Логіко-риторичні завдання

Завдання 1. Уважно прочитайте уривки з виступів або вислови, прокоментуйте зміст кожного з них. Кому вони належать? Що вам відомо про осіб, висловлювання яких наведені нижче?

а) “До складної душі слід звертатися зі складними, різноманітними словами, а до простої душі − з простими”.

“Я знаю, що я нічого не знаю”.

“Заговори, щоб я тебе побачив”.

б) “То ж хіба не дивно і не безглуздо самим не зробити того, що ви доручаєте богам, вірніше, вимагаєте від них собі в захист, хоча сьогодні це у ваших власних силах, − чи ж не дивно виправдати злочинця, на чию голову, на чий дім і рід ви закликаєте погибель з висоти? То ж не буде так!”.

в) [Красномовство] “народжується з великої кількості знань і старань, адже тут необхідно засвітити найрізноманітніші знання, без яких спритність у словах є безглуздою і смішною; необхідно надати краси самій мові, і не тільки добром, а й розташуванням слів; і всі порухи душі, якими природа наділила рід людський, необхідно досконало вивчити, бо вся міць і мистецтво красномовства полягають у тому, щоб заспокоювати або збуджувати душі слухачів. До всього цього повинні долучатися гумор і дотепність, освіченість, гідна вільної людини, швидкість і стислість як в обороні, так і в нападі, пройняті витонченістю та добрим вихованням. Крім того, необхідно знати всю стародавню історію, аби черпати з неї приклади; не можна також забувати про ознайомлення із законами та громадським правом. Чи ж треба мені ще говорити про саме виконання, яке вимагає стежити і за рухами тіла, і за звуками та відтінками голосу? Нарешті, що сказати мені про скарбницю всіх пізнань − пам’ять? Адже зрозуміло, що коли наші думки й слова, які знайдено і осмислено, не буде доручено їй на зберігання, то всі цноти оратора, якими б блискучими вони не були, пропадуть даремно”.

Завдання 2. Прочитайте уривки з літературних джерел, проаналізуйте їхні лексичні особливості. Озвучте кожен з уривків.

а) “Сей каган наш Володимир славним од славних народився, благородним од благородних. І, дійшовши літ і снаги, змужнівши, в моці й силі вдосконалившись, мужністю й умислом дозрівши, єдинодержцем став землі своєї, підкоряючи під себе навколишні сторони − ті миром, а непокірні мечем. Отак, коли він у дні свої жив і землю свою пас правдою, мужністю і розмислом, навідав його Всевишній, глянуло на нього все милостиве око благого Бога, і возсіяв розум у серці його і осяг він суєту ідольської облуди і потребу знайти єдиного Бога (...). А що чув він завжди про благовірні землі грецькі, христолюбиві і сильні вірою, зажадав він серцем, загорівся духом, щоб і собі стати християнином і землю свою до християнства навернути. Що й сталося”. (Митрополит Іларіон “Слово про закон і благодать”)

б) “Клубок сам собою поточиться из горы, отними только ему препятствующій претыканія камень. Не учи его котиться, а только помогай. Яблони не учи родить яблока: уже сама натура ее научила (…) Учитель и врач − несть врач и учитель, а только служитель природы, единственныя и истенныя и врачебницы, и учительницы”. (Г.Сковорода)

в) “Віче повинно справді бути школою взаємного обучування для народу і для інтелігенції, але в якім розумінні? Се треба собі добре уяснити, щоб не робити помилок. Ми, інтелігенти, повинні вказати народові законні форми, розв’язати йому язик і старатися пізнати його потреби, його кривди і болячки, його спосіб думання. Але ж не думайте, щоб ви на такім вічі могли вдіяти щось по ученням та проповідями. Народ жде від віча і має право ждати чогось зовсім іншого. Для народу се має бути школа політики, політичного життя. тут перша річ – власна проба, власна діяльність, власне вміння і власна відвага. От чого ми мусимо на вічах учити наших селян. Нехай самі говорять, нехай учаться самі висловлювати свої потреби і кривди, стояти за своїми жаданнями”. (І.Франко, повість “Перехресні стежки”)

г) “Від початку, коли я тільки став інтересуватись наукою, історія і література – людське життя і його відбиття в словесній творчості – однаково зробились предметом моїх інтересів. Та от, все-таки я реалізую свої наміри, випускаючи першу частину історії української літератури. Мрія сповнюється, але, як буває звичайно з мріями, не тоді і не так, як тільки мені мої сили і обставини позволять”. (М.Грушевський)

д) “Будівництво держави як суверенного й цивілізованого члена світового співтовариства не мислиме без патріотизму її громадян. Світовий досвід показує, що саме це почуття лежить в основі усіх найвеличніших історичних звершень. Патріотизм – це насамперед глибока повага до власних історичних коренів, до звитяжних і драматичних діянь своїх пращурів, до отчих могил. Бути патріотом України – означає любити її і в славі, і в біді, як рідну матір. Причому робити це не з “прекрасної далини”, а тут, на рідній землі. Не може бути й найменшого сумніву в тому, що воно [почуття патріотизму] притаманне більшості громадян України. Прикро, що цього не можна сказати про політичну еліту суспільства. Численні факти зловживання службовим становищем, казнокрадства, втечі за кордон високих урядовців і радників з привласненими мільйонами доларів, свідчать про виняткове моральне неблагополуччя у найвищих ешелонах влади. Нічого й говорити, що це вкрай негативно позначається на будівництві нової України”. (П.Толочко)

Завдання 3. Записати подані нижче висловлювання й розкрити їхній зміст.

Наука – це безперервний скептицизм. (М.Грушевський)

Соломонове рішення. (Крилатий вислів із Старого Заповіту)

Не хлібом єдиним буде жити людина. (Крилатий вислів із Нового Заповіту)

Завдання 4. Схарактеризуйте уривки з текстів виступів видатних військових діячів різних часів, з’ясуйте їхню основну думку, озвучте тексти в аудиторії.

а) “Суворість – велике слово! Біля суворості й милість! Милосердя покриває суворість. А суворість з примхи – тиранство. Я суворий. У цьому істинне мистецтво моральності: мила солдатська суворість, а за сим загальне братерство!”. (О.Суворов)

б) “Не слухайте панів та підпанків, як невільники. Ви цю землю зайняли, вигнавши звідси татар. Ваші батьки купили її для вас кров’ю своєю, боронячи її від ворогів. А тим часом за неї накладають на вас податки, служби, панщину. Військо польське нищить ваше добро, безчестить ваших жінок і дітей. Підіймайтеся, козаки й селяни, щоб завдати полякам рішучий удар! Аж як у власній середині почують вони залізо,  побачать, як їх міста здобуваєте ви,  аж тоді дадуть вам вони свободу і чистий спокій!”. (Б.Хмельницький)

в) “Ми не повинні забувати, що наше призначення – знищувати і гинути, і не повинні закривати на це очі. Воювати так, щоб знищувати і не гинути – не можна; воювати так, щоб гинути і не знищувати – дурниця. Отже, треба вміти знищувати, але і самому бути готовим загинути. Людина, що прирекла себе на загибель – страшна; її не спинити на шляху до мети, якщо шалена куля не скосить. Солдата треба настроїти так, щоб він не боявся загинути, але, разом з тим, щоб ця загибель дісталась ворогові дорогою ціною”. (М.Драгомиров)

г) “(...) на даному етапі процесу нашої підготовки до можливого майбутнього членства в НАТО головна увага приділяється структурному й функціональному реформуванню Збройних Сил України, досягненню взаємосумісності для спільних дій з військовими формуваннями країн Альянсу в операціях з підтримання миру. Крім того, вимоги НАТО до Збройних Сил України беруться до уваги при проведенні заходів Оборонного огляду, який зараз триває, і стануть невід’ємною частиною подальшого процесу перебудови війська. У першу чергу це стосуватиметься Об’єднаних сил швидкого реагування (ОСШР) – прообразу та основного складу майбутніх Збройних Сил України”. (Начальник управління євроатлантичного співробітництва Генерального штабу ЗС України генерал-майор Л.Голопатюк)

Завдання 5. Охарактеризуйте стан сучасного політичного красномовства в Україні.

Завдання 6. Висловіть свої міркування з приводу необхідності вивчення риторики а) військовослужбовцями; б) представниками юстиції.

Завдання 7. Поміркуйте, чому політичний, життєвий і тому подібний матеріал в християнській проповіді використовується лише як ілюстрації. Що саме він повинен проілюструвати?

Завдання 8. Розкажіть, як співвідносяться поняття урочистого та суспільно-побутового красномовства.

Завдання 9. Назвіть риси, що об’єднують основні жанри суспільно-побутового красномовства.

Завдання 10. Поміркуйте про роль в судовому ораторстві морально-етичного начала, визначте особливості ораторського мистецтва Ф.Плевака, О.Коні.

“Закон вимагає, щоб поблажливість базувалася на обставинах справи. Але з усіх обставин справи, звичайно, найголовніша – сам підсудний. Тому, якщо в його житті, в його особі, навіть в слабкостях його характеру, які випливають із темпераменту і його фізичної природи, ви знайдете підстави для поблажливості чи милості,  ви можете до судового голосу засудження приєднати голос милосердя”. (Із захисної промови А.Коні)

“Мешкав у Москві дуже відомий адвокат Плевако Федір Никифорович. За всіма розповідями, він був людиною виняткового красномовства. Головна його сила полягала в інтонаціях, у нездоланній, майже чарівничій силі слова, яким він умів запалити слухача. Тому промови його на папері і близько не передають їх приголомшуючої сили. Судили священика. Як у Олексія Толстого:

Безсумнівні й тяжкі звинувачення,

Злочини ж досить великі:

Він батька отруїв, пару тіток убив,

Взяв за підробним папером чужеє майно.

І до всього  зізнався в усіх злочинах. Товариші-адвокати жартома сказали Плеваку:

 Нумо, Федоре Никифоровичу, виступи його захисником. Тут, брате, вже й ти нічого не поробиш.

 Добре! Побачимо.

І виступив. Усе бездоганно, зачепитися зовсім нема за що. Гучна промова прокурора. Черга Плевака.

Він повільно підвівся  блідий, схвильований, промова його вмістилася у кількох фразах. І присяжні виправдали священика.

Ось що сказав Плевако:

 Панове присяжні засідателі! Ясна річ. Прокурор у всьому має рацію. Всі ці злочини підсудний скоїв і сам у них зізнався. Про що тут сперечатися? Але я звертаю вашу увагу ось на що. Перед вами сидить людина, яка тридцять років відпускала вам на сповіді ваші гріхи. Тепер вона чекає від вас: чи відпустите ви їй її гріх?

І сів. Таким чином це було сказано, що я сам, повідомляв оповідач, був глибоко схвильований...

Прокурори знали силу Плевака. Старенька вкрала жерстяний чайник вартістю дешевше п’ятдесяти копійок. Вона була потомствена почесна громадянка і, як особа привілейованого стану, підлягала суду присяжних. Чи за нарядом чи так, за примхою, захисником старенької виступив Плевако. Прокурор вирішив заздалегідь паралізувати вплив захисної промови Плевака і сам висловив усе, що можна було сказати на захист старенької: бідна старенька, гірка нужда, крадіжка незначна, підсудна викликає не обурення, а тільки жалість. Але  власність священна, весь наш громадянський благоустрій тримається на власності, якщо ми дозволимо людям розбазарювати її, то країна загине.

Підвівся Плевако:

 Багато бід, багато випробувань довелося зазнати Росії за її більше ніж тисячолітнє існування. Печеніги роздирали її, половці, татари, поляки. Двонадесят мов звалилося на неї, взяли Москву. Все витерпіла, все переборола Росія, тільки міцніла і росла від випробувань. Але тепер, тепер… Старенька украла старий чайник, ціною в 30 копійок. Цього Росія вже, звичайно, не витримає, від цього вона загине безповоротно. Виправдали”. (За Вересаєвим)

Завдання 11. Подумайте, до яких сфер красномовства належать подані тексти. Відповідь обґрунтуйте.

1. Вступ є частина промови, через яку оратор слухачів чи читачів готує до решти промови, щоб вони прихильно, старанно й свідомо його слухали або читали. Для першого оратор повинен шанобливо й прихильно представити їм свою працю, для другого – оголосити, що він буде говорити про речі важливі, потрібні і корисні, для третього – ясно висловити свою тему або саму матерію, про яку він хоче говорити чи писати.

2. Немає людини праведної на землі, що робила б добро і не грішила, тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе, знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших.

3. От люди! Чого вони втручаються не в свої справи?! Нехай краще за своїми дітьми пильнують. Більше користі буде...

4. Коли експертизу проведено фахівцями з тією обережністю й недовірою до себе, що викликані її важливістю для справи, – їй можна довіряти. Ви, звичайно, можете її відкинути, але ж, імовірно, ви цього не зробите, тому вам слід перейти до розгляду відомостей про особистість звинувачуваної Д., про особливості її ставлення до покійного.

Завдання 12. прочитайте виразно текст. до якої сфери красномовства він належить? Відповідь обґрунтуйте.

Термінознавство – це наука про терміни. На жаль, сучасні термінологічні словники цього слова не фіксують, хоч воно з’явилося у 60-х роках ХХ ст. Натомість у цьому значенні часто вживається слово “термінологія”, що відповідає принципові системності і однотипності лінгвістичних понять. Правомірність позначати однією назвою кілька понять на зразок “морфологія”, “фразеологія” відстоює професор І.Ковалик. Зважаючи на те, що термінологія узвичаєна як назва системи термінів, вводимо у постійне вживання назву “термінознавство”. Це дає змогу уникнути зайвої полісемії. Отже, термінознавство – це наука, яка займається загальнотеоретичними питаннями терміна, термінології, номенклатури.

Завдання 13. Прочитайте текст, вкажіть його основну думку, озвучте текст в аудиторії.

Засудження князя Мещерського потрібне нам, як символ, як виправдання нашої віри у правосуддя, щоб дихалося вільно чесним серцям і задихалося від власної отрути недобросовісне брехливе слово, на якому б папері воно не було написано: чи на сірому, із ужитку мужика, чи на глянцевому, із княжим гербом, як це зробив князь Мещерський. Оцініть же вчинок князя, і до його давнього імені нехай додадуть й ім’я наклепника! І ніхто ніколи не змиє цієї вказівки на його подвиг! (Ф.Плевако)

Завдання 14. Прочитайте текст, визначте його тезу і гасло, запишіть їх у зошит. Покажіть, як у тексті виражено проспекцію й ретроспекцію. Яке поняття виступає когезією? Розкажіть про зв’язок віри й моральності.

У четвер увечері на страсному тижні Господь разом із своїми учнями здійснив пасхальну трапезу, яка у традиції Християнської церкви стала називатися Тайною Вечерею. Назва ця не випадкова, тому що саме під час цієї пасхальної трапези Господь таємно зробив своїх учнів співучасниками тієї жертви, яку Він приносив Богу за гріхи всього роду людського. Коли під час трапези Він подав їм хліб і вино, вказуючи на них, як на Тіло і Кров свою, і коли учні спробували хліба і вина, саме через це смакування таємно стали співучасниками жертви Спасителя, бо причастилися справжнього Тіла і справжньої Крові Христової.

Закінчивши трапезу, Спаситель із учнями попрямував до гори Елеонської, тобто Маслинної гори. Ця гора знаходиться у передмісті Єрусалима за потоком, який називається Кедронським. Назва гори походить від того, що на її схилах до цього часу ростуть маслинні дерева, маслини. Деякі з них нараховують близько двох тисяч років і належать до того часу, коли жив Господь Ісус Христос. Ці величезні старі дерева збереглися до нашого часу.

А ось у часи Спасителя там, на схилах цієї гори, був великий маслинний сад, іменований Гефсиманським садом. У тиші саду відпочивав Господь разом із своїми учнями, і щовечора під час страсного тижня Він вирушав туди разом із своїми учнями. Пішов він і ввечері у четвер на цю гору після здійснення пасхальної трапези і мав з учнями бесіду.

Звертаючись до учнів, Він мовить: “Заповідь Нову даю вам: любіть одне одного, як Я возлюбив вас, так і ви любіть одне одного. По тому дізнаються всі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою”...

“По тому пізнають усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою. Тобто любов одне до одного є відмінна особливість, найважливіша характерна риса, що відрізняє християнина від нехристиянина: будете любити одне одного, мати таку любов, будете Моїми учнями. Не будете мати любові, не будете Моїми учнями”.

... Кожний знає, як важко любити по-справжньому. Тією любов’ю, яку вимагає від нас Господь, любити близьких, найближчих рідних людей і то важкувато. Коли все добре і просто, ми ніби любимо одне одного. Та ось почалася смуга невдач, і збережи Бог, якихось нещасних випадків, і як часто ці зовнішні фізичні обставини життя зненацька підривають любов, бо любов зникає, як хмарка під натиском вітру.

Любити важко, любити дуже важко, що означає – мати величезну внутрішню силу. Звідки ж така сила? І, ніби допомагаючи учням відповісти на це питання, Спаситель тут же мовить: “Хай не ніяковіє серце ваше, віруйте у Бога й у Мене віруйте!”. Він пов’язує моральну вимогу про любов до ближнього з вірою у Бога, з вірою у Нього.

Слід зазначити, що багато наших сучасників цього зв’язку між мораллю і вірою не усвідомлюють, не бачать, не розуміють. Деякі вважають, що моральність може бути зовсім автономна від віри. І часто у побуті можна зустрітися з таким твердженням: “Ну, зовсім не обов’язково вірити, щоб бути доброю людиною. От мій сусід, непогана людина, в ніякого Бога не вірить”. І коли є якийсь внутрішній органічний вельми значний зв’язок між моральністю і вірою, то часто таку проповідь відкидають.

А до чого тут віра? Тому, що не дозволяє людині притупити, пригасити моральне чуття. Віра і є таким переконанням, яке постійно виховує моральне чуття, зміцнює його в людині.

Хай не бентежиться серце ваше. Любити важко, любити один одного дуже важко: це найвища моральна вимога.

“Але не соромтесь, – мовив Господь у прощальній бесіді з учнями, – це можна здійснити в житті, якщо ви будете вірити в Мене, якщо ви будете вірити в Бога”.

Таким чином, віра – це обов’язкова умова збереження морального чуття, умова збереження здатності людини – любити іншу людину. І якщо любов зникає з нашого життя, і ми не здатні простягнути іншій людині руку і своє серце, то це означає, що віра пішла з нашого життя.

Будемо вірити у Бога і у посланого Ним Ісуса Христа, щоб володіти найвищим моральним чуттям, щоб мати щастя любити іншу людину. (З виступу митрополита Кирила 1996 р.)

Завдання 15. Прочитайте текст, складіть до нього цитатний план. Перекажіть близько до тексту, скориставшись цим планом.

І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають досі. Для краси у домі, на щастя у ньому, просто так, для душі.

Узори на рушниках – то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині – засіяна нива, вазон чи квітка – світове дерево від неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка – то знак Берегині, богині хатнього вогнища.

А подивіться, де висять рушники. Над вікнами і над дверима, на покуті – це обереги від усього злого, що може зайти в дім.

Широкою була сфера використання рушників: на знак згоди на шлюб дівчина подавала їх старостам; намітка – головний убір уже заміжньої жінки – це довгий рушник (8 м). У нього загортали маля, що з’явилося на світ. На рушниках також опускали в яму домовину.

“Хай стелиться вам доля рушниками!” казали, бажаючи людині щастя. (Г. Бондаренко)

Завдання 16. Прочитайте уривки з творів, визначте використані в ньому засоби і прийоми виразності. Озвучте тексти в аудиторії.

Текст 1

Доки, скажи мені, Катиліна, будеш ти зловживати нашим терпінням? Скільки може тривати ця небезпечна гра з людиною, яка втратила розум? Чи буде колись межа розбещеній твоїй зарозумілості? Тобі ні по чому і байдуже, як видно, і нічна охорона Палатіна, і сторожа - де? у місті! - і побоювання народу, і стурбованість добрих громадян, - кінець-кінцем ці обличчя, ці очі? Хіба ти не відчуваєш, що задуми твої розкриті, що всі знають про твою змову і тим ти пов’язаний по руках і ногах? Що робив ти минулої і позаминулої ночі, кого збирав, яке прийняв рішення, - гадаєш, хоч будь-кому з нас це невідомо?

О часи! О звичаї! Усе розуміє сенат, усе бачать консули, а ця людина все ще живе і здравствує. Та якби тільки цього! Ні, він ще з’являється до сенату, бере участь у загальнодержавних радах і очима своїми намічає кожного з нас до загибелі. А де ж усі ми? Що робимо ми, опора держави? Невже свій обов’язок перед республікою вбачаємо ми в тому, аби вчасно ухилитися від його шалених випадів. Ні, Катиліна, на смерть вже давно слід відправити тебе консульським наказом, на загибель, яку ти готував усім нам. (Марк Тулій Цицерон. Промова, виголошена в Сенаті проти Катиліни)

Текст 2

Ми вважаємо богів найщасливішими; але в яких саме діях вони мають потребу? Невже у справедливих? Чи не здадуться вони смішними, укладаючи спілки, видаючи внески чи роблячи щось подібне? Або ж у мужніх, потерпаючи від страхітливого та небезпечного, бо це прекрасно? Або у щедрих? Та кого ж вони стануть обдаровувати? До того ж смішно вважати, що вони мають борги чи щось подібне. Або може у справах розсудливих. Але чи не буде образливою похвалою сказати, що їм не знайомі погані пристрасті? І якщо переберемо всю область діяння, то вона здасться дрібною і негідною для богів.

Але ж всі приписують їм життя, а відтак і діяльність. Отож, якщо відняти у живої істоти не тільки діяльність, а ще більшою мірою доцільність праці, то що залишиться, окрім споглядання. Таким чином, діяльність Божества, будучи найблаженнішою, є споглядальна діяльність, а відтак, і із людських діяльностей найбільш блаженна та, котра ближче за все до божественної… Блаженство простягається так же далеко, як і споглядання; і чим у будь-якій істоті більше споглядання, тим у ньому більше блаженства… (Аристотель. Етика)

Текст 3

Фанатизм для забобонів – те ж, що несамовитість для лихоманки, лютість для злості.

Найогидніший приклад фанатизму – фанатизм паризьких буржуа, котрі кинулись вбивати, різати, кидати у вікна, роздирати в клоччя своїх співвітчизників, які не пішли з ними до обідні.²

Є фанатики холоднокровні: це судді, які прирікають до смерті тих, чий єдиний злочин – думати не так, як вони, і ці судді тим більш гідні презирства з боку людського роду, що вони не перебували у стані шаленої люті.

Коли мозок охоплений гангреною фанатизму, хвороба стає невиліковною.

Закони і релігія безсильні проти чуми душ; як тільки хвороба посилюється, треба бігти і чекати, поки очиститься повітря. Ці люди впевнені у тому, що святий дух, що їх проймає, вище за закони, що їх ентузіазм – єдиний закон, якому вони повинні підкорятися; вони навіть черпають силу в тій релігії, яка їх засуджує.

Проти цього епідемічного захворювання є тільки один засіб: філософський дух, який пом’якшує людську вдачу, запобігає хворобі. Є єдина релігія, яка не заплямувала себе фанатизмом. Це релігія китайських мудреців-філософів, бо дія філософії полягає в тім, що вона дає душевний спокій, фанатизм несумісний із спокоєм. (Вольтер. Фанатизм)

Текст 4

“Він був сином мужика, - і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під владою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей у ненависть і погорду.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори”. (І.Франко. Присвята)

Текст 5

Чому не підносите ви свого владного голосу проти божевілля, що загрожує охопити світ хмарою отрути? Кожну мить під косою смерті падає десь людина і кожну мить десь у іншому куточку землі жінка, перемагаючи стихію руйнування, дарує світові нову людину… Славою вкрили себе у віках тисячі і тисячі ваших синів. Вони збагатили наше життя великими відкриттями, їх труд, труд синів ваших, створив із звіра людину - краще з усього, що є на землі. Як же ви можете припустити, аби народжена вами людина знову принизилась до звіра, хижака, вбивці?

Матері! Жінки! Вам належить голос, вам належить право творити на землі закон. (М.Горький)

Текст 6

Що ми залишаємо у серцях своїх синів, батьки? - запитую я сам у себе, у своїх ровесників - батьків і матерів, виходячи з підлітками в похід до витоків радості їхнього дитинства й отроцтва.

Я закликаю всіх батьків і матерів: ходімо разом з нашими дітьми до витоків радощів їхньої юності, покажемо їм ці витоки, нехай вони всім серцем відчують, якою дорогою ціною здобуті їхні радощі. Утвердимо в серцях своїх синів, дорогі батьки і матері, те, що стало для них святинею, - самовіддану любов до Вітчизни. Повторимо, дорогі батьки, у своїх синах і дочках нашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідеали, наші мрії про щастя, по добробут наших родин. Народна мудрість каже: яблуко від яблуні недалече впаде.

Зробіть, дорогі батьки й вчителі, так, щоб кожна дитина пройшла шлях - від першої пригорщі землі до садіння яблуні, до першого достиглого яблука, - і ви переконаєтесь, що ця романтична, одухотворена добрими почуттями праця облагороджує людину.

- Що ти залишив у серці свого сина, батьку? Ти повторив себе в своєму синові - в нього твої очі, твоє волосся, твої рухи…

Але чи зможеш ти повторити в ньому свою душу, чи зможеш створити людину, таку ж красиву, як ти, і красивішу, ніж ти? Діти - це квіти, нами зрощені.

Залишимо, дорогі батьки, в серцях наших синів усю красу навколишнього світу, все багатство сердець наших предків. (В.Сухомлинський)

Завдання 17. Прочитайте текст, визначте використані в ньому тропи та фігури.

По далеких горбах самотіли тихі гуцульські поселення. Черемош сердито поблискував сивиною та світив попід скелі недобрим зеленим вогнем. Іван піднімався все вище…Тут була тиша, великий спокій природи, строгість і сум. За плечима в Івана росли гори і голубіли у далині. Орел здіймався з кам’яних шпиць і благословляв їх широким розмахом крил. Чулося холодне полонинське дихання. Замість лісів тепер слався землею чорний килим повзучих смерек, мхи одягали камінь зеленим шовком. Далекі гори одкривали один за одним свої хребти, вставали, як хвилі в синьому морі. Вже синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи, оточились блакиттю близькі села, колола небо гострим шпилем Говерла і Чорногора важким своїм тілом давила землю. (М. Коцюбинський)

Завдання 18. Складіть невеличкий виступ на будь-яку тему, використавши цитати.

Завдання 19. Продовжте наведені вислови.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу…	раз опечешся…
За дурною головою…	Близький лікоть, а…
Ще не вмерла України ні слава, ні воля…	сльозами горю…
Як голова сивіє, то чоловік…	Кого шанують, того й…
І мене в сім’ї великій…	Не бійтесь заглядати у…

Завдання 20. Проаналізуйте особливості використання прислів’їв, приказок, жартів, іронії у текстах І.Вишенського, Ф.Плевака, Остапа Вишні, П.Глазового.

Федір Плевако. “Багато бід, багато випробувань прийшлось перенести Росії за її більше ніж тисячолітнє існування. Печеніги роздирали її, половці, татари, поляки. Двонадесять мов звалилося на неї, взяли Москву. Все витерпіла, все переборола Росія, тільки міцніла і росла від випробувань. Але тепер, тепер… Старенька украла старий чайник, ціною в 30 копійок. Цього Росія вже, звичайно, не витримає, від цього вона загине безповоротно.”