6. Система вимірів у поліграфії. Характеристика шрифту як способу поліграфічного відтворення тексту.

а).Система вимірів у поліграфії

Для обліку обсягу виконуваних робіт, контролю відповідності сировини, напівфабрикатів і готової продукції вимогам діючих державних стандартів і технічних умов, а також для підведення підсумків діяльності окремих підприємств між собою видавництва і поліграфічні підприємства виконують необхідні визначення і виміри, користуючись при цьому різними системами й одиницями.

Досить істотним є знання розмірів паперу й інших задруковуваних матеріалів, зображень на формах і відбитках (ілюстрацій і тексту), а також лінійних параметрів окремих деталей об'ємних видань типу книг, брошур, атласів, альбомів і т.ін. Для їхнього визначення застосовуються метричні і спеціальна типографська системи.

Якщо в метричній системі СВ одиницями лінійних вимірів є сантиметри (см) і міліметри (мм), то в типометрії, запропонованої в 1737 р. Фурньє спеціально для типографських вимірів і удосконаленої пізніше Дідо, застосовуються одиниці, похідні від французького дюйма – пункти (п.) і квадрати (кв.) пункт складає 1/72 частину дюйма (0,376 мм), а 1 квадрат дорівнює 48 пунктам (18,04 мм). Слід зазначити, що в Англії і деяких інших країнах за основу прийнято англійський дюйм (25,4 мм), у той час як величина французького – 27,1мм.

Сьогодні типометрія застосовується у високому друці, однак заміна її поки що не можлива через необхідність навчання всіх складачів, а також через те, що конструкції друкарських машин базуються на типометричних одиницях.

Розглянемо основні випадки застосування різних одиниць при визначенні лінійних розмірів.

б) Шрифт

Вибір тої чи іншої гарнітури шрифту визначає саме видання (продукція), його мета й читацька адреса. У науково-популярному виданні доречні одні шрифти, у художньому - інші. Також важливе місце того чи іншого шрифту у виданні (текст, заголовок та інші елементи).

Вибір шрифту визначає також спосіб друкування. Все це призвело до великої різноманітності шрифтів, які різняться кількома ознаками.

Шрифта характеризують:

• графічною основою знака письма;

• рисунком;

• накреслиною;

• розміром.

Графічні особливості шрифту. Майже всі літери української абетки - з погляду їх накреслини - досить складні за конструкцією. Будь-яка конструкція літери повинна мати такі індивідуальні ознаки, які дадуть змогу читачеві впізнати цю літеру, відрізнити її від інших знаків та літер абетки.

Принципова графічна схема літери. Концентрація графічних ознак кожної літери - це її принципова графічна схема. Наприклад, літера "и" має принципову схему, для якої дві вертикальні (або близькі до них) лінії з'єднані між собою третьою, яка йде зліва вгору направо. Ті зміни в накреслині літери, що руйнують цю принципову схему, роблять літеру невпізнанною; будь-які зміни, за яких принципову схему око читача сприймає, зберігає впізяанність літери.

Графічні ознаки шрифта. В межах одної принципової графічної схеми може бути велика кількість варіантів накреслини тої самої літери (рис. 2). З цієї великої кількості нас цікавлять тільки ті її накреслини, які призначено для

використовування у спеціальних складальних шрифтах. Відомо, що накреслину літер української абетки протягом кількох століть змінювали й удосконалювали. Зіставлення великої кількості різних накреслив літер і знаків абеток дало змогу виокремити найважливіші графічні ознаки, які можуть характеризувати особливості їхньої нової графічної побудови (рис. 3). Таким є: і. Характер і відношення товщини основних та допоміжних штрихів. Основні штрихи найчастіше вертикальні й товстіші від допоміжних; допоміжні штрихи, що з'єднують основні, як правило, бувають горизонтальні або похилі і тонші від основних.

2. Характер засічки - короткої лінії, що закінчує основний штрих або допоміжні штрихи літери (рис. З, а).

3. Характер напливу (рис. З, б) або нахилу (рис. З, в) - максимального потовщення округлих елементів літери.

4. Характер лінії шрифту - реально ненаявної, але сприйнятої оком лінії, за якою вирівнюють нижні краї літери; елементи, що виходять за межі цієї лінії, не впливають на ясність її сприймання.

5. Нахил основних штрихів до горизонтальної лінії шрифту.

6. Наочно сприйнята насиченість знака, тобто велика або менша його чорнота (рис. 3,г).

7. Площа внутрілітерної прогалини (рис. З, д).

8. Відношення ширини літери до її висоти.

9. Деякі індивідуальні особливості закінчень літер і знаків та окремих їхніх елементів.

За своєю призначеністю та сферою використовування шрифти ділять на книжкові, газетні, плакатно-афїшні, картографічні, рекламні. Також можна вирізнити особливу групу шрифтів спеціальної призначеності, наприклад шрифти для складання документів строгої звітності (банківські чеки, шрифти ощадних кас та ін.), а також імітаційні шрифти (наприклад, шрифти, накреслина яких близька до каліграфічного письма).

Одна з основних ознак, які характеризують накреслену шрифту, - відношення товщини осноених і з'єднувальних штрихів. Основні штрихи літер, як правило, закінчуються засічками, які мають різні накреслини.

Накреслину шрифтів характеризує насиченість і товщина, нахил основних штрихів до горизонтальної лінії шрифту, висота знаків та характер їх заповненості, ширина штрихів. За насиченістю розрізняють шрифти: світлі, напівгрубі й грубі.

За нахилом основних штрихів вирізняються шрифти: прямі, з вертикальними основними штрихами; курсивні, характеризовані відхилом основних штрихів від вертикальної положини і тим, що накреслини малих літер (наприклад, а, ч, д, т та ін.) деякою мірою нагадують літери, написані від руки. Нахилені шрифти повторюють накреслину всіх знаків прямого шрифту, але основні иггрихи нахилені, як правило, вправо або вліво, що трапляється рідше.

За відносними розмірами ширини і висоти знаки шрифту ділять на п'ять груп: нормальні, вузькі, надвузькі, широкі та надширокі. У нормальних шрифтах відношення ширини вічка до висоти становить приблизно 3 :4. У вузьких шрифтах це відношення дорівнює приблизно 1 : 2, а в широких — 1 : 1; в деяких випадках ширина вічка перевищує його висоту (надширокі шрифти).

За характером заповнення шрифти бувають: нормальні, контурні, виворітні, відтінені, штрихові та ін. Всі вони (крім шрифтів, нормально заповнених) мають спеціальну призначеність і дуже часто їх використовують в рекламі, оформі запрошень, афіш тощо.