

11. Авантитул. Текстове та графычне наповнення.

Авантитул - перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декоративних елементів видання. Авантитул розміщують у виданні за наявності в ньому контртитулу чи фронтиспіса. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, іноді назву видавничої організіції чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані одної чи кількох організацій, які випускають видання, а також дані про серію.

12.

Список використаної літератури

1. http://druk.kpi.ua/files/publications/2014-2-9.pdf - Класифікація електронних видань, Н. М. Фіголь, Технологія і техніка друкарства. 2014. №2(44)

2. http://www.studfiles.ru/preview/2425428/ В. Сава, Основи техніки творення книги.

3. http://www.studfiles.ru/preview/2425428/ - лекції з Технічного редагуваня

4. http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1959 – Шляхи зниженнясоьівартості продукції на підприємстві, Стаття. О. С. Явтушенко. 2013.