Виникнення української наукової термінології

Становлення української термінології відбувалося в несприятливих умовах. Лише у ХІХ-ХХ ст. сформувалась історична, політична, філософська, юридична, мовознавча термінологія. Незважаючи на обмеження у використанні української мови, багато було зроблено і в галузі математичної, фізичної, хімічної, географічної, астрономічної і технічної термінології. 1973 року було видано українською мовою першу у світі “Енциклопедію кібернетики”. Однак переведення викладання у вищих навчальних закладах на російську мову, виготовлення технічної документації лише російською мовою суттєво гальмували розвиток української термінології, зокрема науково-технічної. Адже термінологію творять фахівці, і добре розвинена, упорядкована й унормована термінологія сприяє розвиткові науки та технічному прогресу.

Шляхи виникнення українських термінів:

1. запозичення з інших мов: кабель (голланд.), конструкція (латин.), експлуатація (франц.), маневр (франц.), торпеда (латин.), тактика (грец.), стратегія (грец.), штаб (нім.), штурман (голланд.), шасі (франц.), бліндаж (франц.). Цей шлях використовується дуже часто;

2. термінологізація (надання нових значень наявним словам або термінам інших галузей): палець  1) одна із п’яти рухомих частин кисті руки або ступні ноги; 2) деталь у вигляді стержня; кожух  1) верхній хутряний одяг; 2) футляр для механізмів або їхніх частин. Надання наявним у мові словам нових значень відбувається на підставі зовнішньої схожості, схожості функцій або суміжності: змійка, ребро, підошва, ручка, лапа, крило, гребінь, вушко, очко, узда, бик, ярмо, чашка, хвіст, стрічка тощо). Слово виводиться із загального вжитку і входить до відповідної термінологічної системи. Наприклад, у загальній лексиці: хвиля – повітряна і морська, метафорично – хвиля обурення, протесту; у термінологічній лексиці: радіохвиля, світлова хвиля, магнітна хвиля;

3. використання способів словотвору української мови. Так, термін приймач утворений від дієслова приймати за допомогою суфікса –ач (суфіксальний спосіб). Термін кіловат-година утворений способом словоскладання. Термін ІОЦ утворений із термінологічного словосполучення інформаційно-обчислювальний центр (абревіація);

4) поєднання частин або цілих слів українського та іншомовного походження (радіоприймач, ультрапромені, антитіла, автоколивання).

Запозичення як основний шлях поповнення української термінології. Запозичення – іншомовні слова та інтернаціоналізми – у термінології розглядаються мовознавцями як об’єктивний фактор її еволюції. Однак вони виправдані тільки за тієї умови, коли відповідають життєвим потребам і засвоюються, не порушуючи національної специфіки терміносистем. У науковому стилі спостерігається переважне вживання іншомовного слова при наявності українського відповідника (диференціювати – розрізняти, стимулювати – заохочувати, рентабельний – вигідний, концентрувати – зосереджувати, адекватний – рівнозначний та інші). Перевага іншомовним словам надається тому, що вони позбавлені багатосторонніх зв’язків (семантичних, лексико-граматичних і фразеологічних) з лексичними елементами у різних стилях і типах мови, що могло б мати небажаний емоційний резонанс у науковому стилі (латентність, бінарність, інваріантність, дискретність, реальність, фільтрування, реагування, комбінування, кодування, абстрагування, інтелектуалізація, рекомбінація, вібрація, оптимізація, магнетизм, синкретизм, лаконізм, паралелізм, дуалізм).

Більшість слів у нашій мові за походженням є українськими, запозичених же слів приблизно 20-25 %. Деякі слова ввійшли до нашої мови так давно, що нам важко тепер їх називати іншомовними: меч, щит, шолом, хліб (герм.); корабель, лиман, парус, канат, миска, огірок, вишня, м’ята, левада (грец.); мешкати, хлопець, містечко, бавитися, підлога, хвороба, гайдук, жупан, цимбали, кепський (польск.); завод, указ, паровоз, міномет, винищувач, механізація (рос.); базар, сарай, баклажан, байрак, чабан, аркан, халат, чумак, табір, казан, ковбаса (тюрк.); флот, трос, трап, гавань, бакен, боцман, матрос, фарватер, шлюпка (голланд.).

Однак велика кількість чужомовних слів (і термінів зокрема) ще зберігають риси, за якими ми можемо встановити їхню “чужинність”. Серед цих ознак такі:

1. початкові а-, е-: атом, адреса, елемент, еліпс;

2. більшість слів із початковим і-: інструмент, інтелект;

3. наявність ф у складі слова: форма, фотографія, фіксаж, фокус;

4. наявність двох голосних поруч у корені слова: діалект, радіус;

5. наявність сполук трьох і більше приголосних: оркестр, комплект, демонстрація;

6. наявність суфіксів -ізм (-изм), -іст (-ист), -ор, -ер, -ар, -ант, -ент, -ум: оптимізм, журналіст, оператор, інженер, сержант, президент, унікум;

7. кінцеві -ія, -ція, -ея, -інг (-инг), -ль, -ан, -мен, -ер: історія, станція, панацея, кітель, ресторан, тренінг, маркетинг, спортсмен, шофер;

8. незмінюваність слова: шасі, какаду, меню, максі, купе;

9. наявність буквосполук шт, хт, фт, сх, ге, ке, хе, кв, пс, кс: штамп, вахта, фтор, схема, герой, кедр, квартал, психологія, ксерокс;

10. наявність сполук авто-, аеро-, агро-, бі-, бібліо-, біо-, гео-, мото-, дез-, теле-, моно-, полі-, транс-, -логія, -лог, -фон, пікто-, -графія тощо: агротехніка, аероплан, термінологія, орфографія.

Слова, що запозичуються сьогодні до нашої мови,  це, як правило, терміни. Однак слід зауважити, що не варто захоплюватися запозиченнями. Якщо в нашій мові вже є назви для окремих реалій, то не варто вводити ще й іншомовні найменування для тих самих реалій.

Серед слів іншомовного походження виділяють інтернаціоналізми. Це слова, запозичені з одного джерела до кількох мов: еволюція, біологія, бізнес, революція, прогрес, університет, генерал, факультет, артилерія, солдат, географія, штаб, діаметр, старт тощо.

Словотвір українських наукових термінів. Українські наукові терміни можуть утворюватися такими способами:

• суфіксальним (коливання, провідність);

• префіксальним (підстанція);

• префіксально-суфіксальним (піддашшя, надпровідність);

• основоскладанням чи словоскладанням (всюдихід, кровообіг);

• скороченням слова чи словосполучення (АТС, АСУ, ЕОМ, ХНУ, СТО, ДАІ, комбат, райвно);

• лексико-семантичним способом (супутник  людина, супутник  апарат);

• морфолого-синтаксичним способом (коли, наприклад, прикметники переходять в іменники: вартовий, чатовий, машинна, черговий).

Є й інші способи творення термінів.

змістовий модуль 1.1.7