3. Ясність – головне достоїнство мовлення (Аристотель).

Говорити плутано уміє всякий, говорити ясно – небагато хто (Галілео Галілей).

Говорити потрібно так, щоб тебе не можна було не зрозуміти (Квінтіліан).

Вислови хибну думку ясно, і вона сама себе спростує (Л.Вовенарг).

Двоякість указує на обмеженість висловлювань, які розуміють надто загально або надто туманно (Т. Куїнсі).

Все, що може бути сказано, може бути сказано ясно (Л.Вітгенгітейн).

Хто ясно думає, той ясно й викладає (Н.Буало).

Щоб говорити зрозуміло людям, потрібно все виважувати, порівнювати вияв своїх почуттів з їх розумінням (А.Бестужев-Марлинський).

4. Навіщо ти вивчив свій текст напам’ять! Нам необхідна вільна мова, що ллється, жива, емоційна. Говори вільно, коротко, дотепно. пам’ятай – це неважко (І.Андроніков).

Великі думки йдуть від серця (Л.Вовенарг).

Красномовний той, хто навіть мимоволі захоплює своєю вірою або чуттєвістю розум і серце ближнього (Л.Вовенарг).

Надто красиві слова викликають недовіру (Ф.Фенелон).

Красномовство – це мальовниче відбиття думки (Б.Паскаль).

Усі види мистецтва гарні, крім нудного (Вольтер).

Серце і багата уява – ось джерела красномовства (Е.Генар).

Слова, що народжуються у серці, доходять до серця, а ті, що народжуються на язиці, не йдуть далі вух (І.Хусрі).

Уміння хвилювати почуття слухачів є найвищим і винятковим дарунком природи ораторові (Гарріс).

Завдання 24. Проаналізуйте та запам’ятайте подані висловлювання. Оберіть такі, які вам найбільше сподобалися. Доведіть слушність свого вибору за допомогою логічних засобів.

про стислість

Тебе великим зробити може слово, а багатослів’я – перетворити на смішного (Ю.Баласагунський).

У чому полягає мистецтво промов: вони не повинні бути ні довгими, ні короткими, але в міру (Платон).

Чим менше слів, тим більше буде почуттів (У.Шекспір).

Що таке стислість? Пропусти, але нехай це буде і дурню зрозуміло – що пропущено. Пропущене і зрозуміле приймається і радує (В.Шукшин).

Стислість потрібна, щоб мова лилася легко і вільно, щоб у словах не плуталася думка і вух вона не краяла (Горацій).

Справжнє красномовство – це вміння сказати все, що потрібно, і не більше, ніж потрібно (Ф. де Ларошфуко).

Надмірна стислість мовлення іноді перетворює його в загадку (Б.Паскаль).

Найбільш велична гідність оратора – не тільки сказати те, що потрібно, але і не сказати того, що не потрібно (Цицерон).

Говорити багато і гарно є дар гострого розуму; говорити мало і гарно є властивість мудрого; говорити багато і погано означає дурня; говорити мало і погано є знак божевільного (Ф. де Ларошфуко).

Головна причина довгих промов – нестача правоти у справі, яку відстоюють (К.Гільті).

Хто багато говорить, той говорить багато дурниць (У.Девенант).

Справжня мудрість небагатослівна (Л.Толстой).

про простоту мовлення

Уміти просто і красиво говорити – ціла наука … (К.Станіславський).

Пробний камінь ясного розуміння предмета полягає в тому, щоб бути спроможним передати його простонародною мовою неосвіченій людині (Л.Толстой).

Мовлення, яке дбає про істину, має бути простим і природним (Сенека).

про ясність

Ясність прикрашає глибокі думки (Л. Вовенарг).

Висловлюватися ясно – це запобігати помилкам (А.Буаст).

Часто неясність походить стільки ж від багатослів’я, скільки і від надмірної стислості (Ж.Д’аламбер).

Ясність думки і ясність вислову зазвичай зустрічаються разом (Т.Маколей).

Що б не говорили дипломати і поети, головна достойність мови – в ясності (Стендаль).

про емоційність

Джерело красномовства – у серці (К.Гільті).

Будь-яке слово може стати тьмяним і банальним, якщо воно не світиться думкою, справжнім почуттям, не пронизане цілеспрямованою волею (С.Маршак).

У душі оратора повинна міститися істина і висловлюватися палко, а інакше набагато краще, якщо він буде мовчати (Т.Карлейль).

Оратор сам повинен бути пройнятим пристрастю, коли хоче народити її у слухачеві. “Плач сам, якщо хочеш, щоб я плакав”, – казав Горацій (М.Сперанський).

Нічого не стомлює так швидко нервову тканину, як одноманітність у думках, монотонність у промовах (К.Федоренко).

Буває ж так: одне, що йде від серця і сказане впівголоса слово, заміняє всі інші слова, особливо коли їх багато (М.Шолохов).

Що глибше і складніше думка, то сильніше, яскравіше, рельєфніше має бути слово (С.Маршак).

Промова лише тоді досягає своєї мети, коли за кожним словом відчувається душа того, хто говорить, відчувається та сила, той душевний стан, який її викликав (Н.Щелгунов).

Завдання 25. Зважте на поради чеського письменника і соціолога Їржі Томана. Спробуйте по пам’яті їх переказати.

Говоріть лише тоді, коли у вас є що сказати.

Цікаво не може говорити той, хто нічого не читає, не бере участі у громадському житті, не відвідує культурних закладів, не дискутує з товаришами, не подорожує і нічого не переживає.

Хто говорить надто тихо, той справляє враження людини, яка не вірить у свої сили. Той же, хто говорить надто голосно, справляє враження агресивної людини.

Для збагачення власного словникового запасу читайте твори відомих авторів, слухайте кваліфікованих промовців і принагідно записуйте слова й вирази, які б ви хотіли вживати у своїй мові. Виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтеся замінити їх іншими словами й виразами.

Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речення важко сприймати й розуміти. Нагромадження коротких речень одне за одним робить мову монотонною.

Часте вживання особових займенників замість імен осіб може призвести до неправильного тлумачення сказаного.

Вимовляйте слово “ми” голосно, а слово “я” - пошепки.

Речення, в якому кілька іменників стоять поряд, сприймається важко.

Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: “даруйте”, “перепрошую”, “дякую”, “будь ласка”.

Природа дала людині один язик і два вуха для того, щоб вона слухала інших удвічі більше, ніж сама говорить.

Запитання - дуже зручна форма наказу. Ставте запитання.

Думки треба донести до слухачів. Вживайте для цього епітети, порівняння, метафори, прислів’я, приказки, афоризми, цитати.

Якщо хочете наголосити на якійсь думці, це можна зробити кількома способами:

• перш, ніж висловлювати її, помовчіть якусь мить, а потім уже говоріть;

• підсильте свій голос або послабте його;

• уповільніть виклад і наголосіть на кожному окремому слові в реченні;

• доповніть усне слово жестом і мімікою;

• змініть тон голосу;

• повторіть важливе слово або речення.

Учіться ставити себе на місце іншої людини.

Завдання 26. Перепишіть речення, підкресліть використані у них художні засоби. Назвіть їх.

Спить озеро, спить ліс і очерет, верба рипіла все… (Леся Українка).

Жоден ворожий кулемет не заговорив тієї ночі, і десант повернувся назад (З газ.).

Обабіч чорною стіною виструнчились сосни й шепочуться між собою (Ю.Збанацький).

Ходором ходить з боку на бік віз, і здається, що зорі на небі не стоять на одному місці (Ю.Збанацький).

Над землею і над гаєм усе мовчало (О.Підсуха).

Троянда в’яне й ронить пелюстки, додолу ронить, як багряні сльози (В.Сосюра).

Завдання 27. Перепишіть речення, підкресліть використані у них художні засоби. Назвіть їх.

Підйомні крани шию журавлину здивовано здіймали догори (Л.Дмитренко).

Плаче тепер білим снігом мамина вишня в саду (Д.Луценко).

Мово рідна! Ти велична і проста, ти стара і вічно нова, ти могутня, рідна мово! (І.Багряний).

Холодні осінні тумани клубочать угорі (М.Коцюбинський).

Сміле слово − то наші гармати, світлі вчинки − то наші мечі (П.Грабовський).

Людськими шумливими ріками затопились сади, вулиці і майдани (О.Гончар).

Завдання 28. Перепишіть речення, підкресліть використані у них художні засоби. Назвіть їх.

Реве та стогне Дніпр широкий (Т.Шевченко).

Фронт мовчав, чи його не чути було за вітряницею (О.Гончар).

Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила (Т.Шевченко).

А ти ж богатирськи труснула плечем − і ворог вже пада під гострим мечем (П.Тичина).

Іноді здригалося небо і стогнала земля від далеких вибухів (О.Копиленко).

Вдалині хиталися дерева і синів задумано прибій (В.Сосюра).

Завдання 29. Перепишіть речення, підкресліть використані у них художні засоби. Назвіть їх.

Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А.Шиян).

Маланка припала вухом до ниви, як чайка грудьми до моря, і слухає, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса і плаче нива золотими сльозами (М.Коцюбинський).

Знаю, що з попелу сходять квіти. Вірю, що з каменю б’є джерело (А.Малишко).

Прогуло прокляте лихо та й заснуло (Панас Мирний).

У вранішньому, залитому сонцем лісі було багряно від осіннього листя (М. Коцюбинський).

Хлопці і дівчата кружляли у вихорі польок чи вальсів (П. Загребельний).

Коні шарпнули з копита – і помчали стрілою наввипередки (Ю. Збанацький).