Дієприкметник

Ця форма дієслова поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими, а саме:

як і дієслово – називає дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний) або неперехідним (активний);

як і прикметник – називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа.

Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета: камінь лежить – лежачий камінь (недоконаний вид); дерево засохло – засохле дерево (доконаний вид).

Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: контролюють ситуацію – контрольована ситуація (недоконаний вид); застосували метод – застосований метод (доконаний вид).

Пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дівчинка вдяглася – вдягнута дівчинка, бабуся посміхнулася – усміхнена бабуся.

У межах кожного з них (активного чи пасивного) за ознаками часу розрізняють форми теперішнього і минулого часу. Форм майбутнього часу дієприкметники не мають.

Творення і правопис дієприкметників

Активні дієприкметники минулого часу на -лий (-а, -е) доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: змарні(ти) – змарнілий, опа(сти) – опалий, спочи(ти) – спочилий, мерз(ти) – мерзлий. Суфікс -ну-, як правило, випадає: засохну(ти) – засохлий, промокну(ти) – промоклий.

не можна говорити і писати допомігший посинівший бувший померший

треба говорити і писати який (що) допоміг посинілий колишній померлий

Активні дієприкметники теперішнього часу на -чий (-а, -е) недоконаного виду творяться від основи 3-ї особи множини теперішнього часу перехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) (від дієслів І дієвідміни), -ач-, -яч- (від дієслів ІІ дієвідміни) і родових закінчень -ий, -а, -е: квітну(ть)  квітнучий, співаю(ть) – співаючий, зітхаю(ть) – зітхаючий, лежа(ть) – лежачий. Ці форми в сучасній українській мові мають обмежене вживання.

не можна говорити і писати навчаючий сина батько поважаюча себе людина говорячий промову депутат виконуючий пісню співак

треба говорити і писати батько, який навчає сина людина, яка себе поважає депутат, який виголошує промову співак, який виконує пісню

Слід писати і говорити: завідувач, а не “завідуючий”; командувач, а не “командуючий”. Однак можливий вислів виконуючий обов’язки, оскільки вислів має значення іменника.

Примітка. Форми на -лий недоконаного виду мають значення прикметників, порівняйте:

недоконаний вид синію-ч-ий сивію-ч-ий лежа-ч-ий

треба говорити і писати посині-л-ий посиві-л-ий залежа-л-ий

Пасивні дієприкметники обох видів утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів -н-, -ен- (-єн-), -т-:

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а (-я), -ува- (-юва-), -овува-, то до неї додається суфікс -н- (-ий, -а, -е, -і): писа(ти)  писаний, чита(ти) – читаний, посія(ти) – посіяний, розпиля(ти) – розпиляний, зігна(ти) – зігнаний; оспівува(ти)  оспівуваний, загоюва(ти)  загоюваний, застосовува(ти) – застосовуваний; суфікс -ува- (-юва-), якщо наголос переходить на перший голосний, змінюється на -ова-: роздрукува(ти) – роздрукований, реконструюва(ти) – реконструйований, сформулюва(ти) – сформульований, запрограмува(ти) – запрограмований. Відповідні російським пасивним дієприкметникам на -ом(ый), -ем(ый) форми в українській мові мають прикметникове значення: невидимий, незримий, одержимий і под.;

б) якщо основа інфінітива закінчується на голосні -и, -і (-ї) або приголосні, то формотворчим є суфікс -ен- (-єн-); при цьому кінцеві голосні основи випадають, а приголосні здебільшого зазнають змін:

узгоди(ти)  узгодж(у)  узгоджений

змуси(ти)  змуш(у)  змушений

пилососи(ти)  пилосош(у)  пилосошений

запряг(ти)  запряж(у)  запряжений

пек(ти)  печ(у)  печений

врази(ти)  враж(у)  вражений

верті(ти)  верч(у)  верчений

пусти(ти)  пущ(у)  пущений

заспокої(ти)  заспоко[й(у)]  заспокоєний

загої(ти)  заго[й(у)]  загоєний

Перед цими суфіксами після губних з’являється -л-:

влови(ти)  вловл(ю)  вловлений

купи(ти)  купл(ю)  куплений

зроби(ти)  зробл(ю)  зроблений

зломи(ти)  зломл(ю)  зломлений

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну- чи на голосний, що належить до кореня, або -р-, то до такої основи (переважно односкладової), як правило, додається суфікс -т- (-ий, -а, -е, -і): припну(ти) – припнутий, взу(ти) – взутий, розби(ти) – розбитий, нагрі(ти) – нагрітий, взя(ти) – взятий, м’я(ти) – м’ятий, витер(ти) – витертий.

Від дієслів з основою інфінітива на -оро-, -оло-, а також із суфіксом -ну- можуть утворюватися паралельні форми дієприкметників із суфіксами -т- і -ен-: пороти – поротий і порений, колоти – колотий і колений, молоти – молотий і мелений; стисну(ти) – стиснутий і стиснений; верну(ти) – вернутий і вернений; замкну(ти)  замкнутий і замкнений; кину(ти) – кинутий і кинений; усуну(ти) – усунутий і усунений; зігну(ти) – зігнутий і зігнений.

УВАГА! У пасивних дієприкметниках -н- не подвоюється: зроблений, намальований, зав’язаний, натхнений та ін.

Дієприкметники з часткою (постфіксом) -ся не утворюються. Якщо ж активний чи пасивний стан твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися – розчервонілий, намерзтися – намерзлий, зажуритися – зажурений, усміхнутися – усміхнений, втомитися  втомлений, купатися  купаний.